Безпечний захист
Хімічні обробки промислового винограднику проти кліщів та гронової листокрутки, якщо їх сумістити і провести у правильно визначену фазу розвитку шкідників, здатні повноцінно захистити врожай.
На виноградній лозі зареєстровано понад 800 шкідників, серед яких 10–15 видів характеризуються широким поширенням та високою шкодочинністю. Вони погіршують ріст і розвиток кущів, зменшують обсяг та якість урожаю, а окремі види викликають загибель рослин. В Україні серед комах найшкідливіші для винограду філоксера, листокрутки, совки, п’ядуни, із кліщів найбільше шкодять брунькові виноградні і павутинні, а також виноградний зудень.
Листокрутки
Гронова листокрутка завдає виноградникам найбільшої шкоди. Її гусениці пошкоджують бутони, квітки та ягоди, які потім засихають, обпадають або загнивають.
Гронова листокрутка розвивається у трьох поколіннях. Зимує лялечка під корою деревини, в пошкоджених ягодах та інших місцях. Взимку до 50% лялечок гине від хвороб, хижаків та паразитів. Наприкінці квітня – на початку травня за температури вище 10 °С вилітають метелики першого покоління. Через два-три дні вони спарюються, і самки відкладають до 60–90 яєць на суцвіття. Через 8–10 днів виплоджуються гусениці, які пошкоджують бутони та квітки, стягуючи їх у добре помітні «гнізда». Кожна гусениця знищує 40–60 квіток. Гусениці живляться 18–25 днів. Наприкінці червня вони починають заляльковуватися. Через 8–10 днів вилітають метелики, а ще через 7–8 днів виплоджуються гусениці другого покоління. Кожна гусениця другого покоління знищує 5–15 ягід. Наприкінці серпня вони заляльковуються. Частина їх йде на зимівлю, а інші дають початок третьому поколінню, яке пошкоджує ягоди пізніх сортів у вересні-жовтні.
Гронова листокрутка пошкоджує усі сорти винограду. За несвоєчасного проведення захисних заходів знищує 25–30% урожаю, а якщо захист не проводити – може знищити весь урожай.
Досліди показали, що найбільш шкодочинними є гусениці першого покоління гронової листокрутки. Вони знищують до 30% квіток на заселених суцвіттях. Друге покоління знищує 5% зелених, а третє – 2% достигаючих ягід.
Ефективність інсектицидів проти гронової листокрутки передусім залежить від термінів їх застосування. Найкращих результатів дає обприскування насаджень на початку відродження гусениць шкідника.
Строки обприскувань визначають за допомогою статевих пасток з феромоном «грапомон». Наприкінці квітня на ділянці площею 1 га в загальному масиві винограднику розвішують 5–6 сигнальних пасток на відстані 25–30 метрів одна від одної. Щоденно оглядаючи пастки, визначають початок та динаміку льоту метеликів. Початком льоту метеликів вважається дата, з якої вони потрапляють у пастки щоденно.
Для захисту врожаю від гронової листокрутки застосовують чисельні інсектициди. За показниками ефективності та вартості перевагу мають препарати на основі диметоату 40% к. е. у нормі 1,2–3,0 л/га, фозалону 35% к. е. у нормі 1,0–2,8 л/га, есфенвалерату 5% к. е. у нормі 0,4–0,6 л/га, біфентрину 10% к. е. у нормі 0,2 л/га, зета-циперметрину 10 к. е. у нормі 0,15 л/га та інші.
Кліщі
Кліщіщорічно пошкоджують усі сорти винограду. На виноградниках України виявлено понад 20 видів кліщів. Найбільш шкодочинні та поширені на виноградниках брунькові виноградні кліщі, павутинні кліщі та виноградний зудень.
Брунькові кліщі живляться в бруньках в кінці періоду ембріонального спокою рослин винограду. Викликають відмирання вічок, деформацію пагонів та листків. На заселених кущах спостерігається «волотистість» унаслідок проростання сплячих вічок. Грона малі, часто засихають. Плодоносність пагонів знижується, кущі можуть загинути за два-три роки.
Павутинні звичайні кліщі зимують під корою, у тріщинах деревини та рослинних рештках у стадії запліднених дорослих самок. Навесні за температури +12..+14 °С вони починають живитися спочатку на листі бур’янів, а потім на винограді (продромальна фаза).
У кінці травня – в червні (еруптивна фаза) кліщі активно заселяють виноградні кущі, живлячись на молодому листі. У липні кліщі проходять фазу максимуму, яка триває до кінця серпня. У вересні, у зв’язку з погіршенням умов живлення, наступає фаза кризи, і кліщі йдуть на зимівлю.
Павутинні кліщі відкладають до 100 яєць, прикріплюючи їх до волосків на листі або павутинок. Через 4–10 днів виплоджуються личинки. За літо кліщі дають 10–12 поколінь. Порогова чисельність (5–7 особин на лист) настає у кінці травня – на початку червня. Живляться кліщі вмістом клітин. Місце живлення обплітають павутиною. Пошкоджене листя жовтіє, а у забарвлених сортів червоніє спочатку вздовж основних жилок, а потім по всій поверхні. Листя буріє, засихає та обпадає. Зменшується обсяг уражаю та його якість. Цукристість соку зменшується на 3–4%, а кислотність підвищується.
