Прийоми біологічного контролю з мінімальним використанням хімічних інсектицидів здатні забезпечити стабілізацію фітосанітарного стану агроценозів ягідників.
Видовий склад шкідників ягідних культур налічує понад 120 видів комах і кліщів різних систематичних груп. Враховуючи те, що ягоди великою мірою споживають у свіжому вигляді, очевидно, що технології захисту мають складатися переважно з прийомів біологічного контролю.
Впродовж останніх чотирьох років у Національному університеті біоресурсів і природокористування України були проведені дослідження, що показали принципову можливість стабілізації фітосанітарного стану агроценозів ягідників (переважно чорної смородини, аґрусу та малини). Був отриманий прогнозований урожай ягід з мінімальним використанням хімічних інсектицидів.
Особливо небезпечні шкідники
Серед значного різноманіття фітофагів найбільшу небезпеку для ягідників становлять внутрішньостеблові фітофаги — смородинова склівка і смородинова златка. В останні роки спостерігається значне поширення і заморозкової листокрутки, а також смородинової брунькової молі та аґрусової вогнівки. Особливо шкодочинною є група сисних фітофагів. Це насамперед смородиновий бруньковий кліщ та листкові кліщі, комплекс попелиць та щитівки. Спорадично небезпечні галиці, клопи, група плодопошкоджувальних пильщиків.
Особливість біології смородинової склівки, златки та смородинового брунькового кліща полягає в тому, що їхні життєві стратегії дуже добре адаптовані до культури, що практично виключає ефективне використання традиційних хімічних технологій. Прихований спосіб життя, відсутність високоспеціалізованих ентомофагів утруднюють, а часто і унеможливлюють ефективний контроль їх шкідливості. Фітосанітарні прочищення лише частково знижують чисельність фітофагів і здебільшого потребують використання значної частки ручної праці.
Підходи до біологічного захисту
Агроценоз ягідників відзначається високим рівнем екологічною місткості. Йому властиві виражені процеси саморегуляції, особливо це стосується комплексу сисних фітофагів. Завдяки розробленим методам можна прогнозувати рівень зараження діапаузуючих фітофагів нативними популяціями мікроорганізмів, зокрема бактеріального, вірусного та протозойного походження, визначати обсяг та характер винищувальних заходів. Детальні дослідження ентомопатогенної мікрофлори дали змогу виділити штами грибних патогенів з популяцій смородинової склівки та гусениць листокруток. Також були запропоновані оригінальні показники комплексних порогових рівнів домінуючих фітофагів. На цій основі розроблені та апробовані технології комплексного захисту ягідників від шкідників.
На підставі значного обсягу попередніх досліджень були експериментально розроблені технології інтегрованого захисту ягідників, у складі яких засоби переважно природного походження. Вперше для галузі обґрунтовано використання ентомофагів: види роду трихограма (Trichogramma pintoi, Trichogramma dendrolimi), ектопаразита гусениць лускокрилих шкідників — габробракона (Habrobracon hebetor). Останній вид, наприклад, заражає понад 60 видів гусениць старших віків, переважно лускокрилих фітофагів. Його вирощування освоїло ТОВ НВЦ «Агробіотехнологія». Суттєвою особливістю паразита є те, що самиці характеризуються значною руховою активністю і пошуковою здатністю гусениць в агроценозах. Відповідно, норми його розселення коливаються в межах 300—800 особин на 1 га. Поєднання в одному технологічному процесі трихограми і габробракона забезпечує контроль чисельності комплексу лускокрилих фітофагів на допороговому рівні. Якщо врахувати перспективу розселення габробракона на технічних культурах для контролю шкідливості совок, то можна вважати, що перспектива використання цього ентомофага доволі висока.
Визначальною умовою розселення лабораторних культур ентомофагів було те, що використовувався біоматеріал тільки першого класу якості. Визначальним предиктором ефективності ентомофагів був рівень адаптації їх в агроценозах за такими характеристиками, як рухова активність та пошукова здатність імаго. Для цього лабораторні культури ентомофагів вирощували у специфічних контрастних умовах температури, вологості повітря та фотоперіоду. Крім того, самицям, згідно з нашими розробками, пропонували оригінальну дієту в складі білкової та вуглеводневої компоненти із вмістом специфічних морфогенів на основі ДНК, РНК, їх аналогів та попередників. У підсумку лабораторні культури ентомофагів заселяли ефективну частину яєць та гусениць фітофагів.
