Утилізуючи тару з-під пестицидів, бізнес має шанс уникнути значно більших ризиків і втрат.
Тим, хто стикався зі смертельними наслідками дії хімікатів, коли ще за радянських часів після обприскування поля на ранок доводилося ховати мало не півсела, навряд чи треба пояснювати важливість цього питання. І хоча провідні гравці ринку докладають зусиль, аби максимально убезпечити користувачів ЗЗР, на часі нова загроза. Глобальна…
За різними оцінками, частка контрафактної продукції на світовому ринку пестицидів сягає 15% (10 млрд дол. США), у свою чергу, в Україні — до 25%. Їх хімічний склад на відміну від дозволених до застосування не досліджено. А втім, навіть часткова зміна властивостей такого хімікату може в рази посилити його токсичний вплив.
Окрім небезпеки для здоров’я й довкілля це ще й неабиякий ризик для економічної діяльності підприємств, залучених у всьому ланцюжку виробництва харчових продуктів. Репутаційні втрати однозначно призводять до прямих економічних втрат для виробника і можуть навіть ускладнювати міждержавні відносини.
Варто зазначити, що лише 10% пестицидів в Україні виробляють всередині країни, решта — імпорт. Очевидно, що й походження контрафакту буває як внутрішнім, так і зовнішнім, тому й механізми протидії мають бути різними.
Де народжується контрафакт
Україна ще в перші роки після проголошення незалежності заявила про свій намір здійснити перехід до сталого розвитку, за якого забезпечується збалансоване розв’язання багатьох природоохоронних проблем, зокрема, у сфері поводження з хімічними речовинами та відходами. Щоправда, дотепер не змогла повною мірою виконати взяті на себе зобов’язання.
Якщо утилізувати тару з-під пестицидів усе ж можливо (хоча й непросто), то знищити непридатну для використання хімію, фактично немає де. Звісно ж, повторно застосовувати ці порожні каністри, зберігаючи в них будь-що, як це зазвичай роблять у господарствах, категорично не можна. Проте, якщо підприємство не має можливості утилізувати шкідливі відходи, то де вони зазвичай опиняються? Саме так — у лісі, на сміттєзвалищі чи… у виробника контрафактної продукції.
На переконання координатора проектів розвитку ФАО в Україні Михайла Малкова, цьому сприяє відсутність системи контролю за обігом такої тари та й фактична відсутність реальних механізмів знищення непридатних пестицидів. Нагадаємо, в теорії відповідальність покладається на фермера та виробника ЗЗР. Фермер повинен звернутися з вимогою утилізації (що є рідкісним явищем), а, у свою чергу, виробник ЗЗР, за попереднім договором із компанією-утилізатором, має ініціювати процес. Звертаючись до постанови Кабінету Міністрів України №915 від 26 липня 2001 року, яку було скасовано вже у 2015 році, відповідальними за утилізацію та збір тари з-під пестицидів були саме виробники й імпортери такої продукції. Такі компанії були зобов’язані укласти угоду з ліцензіатом — ліцензованою Мінекології компанією, що надає відповідні послуги (останніми роками вони мають змогу тільки збирати й зберігати небезпечні відходи).
Оскільки обов’язкове знищення контрафактних пестицидів й утилізація тари — дороге «задоволення», здебільшого використана тара з-під пестицидів, як і вилучена в операторів ринку контрафактна продукція, накопичується на складах. А там, зазвичай немає ні охорони, ні міцних замків. Поверненню цього «добра» на ринок після зміни маркування мало що перешкоджає. Тому, як мовиться, коло замкнулося.
Небезпечна тенденція — вона, до речі, притаманна не лише для України — дуже непокоїть світову спільноту. Розроблена експертами FAO методологія протидії контрафактній і контрабандній продукції пестицидів передбачає комплексний підхід, спрямований на виявлення шляхів поставок, незаконного виробництва на заводах або в лабораторіях, відстеження ланцюжків продажів, вилучення фальшивих, контрафактних і нестандартних пестицидів з обігу та їхнє знищення. Крім того, йдеться і про вдосконалення системи реєстрації препаратів, і про застосування системи аналізу митних ризиків, і про рейди з виявлення та вилучення контрафактної продукції тощо.
Звичайно, Міністерство природних ресурсів та екології України й далі працює над новим законодавством, яке має бути гармонізоване з відповідними директивами та регламентами ЄС. Михайло Малков (ФАО) вважає, що необхідно додати вимоги щодо поводження з тарою в певний нормативний документ, аналогічний європейському регламенту №1107, що передбачає створення чіткої системи ринкового контролю. «Крім того, не слід забувати й про такі важливі заходи, як страхування екологічних ризиків або механізми, передбачені вітчизняним законом про оцінку впливу на навколишнє середовище», — наголошує експерт.
