«АгроМаркет» розпитав у сільгоспвиробників, чи далекоглядні вони мають сподівання та що роблять, аби втілити їх у життя.
У сільгоспвиробництві з його специфічними ризиками, залежністю від погодних умов, урожайності, здоров’я поголів’я тощо будь-яке планування на перспективу може видаватися дуже хистким. Утім, як і в кожному бізнесі, в аграрному без стратегії не обійтися. Вона, зрозуміло, може бути довгостроковою й короткостроковою. Наразі ефективні обидві, як кажуть гравці ринку. Все залежить від того, яке бачення свого бізнесу має власник і якими темпами й засобами втілює його в життя.
Останнім часом в аграрній спільноті дедалі активніше порушується питання ефективності бізнесу. Відтак господарі переймаються стратегічно важливими для них проблемами: які культури сіяти? скільки площі відводити під кожну культуру? чи вкладати гроші у садівництво, овочівництво, птахівництво? Загалом усі ці питання, як неодноразово наголошували експерти, можна згрупувати в одне коротке: «Спеціалізація чи диверсифікація?» І справді, який напрям є найефективнішим? Скажімо, у США й Канаді диверсифіковане аграрне виробництво на початку ХХІ ст. провадили лише 10% фермерів, а більшість обрали чітку галузеву спеціалізацію, зокрема, із сівозміною у 2–3 культури. Внаслідок такої стратегії місцеві виробники демонструють найвищі у світі показники за врожайністю сільгоспкультур і продуктивністю худоби. Натомість в Україні аграрні підприємства, що намагалися максимально спеціалізуватися (понад 95% виручки від вирощування не більше як двох сільгоспкультур чи одного напряму тваринництва), демонстрували вдвічі гірші показники кінцевої рентабельності, ніж ті, що обрали стратегію «зваженої» спеціалізації. Чому? Бо така стратегія ефективно працює лише в умовах політичної й економічної стабільності. Інша річ — діяти у наших реаліях. Ми поспілкувалися із сільгоспвиробниками, аби дізнатися, як вони планують діяльність своїх господарств, чи далекоглядні мають сподівання та що роблять, аби втілити їх у життя.
«Плануємо у кілька етапів: на найближчий рік, на 5 років, на 10 і… на 50»
Павло Збінський,
директор ФГ «Збінський», Житомирська обл.
– Бізнес потребує капіталовкладень, і коли ти вкладаєш гроші у щось, то повинен розуміти, навіщо ти це робиш, і за скільки років проект окупиться. Це так звана довгострокова амортизація. В нас сімейний бізнес, а тому ми на сімейній нараді, враховуючи досвід і знання кожного члена родини, плануємо діяльність господарства в кілька етапів: на найближчий рік, на 5 років, на 10 і… на 50. Так, я не помилився, тому що наше лохинове поле, якщо за ним правильно доглядати, може давати стабільний урожай понад 50 років. А робиться це для того, щоб залучити до справи дітей, онуків.
Для формування стратегії ми обов’язково аналізуємо показники попередніх років, за якими формуємо план дій на 5–10 років. Наприклад, коли ми побудували новий пташник, то його амортизацію розділили на рівні частини на 10 років. Так ми знаємо, скільки прибутку дає господарство з урахуванням того, скільки «з’їла» інвестиція. На заваді плануванню часом стають ризики, яких в агробізнесі немало. А тому в моїх планах є страхування ризиків. Поки що ж ми їх диверсифікуємо, розвиваючи два зовсім різних бізнес-напрями — вирощуємо індиків і лохину. Це сфери, що мають абсолютно різні ризики, й таким чином останні ми ділимо надвоє. Крім того, на можливі форс-мажори в нас завжди є певний фонд, який потім використовуємо на розвиток бізнесу. Наприклад, торік ми «попросили» сонце гріти нам воду й приміщення пташників — установили геліосистему. І навіть у хмарну погоду сонячні колектори дають корисне тепло, яке ми використовуємо. А наступного року плануємо вдосконалити систему вентиляції в пташнику, що не лише покращить мікроклімат, а й заощадить ті кошти, що ми витрачаємо на опалення. Ми маємо ще безліч ідей для вдосконалення, тож наша стратегія — не кількісне зростання господарства, а якісне».
