Усе більшої популярності набуває ще донедавна невідомий в Україні, проте доволі популярний у Європі, бізнес-тренд — вирощування мікрозелені. Фермери-початківці стверджують, що на ній можна заробити в рази більше, ніж на звичайних петрушці та кропі.
Для початку спробуємо розібратися, що ж таке мікрозелень і що в ній такого вигідного? Мікрогрін (від англ. microgreen) — суміш мініатюрної салатної зелені й трав, зібраних, доки вони ще зовсім молоді, крихкі та ніжні. По суті, це маленькі молоді їстівні рослини, які трохи старші проростків. Зазвичай, їх зрізують і вживають в їжу у віці до 10 днів після появи перших справжніх листків. Для України мікрогрін — новий тип салатної продукції, що може бути вирощена на основі будь-якого сорту, здатного розвинутися як доросла рослина, досягнувши розміру 2,5–4 см. На відміну від пророщених рослин їх вирощують не у воді, а на ґрунті чи стерильному субстраті зі щільністю посадки значно меншою, ніж для проростків, що дозволяє рослинам вільно рости й усуває звичайні для проростків небезпеки, пов’язані з хворобами.
Теплиця чи підвіконня
Таку зелень можна вирощувати де завгодно, навіть узимку в північних зонах. Вона не потребує багато місця й ідеальна для домашніх умов. Виробничий цикл триває лише 10 днів, що означає 20–25 урожаїв на рік. Якщо ж зайнятися вертикальним овочівництвом, то можна з тієї самої площі отримати вчетверо більше. У такий спосіб деякі фермери вирощують до 20 кг продукції на площі у 5 м² за два тижні. У декого з одного лотка (25 ×50 см) виходить збирати 140 г зелені щодня, якщо вирощувати на однорівневій поверхні, наприклад, на столі, що перетворює мікрозелень на практичну та прибуткову справу.
Вкласти й отримати
Для старту невеликого «цеху» потрібно декілька сотень доларів, які спрямовуються в придбання субстрату, монтаж виробничих площ, купівлю насіння тощо. Швидкі прибутки дозволяють поступово розширюватися.
Однак не все так просто. Найскладнішим завданням початківці «зеленого бізнесу» називають збут продукції. Вони згодні виробляти зелень кілограмами, проте попит на неї в Україні на стадії формування — ресторани та кафе готові брати відносно невеликі партії, які ідуть для приготування екзотичних салатів і декору, а магазини й інтернет-крамниці здорового харчування взагалі лише придивляються до сегмента, працюючи з одним-двома виробниками, які гарантують стабільні постачання.
Покрокова інструкція вирощування мікрозелені:
1. Приготуйте піддони. Завантажте їх змоченим субстратом, трохи притисніть і розкладіть на поверхні.
2. Насипте насіння ложкою в чашку та витрусіть чашки над рядами піддонів. Ретельно маркуйте кожен піддон, щоб уникнути «сюрпризів». Насіння не потрібно загортати ґрунтом або розміщувати в субстраті. Застосуйте зрошення, щоб злегка зволожити й огорнути водяним туманом насіння, але не втопити його.
4. Закрийте піддони додатковими порожніми чистими піддонами.
5. Щодня стежте за мікрозеленню, щоб рослини були ледь зволожені. Оптимальна температура +20 °С.
6. Як тільки насіння почне проростати, зніміть кришки.
7. За появи перших справжніх листків мікрозелень готова до збору. Акуратно зріжте її гострими ножицями. Хороша стратегія поставити піддон майже вертикально, притуливши до іншого й зрізати зелень.
8. Промийте зелень. Якщо ви зібрали її забагато, вимийте її в ємностях із чистою водою. Дайте воді стекти, оперативно упакуйте та зберігайте в холоді.
Субстрат
«Звичайні» садівники вирощують мікрозелень на піддонах або лотках, заповнених сумішшю без ґрунту на торф’яній основі. Прихильники органіки використовують схожі суміші, але розбавляють їх компостом. Ті, хто вирощують зелень на гідропоніці, використовують багато інших субстратів, з яких найпоширенішими є перліт і вермикуліт. Менш поширеними є джут і кокосове волокно. Деякі виробники щоразу змінюють субстрат після врожаю, інші знезаражують його й використовують повторно.
