Більшість вітчизняних аграрних компаній упевнені, що отримати фінансування можуть виключно великі агрохолдинги, взявши кредит у банку або розмістивши євробонди. Сьогодні великі, середні та дрібні підприємства широко застосовують схему операційного та фінансового лізингу. Однак мало хто знає про такий вигідний і, головне, доступний українським аграріям інструмент, як фінансування під гарантії іноземних державних агентств зі страхування експорту.
Високий рівень імпортозалежності українського сільського господарства змушує аграріїв звертатися до іноземних позикових інструментів і диверсифікувати джерела фінансування. Проте внутрішні джерела фінансування в Україні поки є дуже обмеженими. Інструменти фінансування під гарантії експортно-кредитних агентств (ЕКА) призначені для кредитування поставок імпортного обладнання та/або реалізації інвестиційних проектів із великою відсотковою складової імпорту. До того ж експортер отримує додаткові інструменти й переваги в конкурентному ринковому середовищі, а імпортер — можливість беззаставного відносно дешевого кредитування на тривалий термін і шанс сформувати міжнародну кредитну історію компанії на світовому ринку капіталу.
Чи стануть інструменти експортного фінансування під гарантії ЕКА дійсно вигідними українським імпортерам — багато в чому залежить від самих аграрних компаній. Компанія має бути кредитоспроможною, мати стійку позицію на ринку й амбітні плани з розвитку бізнесу. Структура бізнесу має бути прозорою та зрозумілою для іноземних фінансово-кредитних і страхових організацій.
Незважаючи на високий рівень країнових ризиків (Україна належить до найвищої, сьомої категорії ризику), агросектор залишається привабливим для іноземних капіталовкладень. Такі країни, як Данія, Польща, Словаччина, Чехія, США, Німеччина, Італія та ін. допомагають своїм експортерам працювати в Україні, правильно оцінюючи та страхуючи всі ризики. Це, в свою чергу, і є основним фактором у прийнятті рішення про співпрацю з українськими підприємствами.
Данія — країна можливостей
Сьогодні Данія належить до лідерів сільськогосподарських технологій, а датські експортери користуються ефективної державної підтримкою, виходячи на нові, навіть більш ризикові, іноземні ринки збуту. У чому ж полягає державна підтримка для датських експортерів?
Наразі в Данії працює EKF (експортний кредитний фонд), який є державним експортно-кредитним агентством. Фонд EKF допомагає данським експортерам залучати покупців датських технологій і послуг за кордоном. Діяльність фонду полягає в наданні фінансування та страхування фінансових або політичних ризиків датських експортерів, які торгують з іншими країнами. Це єдина організація в Данії, готова покривати ризики, які не беруть на себе банки, і яка пропонує адаптовані під потреби компаній-експортерів рішення.
Суть кредитних гарантій, які надає EKF, полягає в тому, що фонд відшкодує датській компанії вартість експортної поставки у разі, якщо покупець в іншій країні не виконає свої платіжні зобов’язання, або ж політична ситуація країни-платника не дозволяє здійснити цю бізнес-транзакцію. Така схема експортної підтримки датських компаній працює з 1922 року, коли був заснований Фонд EKF, й істотно сприяє торговим можливостям Данії.
Основні схеми, за якими український імпортер може отримати іноземне фінансування під гарантії EKF або експортно-кредитного агентства іншої країни:
• кредит постачальника;
• кредит покупця.
Крім стандартних продуктів у EKF є інструмент кредитування ELO (експортна позика). Цей інструмент призначений для підтримки датських експортерів в угодах, коли в іноземних покупців виникають складнощі із залученням фінансування від іноземних, зокрема датських, банків на купівлю товарів і послуг у Данії. Суттю цього інструменту є надання EKF фінансування банку експортера в рамках його торгового проекту. Із метою мінімізації ризиків у цій схемі потрібна експортна гарантія EKF, яка оформляється разом із кредитом.
На підставі кредитної оцінки позичальника EKF і банк спільно визначають відсоткові ставки й умови експортного кредитування. Такий вид кредитування надається EKF на комерційних умовах, які ґрунтуються на ринкових ставках кредитування в Данії. Банк, що фінансує постачальника, надає кредит безпосередньо українському покупцеві, залучення українського банку в схему у цьому разі не вимагається.
Основними особливостями такої схеми є:
– як правило, банки зацікавлені в кредитуванні за суми проекту від 15 млн євро;
– високі вимоги датських банків і EKF до структури проекту та достатню кредитоспроможність українського позичальника.
Як альтернативний інструмент підтримки датського експорту можна також розглянути державний фонд IFU (інвестиційний фонд для країн, що розвиваються), який зацікавлений у стимулюванні участі датських партнерів у проектах з Україною шляхом надання інвестицій, фінансування статутного капіталу, надання кредитів або гарантій на комерційній основі. Формати можливої співпраці:
• фонд може інвестувати в проекти, участь у яких забезпечує датському партнеру наявність фінансових інтересів (коли датська компанія входить до складу засновників української проектної компанії, надає позику або інший формат участі в проекті) у середньо- та/або довгостроковій перспективі;
• крім інвесторів і виробників фонд також розглядає можливу підтримку датських банків, що фінансують проекти в Україні. Однак слід зазначити, що фонд не братиме на себе будь-які ризики в більшому обсязі, ніж ризики датського партнера проекту. Наприклад, якщо постачальник та/або датський банк виділить кредит української компанії в розмірі 1 млн євро, тоді фонд від свого імені може виділити аналогічну суму (але не більшу) на аналогічних умовах. Тобто по суті це може бути синдикований кредит або окремий кредитний договір, проте з аналогічними умовами.
