Cільськогосподарське виробництво заведено вважати справою непростою і ризикованою. Чимало з тих, хто вирішив спробувати удачі в цьому бізнесі, зійшли з дистанції, бо не витримали конкуренції, або їм забракло знань і досвіду.
Олегові Махну знань і досвіду не бракує — маючи вищу агрономічну освіту, десять років пропрацював агрономом і головним агрономом у ТОВ «Наташа агро», ТОВ АПК «Магнат», ФГ «Північ агро», що на Чернігівщині. Врешті-решт вирішив започаткувати власну справу. І ось уже два роки очолює ФГ «Махно-агро».
— Звісно, непросто було наважитися розпочати власний бізнес. Особливо в теперішніх умовах, коли ні від держави немає підтримки малим фермерам, ні від банків, — розповідає Олег Махно. — Бачимо, що малий, середній бізнес державі нецікавий. Усе — холдингам. Попри те, що маленькі господарства зоставлять гроші в селі, а не вивозять за кордон. Двадцять-тридцять років тому теперішнім холдингам було простіше започатковувати справу — тоді за землю так не трималися, мало хто хотів на ній працювати. Тож майно скуповували задешево, а тепер воно коштує великих грошей. До 2010 року держава давала в оренду землі запасу новоствореним ФГ на певний період. Тепер цього немає. Кредити таким господарствам банки теж не дають — для них це ризик. Хоч у разі чого фермерське господарство за будь-яких обставин зобов’язане виплатити борги. От і виходить: власні кошти вклав у створення ФГ, а щоб вони окупилися, потрібно років п’ять, щоб далі їх вкладати в розвиток. А нам же потрібні оборотні кошти — на техніку, на добрива, на насіння, дизпальне, зарплати. От і викручуєшся, як можеш…
Поготів ФГ «Махно-агро» поступово розвивається. Багато в чому цьому сприяє 10-річний досвід роботи його голови в аграрній сфері — Олега знають, а отже, довіряють і йдуть назустріч. Так і техніку вдалося придбати — в компаніях «Полетехніка» та «Спектр агро» посприяли. Трактор «Нью Холанд», сівалка «Квернеленд», фронтальний навантажувач хоч і вживані, але в доброму стані. За кілька років новий власник планує повністю за них розрахуватися.
— Дуже багато важить співпраця з компаніями, які тобі вірять, ідуть на ризики, але забезпечують необхідним — насінням, ЗЗР, добривами на посівну. Як це зробили в ТОВ «Плантагро», надавши насіння та ЗЗР, — веде далі Олег Махно. — Бо нині заснувати підприємство — нескладно, але почати діяльність — то вже інше. У середньому на вирощування технічних культур треба 20–30 тис. грн/га — це з орендою землі, роботою техніки, пальним тощо. Тобто це прямі загальні затрати на виробництво. Нескладно порахувати, скільки коштів треба, щоб провести посівну кампанію, якщо ти маєш хоча б 30 га.
Обмежити витрати
Цього року через здорожчання фактично всіх засобів сільгоспвиробництва ці витрати зросли в рази. Треба сказати, що у ФГ «Махно-агро» кількість культур у сівозміні незначна: досі вирощували тільки соняшник — як одну з найбільш маржинальних культур, цього року введуть ще й кукурудзу. Саме вони, за розрахунками пана Олега, можуть дати найбільший прибуток на невеликій площі — до 100 га. Але технологію доведеться корегувати.
— Плануємо обмежити витрати, зокрема зменшимо норми внесення добрив, які сильно здорожчали: наприклад, ті, що раніше коштували від 15 тис. гривень, нині підскочили в ціні до 24 тис. Ми трохи закупили — на посівну буде, а далі — подивимося. Під кукурудзу плануємо вносити по 200 кг/га гранульованого сульфату амонію під закриття вологи та ще в рядок під час сівби НПК 4 : 10 : 15 у нормі 100 кг/га. Далі у фазу 6–8 листків підживимо селітрою по 100 кг/га або КАС. Азоту, можливо, й замало, але на більше немає грошей. Під соняшник плануємо внести по 100– 150 кг/га сульфату амонію і 100 кг/га НПК в рядок під час сівби.
