В Україні налічується 5 млн домогосподарств у сільській місцевості. Однак прикладів створення міні-птахоферм на базі ОСГ — одиниці. Одна з таких ферм кілька років працює в селі Веселий Поділ на Полтавщині.
Якщо ви маєте намір створити органічну птахоферму, то консультація з Оленою Березовською має бути одним із перших пунктів у вашому плані дій. Пані Олена започаткувала кілька проектів в органічному секторі. Створений нею в 2008 році Торговий Дім «Органік Ера» продає органічну продукцію через Інтернет і вроздріб. Кілька років тому під її керівництвом запрацював мобільний органічний ресторан «Органік Ера», що першим почав надавати кейтерингові послуги, використовуючи сертифіковані органічні продукти. Ця невтомна жінка ініціювала створення Громадської спілки виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна». Однак серед безлічі важливих справ пані Олена має особливий проект — ПП «Корогод». Це міні-птахоферма на 500 курей, облаштована на подвір’ї її родини в селі Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області. Від початку створення ферма (зокрема, 1,2 га ОСГ та 5 га паю) перебуває в процесі сертифікації за органічними стандартами.
— Пані Олено, як починалося ваше господарство: з ідеї, споживчого попиту чи з наявних виробничих потужностей?
— Спочатку була ідея. Протягом 15 років я утримувала приватний дитячий садочок, адже сама маю трьох дітей. Там я чітко зрозуміла, що здорове виховання неможливе без здорового харчування. часто нормальному розвиткові дитини заважають фізіологічні проблеми, всілякі хроніки. Я бачила, як за два-три роки в садочку, маючи добре, раціональне харчування і грамотну навчальну підготовку, діти змінювалися, а їхні батьки дякували за зміну стилю харчування усієї сім’ї.
Із часом мої діти виросли, і я теж переросла виховательську справу, вийшла з цього бізнесу. Вирішила зосередитися на ідеї здорової їжі. Починала з торгівлі органічними продуктами й не мала жодного стосунку до фермерства. Торговий дім «Органік Ера» у 2008–2009 роках практично не мав конкурентів. Однак я швидко зрозуміла, що для успішного продажу органічної продукції треба просувати саму ідею здорового харчування. Так була створена спілка «Органічна Україна», метою якої є популяризація сертифікованих органічних товарів. Крім того, я бачила порожні ніші на органічному ринку, що мали великий потенціал у плані прибутковості.
Однією з таких ніш було виробництво органічних курячих яєць — тоді цього ніхто не робив. Та й сьогодні на всю велику Україну лише один виробник сертифікований, двоє — у процесі підтвердження органічного статусу.
— Чому ви обрали цей напрям?
— Утримання яєчних курей є найкомфортнішим заняттям для фермера, адже весь цикл вирощування курки за органічного господарювання є щасливим. Коли птиці комфортно, фермеру теж легше й приємніше працювати. Мої батьки пропонували вирощувати за органічною технологією кролів, оскільки мали досвід їх утримання в домашньому господарстві. Проте тоді нам довелося б облаштувати міні-бойню, щоб регулярно постачати м’ясо замовникам. Сама думка про це викликала в мене дискомфорт. Дякувати Богу, мій вік, досвід і матеріальне становище дозволяють обирати справу до душі. Я дослідила ринок органічних продуктів і з’ясувала, що яйце стоїть на верхівці піраміди споживчого попиту. Незважаючи на будь-яку кризу, яйце купуватимуть. Із цього й почалося.
— Чи не простіше для вас як продавця було б налагодити партнерські стосунки з якимось фермером, а не створювати господарство з нуля?
— Були спроби з мого боку інвестувати в органічні господарства, щоб вони постачали свою продукцію в магазини «Органік Ера». На жаль, з різних причин бажаного результату не вийшло.
Врешті-решт визріла ідея створення власного господарства на базі ОСГ, що мали мої батьки. Для чого інвестувати в чужий бізнес, маючи гектарну ділянку і ще плюс 5 га пайової землі?
— Як проект втілювався в життя?
— Перед початком я перечитала багато літератури, розрахувала, яку кількість птиці ми можемо утримувати відповідно до органічних стандартів. Вирішили почати з трьохсот несучок — це небагато, але вже бізнес, який дозволяє формувати партії товару, організовувати логістику.