Поживні речовини та полив
У індустрії мікрозелені не існує «стандартних» поживних речовин. Іригаційні системи варіюються від банального поливу вручну до широкого спектра автоматизованих систем, включно з інжекторами поживних речовин, поливними консолями, краплинними системами, поживними плівками, а також системами «затоплення-осушення».
Використовуються такі підживлення:
– поживні речовини для теплиць або готові комерційні гідропонні рішення;
– розчинні у воді органічні поживні речовини з бурих водоростей, морської води та компостних чаїв;
– органічні добавки, такі як компост і мінеральні порошки.
Найпоширеніші проблеми
Підготовка ємностей для посадки. Інтенсивність вирощування мікрозелені (8–14 днів) зумовлює постійну, зазвичай двічі на тиждень, посадку. Ємкості потрібно заповнювати субстратом перед кожною сівбою, яка зазвичай відбувається вручну, хоча деякі садівники у Європі застосовують модифіковані автоматичні сівалки. Врожай також збирають вручну, користуючись простими або садовими ножицями.
Переробка субстратупотребує неабияких витрат праці на утилізацію відпрацьованого матеріалу.
Хвороби — тісно посаджені рослини схильні до таких захворювань, як випрівання. Часто хвороба передається через незмінне використання одних і тих самих поживних речовин, субстрату, через полив дощуванням.
Забруднення продукту — рослини, що вирощують на пухкому субстраті, можуть виявитися забрудненими частинками субстрату в процесі росту й збору. Практично неможливо отримати на 100% чистий товар.
Обмеження витрат води. Дощування — поширена практика в звичайних теплицях зі стійками для вирощування. Садівники стикаються з правилами й обмеженнями щодо поливу мікрогрін. Полив під такі культури потрібно розраховувати індивідуально, зважаючи на умови кожного конкретного господарства
Говорить практик
Наталія Рижкова, власниця невеликої плантації під Києвом:
— Що мотивувало вас розпочати таку екзотичну справу?
— Деякий час тому я захопилася сироїдінням. Оскільки в нашій країні досить важно знайти продукти для вегетаріанців і сироїдів, щоб урізноманітнити своє меню, почала шукати варіанти продуктів в інтернеті. За освітою я перекладач, тож проштудіювала безліч іноземних сайтів. На одному з іспанських ресурсів знайшла інформацію про «щось» під назвою microgreen, із якого готують поживні зелені вегетаріанські коктейлі. Виявилося, що в Україні на той час ніхто такі рослини не вирощував. Цікавість взяла верх, і я вирішила спробувати. Перші рослини вирощувала вдома, під ультрафіолетовою лампою й радо пригощала друзів «плодами праці». Згодом з’явилися люди, які спеціально почали замовляти в нас зелень і вживати її систематично.
— Коли зрозуміли, що на цьому можна побудувати бізнес?
— На сьогодні не назвала б це повноцінним бізнесом, швидше, цікава справа, яка починає приносити прибутки. П’ять років тому після збору перших урожаїв я почала замислюватися, щоб перейти з аматорського на серйозніший рівень. Ми зняли просторий ангар під Києвом, переобладнали його, почали вивчати технологічний бік справи. Загалом сумарні капіталовкладення за ці роки становили близько 20 тисяч доларів.
— Проте за освітою ви не агроном. Можливо було б краще довіритися професіоналам?
— Спочатку хотіли найняти агронома, але, оскільки відповідного досвіду ні в кого не було, вирішили пізнавати все самі на практиці. На перший погляд, нічого складного немає, проте різна зелень вимагає різних умов проростання: щільність вирощування, кількість світла, якість ґрунту.
— Як слід підбирати насіння й асортимент?
— Далеко не все те, що пропонують європейські виробники зелені, може прижитися на українських теренах. Наприклад, популярний у Європі амарант ми не садимо — натомість звичайний пророщений горох і соя у наших покупців є фаворитами. Крім них вирощуємо редиску, соняшник, люцерну, буряки — всього близько 10 видів мікрозелені.
— Як налагодити збут продукції? Чи є на цю зелень попит?
— Люди все ще мало знають про мікрогрін. Це — справа майбутнього. Проте вже сьогодні ми активно працюємо з низкою ресторанів, щоденно постачаючи їм на продаж близько 15 кг зелені. Поступово просуваємо свою продукцію й на полиці столичних супермаркетів. Ціна за 100 г упаковки стартує від 30–40 грн, а 1 кг коштує щонайменше 300 грн.
Ірина Глотова
журнал “Плантатор”, вересень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