Поки що відмовлятися від сипких добрив пан Олег не збирається — альтернативи не бачить. Як варіант можна було б застосовувати КАС під закриття вологи — рідкі добрива продуктивніші. І технічно це зробити нескладно — треба тільки поміняти форсунки на обприскувачі. Але ціна КАС (24–28 тис. грн/т) майже така сама, як і селітри (26–28 тис. грн/т). Окрім того, період використання суміші обмежений — тільки за середньодобової температури +5 °С. Інакше вона кристалізується — неможливо розбризкати. Сипкі ж добрива можна вносити по мерзлоталому ґрунту — врешті-решт, вони зв’яжуться з вологою і будуть працювати.
Утім, рідкі комплексні добрива, на переконання фермера, — найоптимальніше рішення. Торік, допомагаючи колегам з ТОВ «АК „Нива”» з ними працювати, сам у цьому переконався. Тож у планах — переобладнати сівалку під внесення РКД і через рік-два почати працювати з цими добривами.
Листкове підживлення мікродобривами, незважаючи на їх здорожчання, є обов’язковим елементом у технологічній карті фермера. Хоч багато хто з аграріїв не вірить у їхні властивості, але, на думку Олега, користь від мікроелементів рослині все ж таки є.
— Великої прибавки врожаю мікродобриво не дасть, але простимулює рослину до розвитку, до формування якісного зерна. Це як людина споживає узвар — він великої сили не дає, але підвищує життєвий тонус. Зі своєї практики знаю: якщо на кукурудзі провести підживлення різними мікроелементами, то вона змінює забарвлення на темно-зелене буквально через дві доби. Це ознака того, що в неї покращується фотосинтез. Тому хоч багато хто каже, що мікродобрива неефективні, але всі ними користуються.
Поки що добриво фермер фактично вносить наосліп — згідно із середньостатистичними даними потреби рослини, покладаючись на власний досвід. Але вже цього року після збирання врожаю Олег Махно планує провести агрохімічний аналіз ґрунтів — щоб зрозуміти, як працювати в наступні роки.
Легкозамінники
Від кінця минулого року аграрний ринок лихоманить — чи вистачить Україні ЗЗР? Тут і китайський чинник відіграв свою роль, — у Китаї виникли проблеми у виробництві, — і європейський, пов’язаний із сертифікацією препаратів, і логістичний. Утім, Олег Махно для себе проблем із браком чи здорожчанням ЗЗР не бачить.
— Препаратів на ринку достатньо, і я не думаю, що на свій обсяг ріллі не знайду потрібну мені кількість. Я працював і з оригінальними, і з генеричними препаратами — за 10 років навчився. Генериками задоволений. До того ж купую їх у надійних партнерів, які за період співпраці жодного разу не підвели. Але з ними треба вміти працювати. Я торік відпрацював із колегами по кукурудзі 2,4-Д + флорасулам + нікосульфурон + мезотріон — вони спрацювали ідеально. Так, були огріхи через роботу оприскувача — злакові бур’яни проскочили, але це не вина препарату. Цього року їх приберемо. Можна й зменшити витрати: наприклад, якщо мезотріон внести разом із нікосульфуроном, отримаємо бакову суміш на базі Елюмісу. Мене це влаштовує. А платити доведеться менше, ніж за оригінальний препарат. Не буде ґрунтових гербіцидів — я спрацюю страховими. Вноситиму їх трохи раніше. А препарати групи сульфонілсечовини завжди будуть, — переконаний фермер.
Здорожчання насіння певною мірою спонукає фермерів звертати увагу на вітчизняний продукт. Олег Махно також планує підтримувати вітчизняного виробника — половина гібридів соняшнику та кукурудзи на його полях цього року будуть української селекції.
— Ми використовували гібриди кукурудзи «Лімагрейн», «РАЖТ», «Нью Сід», «Маїсадур» і водночас українські гібриди Галатея, Хотин — Інституту зернових культур НААН України — вони дуже добре себе зарекомендували торік. Вітчизняні гібриди — це оптимальне співвідношення «ціна — якість». А для нас поки що важливо мінімальні затрати для отримання максимального прибутку. Наприклад, посівна одиниця вітчизняного насіння кукурудзи, протруєного інсектофунгіцидом із додаванням мікроелементів, коштує 2–2,2 тис. гривень, а за насіння відомої транснаціональної компанії треба віддати 5–7 тис. гривень. А урожай все одно залежатиме від технології й погодних умов. Тому більше буду робити акцент на вітчизняне насіння, поготів, що працюємо з ними на вигідних умовах. Великого ФАО не буду купувати, бо не хочу витрачатися на досушування зерна — максимум 300.