Вартість фінансування IFU базується на ринковій ставці банківського кредитування в Данії. До того ж страхове покриття EKF не є обов’язковим для отримання фінансування. Як правило, фінансування проектів за участю фонду IFU реалізується за схемою, що передбачає розділення суми фінансування на три рівні частини: 1/3 фінансується за рахунок українського інвестора (спонсора проекту), 1/3 — за рахунок датського інвестора (це може бути одна компанія, що представляє кілька окремих інвесторів) і 1/3 — як кредит від IFU.
Що стосується тваринницьких проектів, то одним з основних вимог фонду є дотримання українською проектною компанією стандартів ЄС щодо утримання тварин, впливу на навколишнє середовище та інших питань корпоративної соціальної відповідальності.
Окремо хотілося б відзначити, що в більш великих проектах аграрного сектора міжнародні банки, що фінансують, як правило, готові розглядати пряме фінансування великих корпоративних українських позичальників з оборотом на рівні 50 млн євро, при цьому наявність у компанії виручки в іноземній валюті й аудиту МСФЗ звітності істотно підвищують шанси залучення фінансування для проекту.
Як українські імпортери можуть залучати експортне фінансування?
Українські компанії-імпортери, які готові до виходу на ринки міжнародного фінансування за допомогою такого інструменту, як фінансування під гарантії ЕКА, повинні знати шість основних кроків до досягнення цієї мети. Розглянемо послідовність цих кроків на прикладі практики компанії IBproject (IBcontacts Holding), що спеціалізується на проектах із залучення іноземного фінансування та надає послуги проектного менеджменту та комплексного супроводу таких проектів.
Першим етапом є попередній аналіз позичальника на предмет його здатності «потягнути» подібний проект і підготовка відповідної документації для подачі експортеру, ЕКА і банкам на розгляд із метою прийняття ними попереднього рішення по проекту.
Після отримання попередньої відповіді від банків і ЕКА щодо зацікавленості у підтримці цього проекту починається його структурування та опрацювання схеми фінансування:
• аналіз наявних продуктів фінансування та страхування експорту з певної країни;
• підбір низки продуктів відповідно із вимогами клієнта; аналіз можливості застосовувати ці продукти в Україні в цілому і щодо конкретного проекту;
• структурування схеми/схем фінансування;
• вибір можливих інструментів для реалізації цієї схеми/схем.
Третій крок — це вибір імпортером і експортером найбільш прийнятної схеми фінансування й отримання від банків, що фінансують, і ЕКА листів з індикативними ставками (Non-binding commercial offers). У кожному проекті важливо отримати якомога більшу кількість комерційних пропозицій від фінансують організацій із метою вибору найдешевших умов кредитування.
Після вибору схеми фінансування та проведення всіх необхідних переговорів із банком і ЕКА йде процес офіційної подачі експортером заявки в страхову корпорацію та банк, підготовка повного пакету документів (реєстраційна, фінансова документація, рекомендації від обслуговуючих банків і т. д). За умови грамотно організованої роботи з подачі пакета документів на розгляд заявки у ЕКА йде 1–2 тижні, у банку — 2–3 тижні.
Юридичний супровід проекту передбачає підготовку пакета документів (договір поставки, графік погашення платежів та інші доповнення до договору, договір поруки, юридичні висновки тощо) відповідно до умов обраної схеми. Якщо деякі з перерахованих юридичних документів можуть готувати окремі юридичні фірми згідно з побажанням ЕКА і постачальника, то перевірку всього комплекту документів на предмет чіткого й адекватного відображення умов проекту та зобов’язань сторін у всіх договорах і додаткових угодах повинна здійснювати одна сторона — координатор.
Завершальним етапом є підписання зазначених вище договорів поставки, страхування та кредитування. Однак, незважаючи на те, що проект із залучення іноземного фінансування під гарантії ЕКА на цьому завершується, для імпортера й експортера виконання їх зобов’язань тільки починається. Для страхової та банку проект продовжуватиметься до тих пір, поки не буде погашена вся заборгованість. А вже від того, наскільки успішно імпортер і експортер виконуватимуть взяті на себе зобов’язання, залежить їхня подальша доля на ринку міжнародного фінансування.
Таким чином, продукти підтримки експорту іноземних держав сприяють розвитку не тільки експорту цих країн, а й отриманню нових, більш вигідних джерел фінансування для українських торговельно-промислових компаній.
Олена Кринична, Катерина Кислова, експерти компанії IBproject (IBcontacts Holding)
газета “АгроМаркет” вересень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посиланняна журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
