У виробництві кормів важлива не лише рецептура. Дві партії однієї й тієї самої сировини можуть мати різний фактичний склад, а отже, по-різному впливати на якість готового комбікорму та його поживну цінність.
Вологість зерна, а також уміст протеїну, жиру, клітковини та мінеральних речовин залежать від сорту, умов вирощування, типу ґрунту, погодних умов, термінів збирання та способу зберігання. Водночас небезпечні речовини можуть потрапити в корм із сировиною або утворитися внаслідок неправильного зберігання. Тому лабораторний контроль є важливою частиною системи забезпечення якості кормів і комбікормів.
Склад — основа поживної цінності
Основними показниками під час контролю якості кормової продукції є вологість, а також вміст сирого протеїну, жиру, клітковини та золи.
Вологість впливає не тільки на фактичну поживну цінність корму, а й на його стабільність під час зберігання. Надлишкова вологість створює сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів і плісняви.
Уміст сирого протеїну — один із найважливіших показників поживної цінності корму. Його визначення дає змогу контролювати відповідність сировини та готового продукту заявленим характеристикам і затвердженим рецептурам.
Жир і сира клітковина характеризують склад корму та мають значення для оцінки його поживної цінності й контролю рецептури.
Зольність дає інформацію про загальний уміст мінеральних компонентів. Окремо може визначатися зола, нерозчинна в соляній кислоті, яку використовують як показник контролю певних мінеральних домішок.
Тож навіть базовий фізико-хімічний аналіз допомагає виробнику побачити, наскільки фактичний склад продукції відповідає очікуваному.
«Більше» не завжди «краще»
Для повноцінного раціону важливе правильне співвідношення макро- та мікроелементів. У кормах визначають вміст кальцію, фосфору, магнію, натрію та калію, а також широкого спектра мікроелементів — міді, цинку, заліза, марганцю, кобальту, молібдену, селену, хрому, нікелю, ванадію, літію та інших.
Такі дослідження дають можливість контролювати фактичний мінеральний склад сировини та готового корму, перевіряти відповідність рецептурі й оцінювати стабільність різних партій.
Окремий напрям — визначення токсичних елементів, зокрема свинцю, кадмію, миш’яку та ртуті. Їх наявність у кормовій сировині потребує особливої уваги, оскільки контроль безпечності корму є складовою загального контролю безпечності продукції тваринного походження.
Невидимі небезпечні речовини
Зовнішній вигляд, запах або колір корму не дають повної інформації про його безпечність. Забруднення може бути пов’язане із залишковими кількостями хлорорганічних та фосфорорганічних пестицидів, вмістом меламіну, синильної кислоти або токсичних елементів.
Особливої уваги потребує сировина, яка могла контактувати з пестицидами під час вирощування або зберігалася в умовах, що не відповідають встановленим вимогам.
Лабораторні дослідження допомагають уникнути неточної візуальної оцінки та надають кількісні дані про фактичний вміст потенційно небезпечних речовин.
Мікробіологічна безпечність
Корм може бути поживним за хімічним складом, але водночас мати мікробіологічні ризики. Під час лабораторного контролю визначають КМАФАМ, кількість ентеробактерій, E. coli, Staphylococcus aureus, клостридій, пліснявих грибів, а також наявність патогенних мікроорганізмів, зокрема Salmonella.
Контроль мікробіологічних показників особливо важливий для оцінки санітарного стану сировини та готової продукції, а також для контролю умов виробництва і зберігання.
Вітаміни та радіологічні показники
Для окремих кормів важливим є контроль умісту вітамінів. Зокрема, лабораторні дослідження можуть включати визначення вітаміну А (ретинолацетату) та вітаміну D (D3+D2).
Ще один напрям контролю — радіологічна безпечність. Для відповідної сировини та кормової продукції визначають питому активність цезію-137 та стронцію-90. Це особливо актуально під час контролю сировини, походження або умови вирощування якої потребують додаткової оцінки.
Контроль на всіх етапах
Лабораторні дослідження можуть бути потрібні на різних етапах виробничого процесу: під час закупівлі сировини, приймання партії, контролю технологічного процесу, перевірки готового комбікорму або перед його реалізацією. При цьому набір показників доцільно формувати залежно від виду сировини, призначення корму, технології виробництва та потенційних ризиків. Наприклад, для однієї партії достатнім може бути контроль основних показників поживної цінності, натомість для іншої актуальними будуть додаткові дослідження на вміст важких металів і пестицидів, а також визначення мікробіологічних або радіологічних показників.
Інструмент управління якістю
Для виробника лабораторне дослідження — це не просто цифра у протоколі, а можливість отримати об’єктивні дані про фактичний склад і безпечність сировини та готової продукції. Регулярний контроль допомагає виявляти відхилення між партіями, перевіряти відповідність заявленим характеристикам, контролювати постачальників сировини та ухвалювати рішення щодо її використання у виробництві.
ПП «Незалежний центр лабораторних досліджень «Еталон» проводить комплексні дослідження кормів, комбікормів та кормової сировини за фізико-хімічними, мікробіологічними, елементними та радіологічними показниками відповідно до сфери акредитації лабораторії.
Поєднання різних видів досліджень допомагає отримати комплексну картину якості та безпечності кормової продукції — від її поживної цінності та мінерального складу до мікробіологічних і хімічних ризиків. Для виробника це означає можливість ухвалювати рішення не лише на основі рецептури чи зовнішнього вигляду продукції, а й на основі підтверджених лабораторних даних.
The Ukrainian Farmer