Підготувати землю
Кліматичні умови, як відомо, відіграють ключову роль у реалізації продуктивності сільгоспкультур. Для Чернігівщини погодні ризики, як порівняти з посушливими Сходом чи Півднем, невеликі. Звісно, брак вологи відчувається вже й тут. Окрім того, можуть бути весняні похолодання, які впливають на ріст і розвиток рослини. Олег Махно згадує й страшну повітряну посуху літа 2019 року, спричинену відсутністю опадів і спекою. Тому головним завданням ставить перед собою — зберегти ґрунтову вологу за допомогою правильного обробітку ґрунту.
Чернігівщина багата на різні типи ґрунтів, але на Ічнянщині, біля Десни, ґрунти легкоглеюваті, важкі за гранулометричним складом, тож, як би не хотілося господарю застосувати mini-till, але без глибокого обробітку на перших порах не обійтися.
— Я обрав для себе оранку, на цей рік планую провести глибоке розпушування, щоб максимально прибрати ущільнення ґрунту, — каже Олег Махно. — План такий: перший рік розпушити ґрунт, другий-третій — максимально прибрати вторинне ущільнення на глибину до 40 см. Звісно, хочеться спробувати mini-till — у майбутньому так і буде, але для цього потрібна відповідна техніка. До того ж для мінімального обробітку потрібен перехідний період, треба два-три роки проводити глибокий обробіток, щоб прибрати вторинне ущільнення. Тоді й погодні ризики, пов’язані з браком вологи, можна применшити. Уважаю, якщо ми правильно провели обробіток ґрунту і за осінньо-весняний період максимально накопичили вологу й зберегли її у верхньому шарі ґрунту — і далі максимально рано посіяли, враховуючи температуру ґрунту, то погодні ризики в нашій зоні невеликі. Так, коли перший раз орали землю, ми не бачили вологи на глибині 30 см. Але тепер у нас земля підготовлена — думаю, такого не повториться, навіть якщо буде посуха.
Таким чином, у господарстві намагаються агротехнічними заходами удосконалювати технологію, щоб рослина менше стресувала, була забезпечена вологою, захищена від бур’янів. Це їй допоможе справитися з погодними викликами.
Нарощувати м’язи
— Цього року нічого нового впроваджувати не буду, а наступного планую удосконалювати техніку — треба переобладнати сівалки під РКД, потрібен трактор із автопілотом з ISOBUS. Щоб сівалка і трактор працювали спарено, щоб було посекційне вимкнення, не було перекриттів — це пришвидшить сівбу і покращить її якість, — ділиться планами на майбутнє Олег Махно.
У переліку потрібних справ — будівництво ангарів, критого току, перебудова зерносховища, щоб було де зберігати збіжжя. Бо ж відомо: якщо продавати зерно прямо з поля, трейдери намагаються максимально збити ціну. А з ними сильно не поторгуєшся — адже зерно ніде зберігати. Ще й питання очищення, зменшення вологості зерна виникає — теж додаткові витрати.
— Думаю, за рік-два ми трохи зміцнішаємо, більше співпрацюватимемо з партнерами й банками — все ж таки розраховую на кредити, — сподівається Олег Махно. — Тож хочеш працювати, мусиш шукати гроші, бо раз почав — дороги назад немає.
Нині аграріїв із незалежних від них причин поставили перед вибором: як діяти в ситуації тотального здорожчання засобів сільгоспвиробництва. На прикладі Олега Махна бачимо, що початківцям, які ще не мають достатнього «запасу міцності» та підтримки ззовні (державної чи банківської), доводиться розраховувати тільки на власні сили й напрацьовані зв’язки з компаніями-постачальниками — якщо такі є. Окрім того, приклад Олега доводить, що для професіоналів будь-які виклики — це ще й стимул до вдосконалення та розвитку. А способи оптимізувати свої витрати вони знайдуть.
The Ukrainian Farmer