У 2010 році ми подали заявку в сертифікаційний орган «Органік Стандарт», пройшли першу інспекцію. Спочатку я думала годувати курей покупними органічними кормами, поки триватиме перехідний період від традиційного до органічного землеробства. Однак це виявилося дуже дорого, купувати органічну кормову сировину в невеликих масштабах просто невигідно. Тоді ми ухвалили рішення призупинити виробництво органічних яєць і годувати поголів’я власними кормами, які на той час мали статус перехідного періоду. Відповідно, у продаж яйця надходили як фермерська продукція.
— На якому кросі зупинилися?
— Вирішили обрати відомий яєчний крос Хайсекс Браун. Купували курочок у Криму, підрощених до трьох місяців, адже на той час органічні стандарти дозволяли купівлю підрощеного поголів’я.
Крос хочемо змінити. Беззаперечні переваги курей Хайсекс у тому, що вони несуть великі яйця із міцною коричневою шкаралупою. Однак для наших умов треба брати породу, пристосовану до утримання на вулиці. Коли ми вперше купили курочок, то за перший же тиждень мали падіж понад ста голів.
Причина була просто смішна: пішов дощ, а наші курчата не розуміли, що їм треба ховатися від негоди. Ті особини, яких не встигли загнати в пташник, захололи надворі. Тобто у птиці, пристосованої до умов птахофабрики, не спрацьовують рефлекси на виживання: це машина для знесення яєць.
— Як відбувається ремонт поголів’я?
— Бувало по-різному. Після першого, не дуже вдалого досвіду вирішили оновити стадо курчатами від квочок. Для цього придбали два інкубатори. Тато знайшов у нашому районі зо два десятки дворів, де утримували квочок, і навесні купив від них яйця.
Повилуплювалося в нас усіляке диво. По-перше, промислові яєчні кроси є аутосексними, а тут відрізнити півників від курочок у перші тижні було неможливо. Крім того, від отриманих молодок яйця були значно меншого розміру, різні за кольором і діаметром. У підсумку кури вийшли з нормальною домашньою генетикою й імунітетом. Однак ідею з квочками, які б щороку в клітках виводили пташенят і потім гуляли з ними в садочку, реалізувати до кінця не вдалося. Надто ця справа виявилася клопіткою. Останні два роки оновлювали стадо покупною птицею. Тепер у нас не чистий Хайсекс, а така собі мішанка.
Поголів’я оновлюємо тільки рано навесні. І покупні курчата, і виведені в нашому інкубаторі в пізніші періоди були кволими, погано росли, пізно починали нести яйця.
— Яка нині кількість птиці на фермі?
— За останній час поголів’я зросло до 500 голів, оскільки попит на яйця збільшився.
— Як організована годівля птиці?
— Годуємо соєю, пшеницею, кукурудзою, соняшниковою макухою. Обов’язково до раціону додаємо вапно. Зерно перемелюємо крупорушкою, змішуємо вручну. В органічному виробництві треба або мати власні корми, або купувати готові сертифіковані: віддавати на переробку сировину не дозволено, адже її можуть змішати з неорганічною продукцією. У принципі, якщо утримувати 1,5–2 тисячі голів птиці, то навіть закупівля органічних кормів буде рентабельною. Просто на наших обсягах купувати на стороні невигідно.
Несучість чітко залежить від кормів, так само, як молочність у корів. Наші яйця добрі на смак, адже «хімію» для захисту посівів не використовуємо. Техніку для роботи в полі наймаємо. Сіємо кукурудзу, ячмінь, пшеницю. Соняшник і соя в нас не дуже вдаються, тому макуху доводиться купувати.
— Чи складним є ветеринарний догляд за птицею за органічних умов утримання?
— Аптечка доволі проста. Якщо курчатам забезпечити здорове харчування, включати в раціон свіжу кропиву тощо, то їм ліків не треба.
— Чи прибутковою виявилася органічна справа?
