Запровадження програми біобезпеки на будь-якому господарстві є одним із головних елементів його виробничої діяльності, особливо у птахівництві.
У розробці системи біобезпеки лікарям ветеринарної медицини іноді потрібна кваліфікована допомога, бо доводиться залучати всіх учасників виробничого процесу, особливо керівників господарств. Якщо керівництво птахофабрики розумітиме важливість упровадження комплексної системи біобезпеки, забезпечення її ретельного контролю, здійснення моніторингу економічних результатів від запровадження жорстких правил біобезпеки, то можна буде оцінювати будь-які ризики, передбачені виробничим протоколом і вчасно запобігати зараження птиці патогенами.
Забезпечення й упровадження системи біобезпеки містить не тільки проведення заходів дезінфекції, дезінсекції та дератизації. Він вимагає правильного планування роботи птахоферми, навчання персоналу, моніторингу знань і їх виконання, а також розуміння того, що будь-який процес потребує постійного коригування. На практиці важливо відзначити не лише чинники, що викликають проблеми в господарстві, а й зрозуміти недоліки системи біобезпеки, які приводять до виникнення проблем з інфекційними агентами. Застосування знань із вірусології, бактеріології й інших передових технологій допомагає ветеринарним спеціалістам установлювати сутність і причини виникнення проблем (що має істотне значення в розробці, наприклад, стратегії вакцинації).
Перевагою хорошої системи біобезпеки в господарстві є те, що можна створити стабільний виробничий цикл, ефективність якого не залежатиме від застосування тих чи інших вакцин або антибактеріальних препаратів (що, у свою чергу, дасть можливість заощадити кошти, а також усувати проблеми, пов’язані з резистентністю мікроорганізмів до антибіотиків).
Сучасне промислове птахівництво створює передумови для підвищення показників швидкого розповсюдження вірусів, а також їх мутацій. З одного боку — це виведення нових яєчних і м’ясних кросів курей, які мають високі фізіологічні можливості продуктивності, а з іншого — достатньо слабку імунну систему, яка не завжди здатна ефективно справлятися зі своїми функціями. Тому успіх ведення птахівництва значною мірою залежить від способів застосування нових вакцин, бажання експериментувати лікарям ветеринарної медицини з можливістю контролю в птиці напруженості імунітету. Хоча в птахівництві неможливо закрити питання захисту від патогенів тільки правильними схемами вакцинацій — на жаль, вакцинація не є панацеєю.
На сучасному тваринницькому підприємстві практично завжди існує певний ризик виникнення інфекції, що залежить, наприклад, від епізоотичної ситуації в регіоні. До того ж важливим чинником у перенесенні багатьох інфекцій є люди, які теоретично розуміють проблеми, але не зовсім визнають усю важливість і необхідність дотримання правил і принципів біобезпеки. Однак, як би добре не були навчені працівники й спеціалісти птахофабрики, і як би ретельно вони не виконували свою роботу, одного правильного ставлення, на жаль, недостатньо для того, щоб бути на 100% захищеним від можливого інфікування птиці. Адже ми не можемо повністю себе і птицю ізолювати.
Ще задовго до того, як слово «біобезпека» почали масово вживати, обізнані спеціалісти завжди пропагували культ чистоти, гігієни та санітарії. Слово «культ» традиційно вживали з негативним відтінком, проте в розумінні спеціалістів «культ чистоти» — це правильне вироблення звичок й обов’язкове виконання правил гігієни на птахофабриках як керівниками, так і обслуговуючим персоналом і спеціалістами всіх напрямів.
На птахофабриках має бути чітке виділення санітарних і робочих зон, графік санітарних розривів, журнал й облік використання в кормах і воді антибактеріальних препаратів, індивідуальні програми вакцинацій і грамотний підбір самих вакцин, комплексні програми дезінфекції й обробки приміщень, устаткування та інвентарю.
Джерелом біологічної небезпеки також може бути й завезене поголів’я птиці, інкубаційні яйця, особливо завезені з-за кордону. В останні двадцять років в українські птахівничі господарства разом із новими високопродуктивними кросами завезли велику кількість проблем, розв’язувати які ми будемо ще дуже довго.
Програми біологічної безпеки
Основою будь-якої програми біологічної безпеки є прості й швидко впроваджувані режими мийки та санітарної обробки.
Щоб такі програми були ефективними, їх створюють індивідуально для кожного господарства й вимагають ретельного попереднього аналізу як ситуації загалом, так й окремих параметрів. Досвід компанії Evans Vanodine International у цій галузі незамінний у розробці подібних програм. Ця компанія розробляє та виробляє широкий спектр мийних і дезінфекційних засобів, які забезпечують відповідність вимогам найвищих стандартів для агропромислового сектора та харчової промисловості.
Програма біобезпеки «ОБЕРІГ» від Evans Vanodine International містить систему дезінфекційних препаратів і систему заходів, розроблених спеціально для тваринницьких господарств.
Одним з етапів індивідуальних програм з дезінфекції тваринницьких приміщень є правильна та цілеспрямована аплікація препаратів, упровадження чітких технологічних процесів, розв’язання конкретних епідеміологічних проблем, ідентифікація ключових завдань та ризиків і, нарешті, розробка плану регулярної дезінфекції. Важливим етапом програми біобезпеки є контроль якості води з метою профілактики виникнення шлунково-кишкових захворювань у птиці.
У програму біобезпеки, яку пропонує застосовувати компанія Evans, входять загальноприйняті принципи: робота підприємств у закритому режимі, обов’язкове дотримання чистих і брудних зон.
У програмі «ОБЕРІГ» рекомендується проводити мийку приміщень у три етапи: змочування, витримка й змивання водою під високим тиском. Сучасна ресурсоощадна технологія миття передбачає застосування пінних мийних засобів, іноді з дезінфекційним ефектом. Аерозольна дезінфекція дозволяє знищити мікрофлору у важкодоступних місцях, виконується вона механічним (холодний туман) або термомеханічним (гарячий туман) способом.
Отже, з погляду менеджменту, біобезпека — це ефективний і найекономніший спосіб захисту господарств від інфекційних агентів. Це система заходів, спрямованих на запобігання контакту патогенного чинника з птицею, яка доповнюється постійним моніторингом захворювань і програмами вакцинацій.
Ольга Щебентовська, канд. вет. наук, консультант компанії «Текро»
журнал “Наше Птахівництво”, січень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
