У США найбільша у світі галузь промислового виробництва бройлерів. За даними Американської асоціації птахівництва, впродовж 2019 року в країні було вирощено 9,18 млрд голів бройлерів, 229 млн голів індиків та вироблено 113 млрд яєць і ці цифри з кожним роком зростають. Так інтенсивно розвиватись американські фермери можуть передусім завдяки зниженню витрат на будівництво, вентиляцію та обслуговування пташників.
На сьогодні в США і Канаді бройлерів вирощують у дерев’яних будівлях, де застосовують тунельну вентиляцію. Будівлі доволі економічні та довговічні. Птицю вирощують на глибокій підстилці, яку замінюють раз на 2–4 роки. Така система вирощування птиці протягом п’ятдесяти років постійно удосконалюється, і доводить свою ефективність у різних кліматичних зонах.
Сьогодні в США 98% бройлерів вирощують у пташниках із дерев’яними каркасами, навісною стелею та підлогою, яка являє собою утрамбовану суміш глини й піску, покриту підстилкою, що складається із деревної стружки, тирси, лушпиння арахісу або зерна злаків й інших сухих недорогих органічних матеріалів, які мають абсорбувальну властивість.
ОПТИМАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
Від застосування бетонної підлоги за вирощування бройлерів у Північній Америці почали поступово відмовлятися, починаючи з 1980-х років. Це дало змогу суттєво зменшити будівельні та експлуатаційні витрати, а також зекономити час на зведення пташників більш як удвічі, як порівняти з металевими й бетонними конструкціями.
Стандартний розмір пташника для вирощування бройлерів — 16 . 141 м, висота стелі — 3,2 м. Такий розмір виявився найбільш оптимальним, зокрема, і для ефективної роботи тунельної вентиляції (створення і підтримання потрібного мікроклімату в приміщенні).
Спорудження типового американського пташника для вирощування бройлерів має такі етапи:
• бетонування стрічкового фундаменту завширшки 200 мм і заввишки 600–1000 мм з одночасним закладанням дерев’яного каркаса стін (складається з вертикальних колон-брусів 145 . 145 . 3000 мм, крок варіюється від 900 до 1500 мм залежно від вітрового й снігового навантаження в конкретному регіоні);
• формування глинопіщаної основи підлоги з подальшим пошаровим трамбуванням (використовують місцевий матеріал, товщина основи — 400–600 мм залежно від типу ґрунту);
• монтаж двосхилих дерев’яних ферм (як правило, використовують звичайний фронтальний навантажувач, а не підіймальний кран, що також знижує вартість будівництва), оброблення всіх дерев’яних конструкцій засобами біозахисту та вогнезахисним розчином;
• монтаж обрешітки й покрівельного профнастилу, ізоляція стелі, утеплення стін, обшивка профнастилом ззовні й всередині;
• встановлення кормових бункерів, технологічного обладнання: систем годівлі, напування, вентиляції, обігріву, охолодження, датчиків і контролерів;
• засипання підстилки, яка складається з деревної стружки, тирси, лушпиння арахісу або зерна злаків на товщину 100–150 мм.
Стандартні бройлерні майданчики в США містять 2, 4, 6 або 8 корпусів.
КОРИСТЬ ГЛИБОКОЇ ПІДСТИЛКИ
В глибокій незмінюваній підстилці розвивається корисна для курчат-бройлерів мікрофлора. Корисні бактерії синтезують вітаміни групи В, зокрема вітамін В12, а також незамінні амінокислоти, що сприяє повнішому засвоєнню курчатами рослинних білків корму. Крім того, глибока підстилка добре вбирає воду, утримує аміак та інші шкідливі гази, що утворюються під час розкладання посліду.
З використанням північноамериканської технології утримання бройлерів на глибокій підстилці мікроклімат у приміщенні із земляною підлогою кращий, ніж із бетонною.
Після закінчення періоду вирощування бройлерів і відвантаження їх на забій підстилку не вилучають із пташника, бо вона підлягає обробленню. Цей процес складається з декількох етапів:
• ламання кірки (crusting), коли проводять розпушування верхнього шару підстилки і розбивання грудок посліду;
• формування кагатів (windrowing), за якого всю підстилку згрібають в один або два кагати всередині будівлі для її пастеризації. Мінімальний час для оброблення будівлі методом windrowing — 12 діб. Зокрема, один день йде на створення кагатів; 5–6 днів триває перший етап пастеризації, після чого кагати перемішують і залишають у вигляді кагатів ще на кілька днів. Зберігання підстилки саме в такому вигляді має особливу перевагу, оскільки всередині кагату температура підстилки досягає +60 °С, завдяки чому знижується популяція патогенів в підстилці й, відповідно, ризик хвороб птиці.
Кагати розподіляють по підлозі як мінімум за чотири-п’ять днів до посадки курчат, щоб заздалегідь відбувся викид аміаку, пов’язаний з охолодженням і висиханням підстилки.
Останній — вентилювання пташника протягом не менш як 8 год, щоб максимально видалити шкідливі гази перед посадкою птиці.
Тривалість оброблення будівлі може бути збільшена до 18 днів. На це може бути декілька причин: негативний бактеріологічний фон у пташнику, або необхідність додаткового оброблення підстилки. У кожному конкретному випадку рішення щодо тривалості оброблення приймає менеджер майданчика. Через певні проміжки часу (5 турів або через 1 рік) підстилку обробляють спеціальними засобами, що регулюють рівень аміаку й пригнічують ріст шкідливих бактерій в підстилці. Сьогодні розроблено і випускають 5 основних видів таких засобів: окислювачі, луги, абсорбенти, інгібітори, ензимні препарати.
Завдяки всім цим методам обробки, що повсюдно використовують у Північній Америці, в глибокій підстилці ефективно вдається контролювати бактерії Salmonella, Escherichia Сoli, Clostridium, Campylobacter, Staphylococcus Аureus та інші. Всередині буртів і в нижніх шарах підстилки температура зростає до +60 °С, відтак більшість бактерій, що знаходяться в підстилці й у приміщенні, гине. За такої обробки важливо закрити пташник на кілька діб, а перед посадкою птиці його провітрити (для цього вмикають усі вентилятори незалежно від пори року).
Нині господарства, максимально відпрацювавши технологію, можуть використовувати підстилку 15–30 циклів, тобто більше ніж 4 (!) роки, час від часу додаючи в неї свіжу масу (тирсу чи лушпиння) і видаляючи частину посліду, коли товщина підстилки досягає 40–70 см, що ускладнює заїзд техніки в будівлю. Висока автоматизація всіх виробничих процесів, а також перехід на використання глибокої підстилки дає змогу суттєво скоротити витрати на обслуговування пташників. На сьогодні 1–2 працівники можуть повністю забезпечувати повсякденну роботу майданчика із 6–8 корпусів, включно з проведенням усіх робіт із дезінфекції посліду, обладнання та будівель.
Сім днів курчата живуть в одній половині пташника, другу половину відділяють шторою і залишають порожньою. Таким чином досягають суттєвої економії енергоресурсів, оскільки обігрівається і вентилюється тільки частина пташника.
За матеріалами компанії HOG SLAT
журнал «Наше Птахівництво», січень 2021 року
Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