— Скажу одразу, що утримувати триста курей, навіть маючи власні органічні корми, невигідно. Економіка приблизно така: 300 голів за півроку напрацьовують збиток на рівні 30 тис. грн, а півтори тисячі несучок за налагодженого збуту дають змогу повернути затрачені інвестиції й отримати прибуток у межах 90 тис. грн. Звісно, обсяг інвестицій при цьому теж має бути різним: посадка меншої партії обійдеться у 120 тис. грн, тоді як інвестиції в утримання 1,5-тисячного стада становитимуть півмільйона гривень. Але й окупність зовсім різна.
— Ви наголосили, що отримати позитивні результати можна тільки за налагодженого збуту. Як це питання вирішувалося у вашому господарстві?
— За пробний збут я не хвилювалася. Тоді я ще займалася дитячим садочком і мала магазин органічних товарів, тобто напрацьовану клієнтуру.
Потім налагодила контакти із супермаркетом GoodWine у Києві. Цей канал збуту виявився лояльним до фермерської продукції. Мережа GoodWine знайшла своїх клієнтів, якими переважно є заможні люди, що хочуть купувати якісні продукти харчування. Із часом продовольчий відділ GoodFood зібрав найкращу фермерську продукцію з усієї України. Наші перші поставки в цей магазин були мізерними, логістика — збитковою. Узагалі, вся ця ідея виявилася невигідною. Однак мені було цікаво підтримати батька, який захопився справою, хотілося отримати досвід органічного виробництва. Відтак, незважаючи на мінуси, вирішили продовжувати. Хоча реально це було більше схоже на гру в сільське господарство, ніж на бізнес.
— Виходить, що кілька років ви свідомо працювали, не сподіваючись на прибуток?
— Я вважаю, що прибуток може виражатися не лише в грошах чи матеріальних цінностях. Прибутком від утримання дитсадка для мене стала добра дошкільна освіта моїх дітей. Яєчне птахівництво, хоча й працювало в мінус, стало захопленням мого тата, якого, на жаль, вже немає серед нас. Воно дало можливість розвивати нашу родинну садибу в селі, де ми реставрували сторічну бабусину хату й перекрили її очеретом. Коли я приїжджаю додому, то майже щоразу печу в печі пиріжки, аж вони пахнуть на всю вулицю. Збереження родинних цінностей стало чудовим прибутком для моєї сім’ї. Звісно, я не Рокфеллер, але мала дохід від магазину, що дозволяв дотувати аграрну справу.
Крім того, на швидкий старт я не сподівалася. Для фермера важливо напрацювати свій бренд, завоювати довіру покупця. На малих обсягах за кілька місяців зробити це неможливо. Треба вкладати гроші у виробництво, завойовувати репутацію, доки добра репутація не почне працювати на тебе. Ми пройшли цей шлях: поставки в GoodWine не припинялися, хоча возити щотижня сто лоточків яєць за триста кілометрів не дуже раціонально. Але покупці оцінили наш товар. У результаті яйця з нашої ферми коштують на полиці найдорожче через дорогу логістику, по 32 грн за 6 штук, однак їх все одно добре розкуповують.
— Яка перспектива розвитку підприємства?
— Гектар землі ОСГ та 5 га паю дозволяють утримувати дві тисячі несучок за органічними технологіями або за системою вільного вигулу. Для розширення нам треба збудувати новий пташник, розрахований на 1,5 тис. несучок. Фундамент під нього вже розмітили. За таких обсягів перспективним є і збут, і логістика.
— Чому розширення виробництва не відбулося ще рік-два тому? Не було попиту, бракувало інвестицій чи були інші причини?
— Головна причина — нестача людського ресурсу. Фермерство — це передусім сімейний бізнес. Птахівництвом опікувався мій тато, тепер ця справа лишилася без керманича. Я з різних причин переїхати в село на постійне проживання поки що не можу. Підтримувати справу допомагають близькі, але розвивати ідею на місці нікому. Щоб робити серйозні інвестиції, потрібен серйозний підхід, інакше гроші можна просто закопати в землю. Наразі я шукаю людину, що змогла б очолити птахівничий напрям. Двох постійних та одного сезонного працівника для ферми на дві тисячі яєчних курей достатньо.
— Чи важко знайти для ферми персонал?
— Дуже складно. Людина має жити цією справою. Треба вести бухгалтерію (адже я працюю «по-білому»), бути і управлінцем, і ветеринаром.