Складовою технологій стало використання вітчизняного органічного добрива. Цей прийом був спрямований на індукцію імунітету рослин по відношенню не лише до збудників хвороб, а й сисних шкідників, особливо попелиць та кліщів. Специфіка його вираженої дії відмічається як в період формування репродуктивних органів, так і після цвітіння. У результаті спостерігалася виражена інтенсифікація ростових процесів, що в свою чергу мобілізує природні механізми імунітету рослин, а це дає змогу протидіяти негативному впливу як фітопатогенів, так і сисних фітофагів. Також на ягідниках був використаний біологічний фунгіцид. Матеріали таблиці 1 ілюструють позитивні наслідки використання запропонованої технології.
Таблиця 1. Біологічна та господарська ефективність технологій захисту насаджень чорної смородини (Полтавська обл., 2008—2010 р.)
|
Технології |
Норми витрати ентомофагів, екз./кущ; препаратів, кг, л/га |
Ефективність технологій, % |
Урожай, кг/кущ |
Біоценотичний індекс (співвідношення ентомофаг- фітофаг) |
Діапаузувало фітофагів, екз./кущ |
|
Вирізання неповноцінних гілок — 2 прийоми (в період цвітіння, восени) Розселення: Трихограма — 2 прийоми; Габробракон — 2 прийоми; Обприскування: Планриз БТ.в.с. — 1 прийом Ріверм в.р. — 2 прийоми Кореневе підживлення: Ріверм в.р. — 1 прийом (Оригінальна технологія) |
30+40 20+30 3,0 3,0 6,0 |
90,5 |
3,8 |
1 : 23—17 |
0,7 |
|
Обприскування: ДНОК р.п. Актеллік к.е. — 2 прийоми Топаз, к.е. — 2 прийоми Топсин, з.п. — 2 прийоми
(Регіональна технологія) |
8,0 1,5+1,5 0,4 0,8 |
88,7 |
3,5 |
1 : 46—28 |
1,0 |
|
Контроль (без використання засобів захисту) |
– |
– |
2,0 |
1 : 31—36 |
9,6 |
|
НІР05 |
– |
3,8 |
1,1 |
– |
0,4 |
Результати досліджень
Запропонована технологія реалізувалася за умов високої (понад 2,5 комплексного порогу) чисельності домінуючих фітофагів та потенційної загрози поширення грибних фітопатогенів, зокрема борошнистої роси. Розрахунки комплексних порогів чисельності фітофагів проводили за наявності життєздатних діапаузуючих гусениць та личинок смородинової склівки, златки, аґрусової вогнівки та смородинової брунькової молі.
Трирічні дослідження показали принципову можливість регулювання комплексу членистоногих в агроценозах чорної смородини шляхом використання прийомів, які стилізують агроценоз смородини без спалахів чисельності окремих видів. Як видно з основних господарських та екологічних показників, запропонована технологія не поступається регіональній технології. Аналогічні характеристики отримано і за економічними показниками. Багатокомпонентність оригінальної технології цілком виправдовується досягнутим результатом, урожай ягід відповідає усім санітарно-гігієнічним вимогам і може використовуватись для будь-яких потреб.
Біоценотичні наслідки
Позитивний ефект від застосування технології оцінювали не лише за господарськими показниками, а й за екологічними наслідками. Використовували прийоми, що формують агроценоз як частину оточуючого ландшафту і сприяють збереженню та накопиченню природних популяцій ентомофагів. Пропонується висівати трав’янисті медоноси по периметру агроценозу, а також, якщо можливо, і в міжряддях з інтервалом 2—4 рядки. Фенхель, кріп, коріандр, морква, фацелія, аніс та катран характеризуються тривалим терміном цвітіння та інтенсивною нектаропродуктивністю. Культури починають висівати з середині квітня у 3—4 прийоми з 10—12-денним інтервалом. За нашими спостереженнями, серед комплексу ентомофагів в агроценозах, де висівалися трави, переважали двокрилі, зокрема сирфіди. Чисельність їх становила від 49 до 57% усього фонду ентомофагів, а хижих галиць — 29—38%; решта видів — сонечка, золотоочки, хижі клопи — 7—12%. З початку вегетаційного періоду до глибокої осені масово відмічалися хижі та паразитичні перетинчастокрилі. На нектароносах дорослі особини живились, спаровувались і з періодичною синхронністю заселяли агроценози в пошуках білкової їжі та живильного субстрату для зараження.