Спільні кроки до безпеки
Конференція ООН з довкілля й розвитку (1992 р., Ріо-де-Жанейро) (United Nations Conference on Environment and Deve lopment — UNCED) стала першим кроком щодо екологічно безпечного керування використання токсичних хімічних речовин, зокрема запобігання незаконному міжнародному обігу токсичних і небезпечних продуктів. Були ухвалені Базельська, Роттердамська та Стокгольмська конвенції з метою міжнародного регулювання й обґрунтованого поводження з хімічними речовинами та відходами.
Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів і їх видаленням була ухвалена 22 березня 1989 року 116 державами світу. Відповідно до Базельської конвенції, розвинені країни зобов’язані забезпечити знешкодження небезпечних відходів екологічно обґрунтованим способом.
Базельська конвенція втілила нові норми, правила й процедури в закон, який регулює перевезення та видалення небезпечних відходів на міжнародному й національному рівнях. Тобто ця конвенція є свідоцтвом наміру міжнародної спільноти колективно розв’язувати цю глобальну екологічну проблему. Створено регламентаційну систему моніторингу й контролю за транскордонним перевезенням небезпечних відходів. Кожна держава, що є стороною Базельської конвенції, несе всі зобов’язання цієї конвенції та зобов’язана ухвалити відповідне національне законодавство для виконання вимог конвенції.
Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі була ухвалена 10 вересня 1998 року (набрала чинності 24 лютого 2004 року). Конвенція застосовується до заборонених або суворо обмежених хімічних речовин й особливо небезпечних пестицидів. Вона охоплює 51 хімічну речовину. Учасниками цієї конвенції є 157 країн світу, зокрема й Україна.
Відповідно до конвенції, перш ніж будь-яке підприємство в країні, що є стороною конвенції, зможе експортувати хімічну речовину зі списку конвенції в третю країну, воно має заздалегідь повідомити уряд цієї країни, який потім може відмовитися від увезення цієї речовини або дати дозвіл на її ввезення.
Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі була ухвалена на Конференції повноважних представників у Стокгольмі 22–23 травня 2001 року.
Конвенція передбачає для країн-учасниць виконання основних зобов’язань:
1) заборона та/або здійснення заходів, що є необхідними для ліквідації виробництва та використання, а також імпорту/експорту наступних речовин: альдрин, хлордан, дильдрин, ендрин, гептахлор, гексахлорбензол, мірекс, токсафен, поліхлоровані дифеніли (далі — ПХД);
2) обмеження виробництва/використання ДДТ та поліхлорованих дифенілів, екологічно безпечне видалення ПХД не пізніше як 2028 року;
3) розробка плану дій і національної стратегії щодо зменшення або ліквідації викидів СО3 у результаті їх ненавмисного утворення: поліхлорованих дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів (ПХДД/Ф); гексахлорбензолу (ГХБ); поліхлорованих дифенілів (ПХД);
4) сприяння впровадженню найкращих наявних методів у сфері охорони довкілля щодо зменшення або ліквідації викидів СО3 тими джерелами, що вже існують або будуть створені у майбутньому.
У рамках Стокгольмської конвенції з території України було вивезено понад 50 тис. тонн хімічних відходів із метою їх знешкодження в країнах Європейського Союзу, зокрема в Польщі, Німеччині, Великій Британії та Франції. Таку ініціативу нашої держави високо оцінила міжнародна спільнота. Однак за останні кілька років експорт хімічних відходів і речовин із переліку Стокгольмської конвенції не відбувався.
Що ж до України, то вже з’явилася реальна можливість допомогти державним структурам зміцнити протидію обігу нелегальних хімічних речовин усереди ні держави. Такою можливістю став проект Спеціальної Програми з довкілля ООН (ЮНЕП) — «Посилення реалізації Роттердамської конвенції в Україні та підвищення кваліфікації в боротьбі з незаконним обігом хімічних речовин».
З-поміж іншого мета проекту полягає в забезпеченні виконання національних заходів для виявлення та запобігання незаконного обігу пестицидів з окремою увагою на тих пестицидах, що підпадають під дію положень Роттердамської конвенції та пестицидів для фумігації. Незважаючи на складне формулювання, проект передбачає доволі простий механізм реалізації — створення системи національних інформаційних центрів, які візьмуть на себе завдання інформування агровиробників і населення щодо шкоди фальсифікату, тісної взаємодії з митними та правоохоронними органами, а також виробниками засобів захисту рослин. Окрім того, центр стане осередком допомоги постраждалому фермеру, зможе надати консультацію щодо можливих способів реагування на виявлення контрафакту й оформити відповідну скаргу. Очікується, що такі центри почнуть працювати вже з квітня поточного року.
газета “АгроМаркет”, лютий 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