На землі можна добре заробити, але це робота, яка потребує постійної уваги та важкої праці. Проблема в тому, що в Україні бажання працювати спаплюжене. Скажімо, треба було мені викопати в селі десять соток картоплі. Домовилася з двома молодими чоловіками. Зранку у визначений час приходить лише один: «Я такий слабий, такий слабий, не можу копати». Копала я сама. Немає з ким у селі працювати — і це серйозний бар’єр.
Натомість у США, де я під час стажування відвідувала органічні ферми, власники всі сили вкладають у бізнес. Хоча землі в них небагато, фермери там мають власну торгову марку, власну лінійку продукції, чудове пакування. Вони багато працюють, але мають результат.
— З погляду збуту наскільки ризикованим є розширення виробництва?
— Канал збуту віднедавна сам пропонує інвестувати в наше господарство: у поголів’я, корми, нову упаковку.
— Мережу цікавить фермерська чи саме органічна продукція?
— Їх влаштовує фермерський підхід, але органічна продукція має більший попит. Питання в тому, що для отримання органічних яєць мені доведеться придбати птицю, що почненестися тільки через півроку. Кілька років тому правила змінилися, тепер для виробництва органічних яєць треба купувати тридобовий молодняк. Та й органічні корми в насбудуть тільки з наступного сезону, а мережа хоче отримати результат одразу. Хоча я за органічну продукцію!
Узагалі, зараз фермерам значно легше, ніж було нам на початку. Тоді ні GoodWine, ні «Сільпо», що започаткував бренд «Лавка традицій», не приділяли стільки уваги фермерам. Вони просто не були впевнені, щоїхні продукти будуть затребуваними. Тепер невеликому виробникові знайти канал збуту, маючи якісний товар, стало простіше.
— Як сусіди в селі ставляться до вашого виробництва?
— Воно їм не заважає. У перспективі я планувала створити в селі щось на кшталт яєчного кооперативу. Задумка полягала в тому, що сусіди, бачачи наш досвід, теж пройшли б сертифікацію своїх господарств і разом ми формували б значно більші партії товару. Відповідно, витрати надоставку яєць у Київ були б меншими, так само дешевшою стала б сертифікація, закупівля тари тощо. Однак це тільки плани. Поки моє господарство не вийде на стабільну прибутковість, пропонувати іншим приєднатися до справи буде не дуже правильним.
— Ви є координатором робочої групи із розробки нової редакції закону про органічне виробництво. Які перспективи закону? Чи видно світло в кінці законодавчого тунелю?
— Перспективи шикарні, якщо врешті-решт нам вдасться довести справу до кінця. Органічний ринок є дуже специфічним, тож спеціалістів-аграріїв органічного напряму у Верховній Раді, Мінагрополітики чи в інших державних відомствах немає. Закон і підзаконні акти до нього розроблялися навпомацки. Наша спілка «Органічна Україна»постійно брала участь в обговоренні нормативних актів, що намагалися підготувати чиновники. Однак усі їхні документи нам не подобалися, ми їх не погоджували, вимагали внести поправки тощо. У чинній редакції закону «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» оператори ринку пропонували замінити 70% тексту.
Урешті-решт було вирішено розробляти нову редакцію закону. Відповідні повноваження передали робочій групі, до якої увійшли представники сертифікаційного органу «Органік Стандарт», консультаційного органу «КьюС», інформаційного центру «Зелене Досье», проекту «Розвиток органічного ринку в Україні», профільні юристи тощо. Робота тривала все літо на волонтерських засадах, хочаробоча група була створена офіційно й затверджена наказом міністра Олексія Павленка. Експертна група ставила перед собою два головні завдання: зробити закон зручним для операторів ринку і максимально гармонізувати його з європейськими стандартами, адже це дає можливість швидкого виходу на експорт.
У результаті текст закону був повністю переструктурований. З нього зникли всі непотрібні пункти, дурниці про зонування тощо. Там все дуже просто і зрозуміло.Сподіваюся, що найближчим часом текст нової редакції буде доступним для ознайомлення. Так само сподіваюся, що нова редакція пройде швидкий розгляд у парламенті, і в наступному виробничому сезоні закон вже працюватиме.
Марія Михно
журнал “Наше Птахівництво”, листопад 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