Як правило, без використання хімічних інсектицидів, починаючи з середини вегетації і до початку осені рівень зараження фітофагів природними популяціями ентомофагів коливався в межах 25,3—75,4%. Це надзвичайно важливий природний регуляторний фактор, який формував ентомокомплекс не тільки в поточному році, а й програмував його чисельність у наступні роки. Отже, крім господарської ефективності запропонованої технології спостерігались і виражені біоценотичні наслідки. Динамічна рівновага, яка підтримувалась впродовж вегетаційного періоду, виключала осередкові спалахи окремих фітофагів, у т.ч. таких видів, як смородинова склівка, златка та бруньковий кліщ.
Таблиця 2. Рівень стабільності та екологічні наслідки функціонування агроценозів ягідників за різних технологій захисту
|
Технології захисту |
Потенційна загроза домінуючих фітофагів |
Фактори стабілізації агроценозів |
Рівень стабільності агроценозів |
|
|
видове різноманіття зоофагів, кількість видів |
набір рослин-консортів як ніші для існування зоофагів |
|||
|
Оригінальна технологія |
Відсутня. Чисельність фітофагів перебуває на тривалому допороговому рівні |
Значне. Впродовж вегетації чисельність коливається в межах 26—58. Переважають перетинчастокрилі паразити та хижаки-поліфаги |
Оригінальний набір дерев’янистих, чагарникових та трав’янистих рослин з тривалим терміном нектаропродуктивності та атрактивності |
Високий. Виражені процеси саморегуляції. Впродовж вегетації підтримується оптимальне співвідношення ентомокомплексу |
|
Регіональна технологія |
Існує ризик масового розповсюдження, переважно сисних фітофагів |
Обмежене. Чисельність 9—14 видів, внаслідок прямої винищувальної дії пестицидів |
Традиційний набір переважно дерев’янистих рослин лісосмуг збіднює агроекосистему |
Незначний. Переважно внаслідок масового знищення ентомофагів |
Матеріали, наведені в таблиці 2, детально висвітлюють механізми реалізації запропонованої технології. Уперше в практиці захисту рослин пропонується технологія, яка ґрунтується не на винищувальній дії, а тільки на регуляторній. Технологія забезпечує сприйнятливий рівень господарської ефективності за рівня чисельності домінуючих фітофагів два та більше порогових рівнів. У випадку значного поширення таких небезпечних фітофагів, як смородинова склівка, златка та смородиновий бруньковий кліщ, треба в перший рік провести ретельні заходи, пов’язані з фітосанітарним прочищенням ягідників, локальним використанням хімічних інсектицидів, і у подальшому здійснювати захист із використанням запропонованих прийомів біозахисту.
Характерною особливістю технології є її технологічна гнучкість. Наведені прийоми не є суворо обов’язковими, особливо це стосується видів ентомофагів, норм, строків і кратностей їх розселення, кількості підживлень, а також різноманітних агротехнічних заходів.
Серед прийомів, які можуть бути використані в технологіях захисту ягідників, нами пропонується розселення дібрахіса, щипавки, золотоочка, сонечка, інтродукція та збагачення агроценозів хижими кліщами з родини фітосеїд, анестид та стигмеїд. Апробовано та обґрунтовано осередкове використання мікробіологічних препаратів, зокрема бактеріальних, авермектинів, а також грибних, зокрема Боверину, Пециломіну та оригінальних — Мерівалу та Аегерину. При цьому обов’язковими елементами у складі технологій є формування агроландшафтного каркасу у вигляді рослин-консортів з характерними атрактивними властивостями щодо зоофагів та тривалим терміном нектаропродуктивності.
Марина Кочерга
Валентин Дрозда
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2011 року
The Ukrainian Farmer