Виноградний зудень зимує під лусочками бруньок, а також під корою у місці відгалуження початку пагонів. Весною під час розпускання бруньок кліщі виходять із місць зимівлі, переходять на молоді листочки, прикріпляючись до них з нижнього боку. Під дією ферментів, що виділяє зудень, тканини листків розростаються і утворюють увігнуті гали – еринеуми. З нижнього боку листя клітини, що розростаються, утворюють густий повстяний наліт, під яким кліщі живляться та розвиваються. З умов масового розмноження виноградний зудень пошкоджує та спотворює значну частину листя. Пошкоджені тканини листя буріють, їх ріст та розвиток припиняється, частина листя засихає.
Проти кліщів на виноградниках ефективні акарициди на основі клофентезину 50% к. с. в нормі 0,24–0,36 л/га, диметоату 40% к. е. у нормі 1,2–3,0 л/га, фозалону 35% к. е. у нормі 1,0–2,8 л/га, біфентрину 10% к. е. у нормі 0,2 л/га та інші.
Принцип захисту від листокрутки та кліщів
В усіх країнах з розвинутим виноградарством в боротьбі з гроновою листокруткою та кліщами проводяться чисельні обприскування насаджень інсектицидами та акарицидами. Дослідники рекомендують від 2–3 до 5–6 і більше обприскувань за сезон. Так, технологічні карти догляду за плодоносними виноградниками передбачають 3–4 обприскування насаджень інсектицидами проти гронової листокрутки та 3 обприскування акарицидами проти кліщів.
Лабораторія захисту рослин ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» провела різнобічні дослідження особливостей розвитку гронової листокрутки та кліщів на виноградниках і розробила екологічно безпечну технологію захисту насаджень. Розроблена технологія передбачає тільки одне обприскування насаджень інсектоакарицидами на початку відродження гусениць гронової листокрутки першого покоління. За своєчасного та якісного проведення обприскувань виноградників інсектицидами проти гусениць першого покоління чисельність шкідника в другому та третьому поколіннях не перевищує порогу шкодочинності без проведення захисних заходів. Обсяги застосування препаратів при цьому зменшуються на 60%, а період від застосування препаратів до збирання урожаю збільшується в 3–4 рази порівняно з регламентованими термінами, що гарантує екологічну чистоту врожаю та безпечність обробок для довкілля.
Технологію розробляли з урахуванням аналізів біофенології гронової листокрутки та динаміки чисельності кліщів на виноградниках. Вони показують, що терміни застосування інсектицидів проти першого покоління гронової листокрутки практично співпадають з переходом кліщів в фазу активного наростання їх чисельності, яка перевищує пороги шкодочинності.
Філоксера
Шкідниказавезено до Європи з Америки у другій половині ХІХ ст. В Україні перші вогнища філоксери виявлені у 1880 році, а в 1950–1970 рр. вона поширилася в усіх районах виноградарства. За карантинним районуванням від 1983 року вся територія України належить до зони суцільного поширення філоксери.
На європейських сортах винограду розвивається, як правило, тільки коренева форма філоксери. На молодих коренях вона викликає здуття (нодозитети), а на старих – пухлини, нарости, виразки (туберозитети). В уражені тканини проникають гриби та бактерії, які викликають їх загнивання. Кущі європейських сортів винограду відстають у рості, гірше плодоносять та через кілька років гинуть.
На підщепних сортах філоксера проходить повний цикл розвитку – має кореневу та листову форми. Живлячись на листі, утворює чисельні гали, послаблює ріст пагонів, зменшує вихід та якість чубуків.
Дослідниками вивчалися різні методи боротьби з філоксерою – агротехнічні, фізичні, біологічні, хімічні. Для європейських сортів винограду єдиним доступним методом захисту від філоксери є їх вирощування на стійких до філоксери підщепах. Підщепні сорти винограду дають міцну кореневу систему, що сприяє істотному підвищенню урожайності щеплених кущів.
На маточниках підщепних лоз проти листової філоксери використовують інсектициди на основі піриміфос-метилу 50% к. е. в нормі 3,0 л/га, на основі імідаклоприду 20% в. р. к. в нормі 0,15–0,2 л/га та інші рекомендовані виробниками препарати. Проти самок-емігранток (розселювачок) обприскування проводять навесні під час розпускання бруньок, проти личинок першого покоління – за появи 9–12 листків.
Совки та п’ядуни
В останні роки на виноградниках спостерігається посилення шкодочинності совок та п’ядунів, які уражують вічка і молоді пагони рано навесні. Совки та п’ядуни – комахи родини метеликів. Їхні гусениці навесні пошкоджують бруньки, а пізніше листя. На виноградниках трапляється близько 20 видів совок та п’ядунів. Особливо небезпечні види, що зимують у стадії гусениць останнього покоління. Навесні перед розпусканням бруньок вони виходять з діапаузи і перед заляльковуванням живляться декілька днів. На заселених ділянках протягом 5–7 днів вони можуть знищити до 50% бруньок.
Для захисту виноградників від совок та п’ядунів вогнища їх поширення обприскують інсектицидами кишкової дії.
Іван Козар, канд. біол. наук, консультант
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2014 року
Садівництво по-українськи