«Час дбати про підвищення культури землеробства»
Василь Шевчук,
заступник генерального директора ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», Вінницька обл.
«Стратегічне планування кожного господарства сукупно дає змогу спрогнозувати, яким загалом буде аграрний сектор у найближчі роки. Довгий час українські сільгоспвиробники послуговувалися екстенсивними технологіями вирощування культур. Наразі зрозуміло, що лише інтенсифікація виробництва дасть можливість збільшити вал зерна, технічних культур, наростити переробку тощо. Проте разом зі збільшенням ефективності виробництва час дбати про підвищення культури землеробства. Наприклад, у Євро пі роблять більше гербіцидних обробітків, ніж в Україні, а препаратів уносять менше. Цього можна досягти завдяки дробному внесенню препаратів, і таким чином зменшити фітотоксичне навантаження на ґрунт та рослини. Я практикував таку технологію, і вона справді дає свій ефект. Ми розглядаємо перспективу її застосування в нашому господарстві, але для цього потрібно закупити відповідні технічні засоби, аби замість одного обприскування проводити два одночасно.
Наразі наша компанія націлена на точне землеробство. Основна мета — кожен квадратний метр землі має давати однакову заплановану врожайність, тобто в зонах із нижчою родючістю треба вносити більше добрив, відповідно, де родючість нижча — менше.
Нині ми на етапі впровадження елементів точного землеробства: запровадили систему Cropio, що оптимізує процес живлення та зрошення, GPS-контроль, використовуємо техніку з автопілотами. Наступний етап — налагодити процес унесення мінеральних добрив згідно з даними агрономічних картограм полів. Оптимізацію виробництва в нашій компанії завжди закладають під час бюджетування. Ми для себе визначили поріг: щорічне зменшення витрат не більше ніж на 3,5% суттєво не впливає на врожайність, тому його не переступаємо.
Вирощуємо озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк і бобові. Крім того, у складі нашого господарства є цукровий завод, тож розвиваємо й удосконалюємо переробку цукросировини. Це також одна зі складових нашої стратегії».
«Шукаємо нові маржинальні культури»
Олександр Сторожук,
директор ФГ «Степ», Черкаська обл.
«Сьогодні середня врожайність зернових у нашому господарстві становить 70–80 ц/га, проте були роки, коли ми отримували й 100 ц/га, тож розуміємо, що нам є куди рухатись, аби повністю використовувати свій потенціал. Сьогодні виробляють нові препарати, розробляють нові технології вирощування культур, які дають можливість збільшувати врожайність. Якусь частину цих технологій ми вже використовуємо, а щось поки що в планах.
Наразі наші основні стратегічні напрями — це точне землеробство та максимальне збереження вологи в ґрунті, адже працюємо в зоні недостатнього вологозабезпечення. Дещо в цьому напрямі ми вже зробили. Зокрема, працюємо за технологією strip-till. Уже маємо дві англійських сівалки, які можуть сіяти за цією технологією не лише зернові, ріпак і бобові, а й кукурудзу та соняшник. За один прохід вони обробляють ґрунт лише в тому місці, де висівається насіння, одразу вносять міндобриво, а всі рештки рослин залишаються на поверхні. Таким чином ґрунт вкриває шар решток рослин, завдяки якому сонячне проміння не попадає на ґрунт, що зберігає вологу.
Шукаємо для себе нові маржинальні культури. Цього року, наприклад, плануємо сіяти нут. Це нова для нас культура, яка приваблює тим, що витримує теплові режими, притаманні нашому регіону. А ще закупили новий 36-метровий обприскувач, який, сподіваємось, заощаджуватиме наші ресурси й допоможе підвищити ефективність виробництва».
***
Нехай там як, успішних аграріїв можна порівняти з генералами, а їхні досягнення чи прорахунки — із вдало або не дуже вдало обраною стратегією. В ідеалі її базисом, як писав хтось із класиків, мав би бути не вибір якогось одного шляху до перемоги, а створення таких умов, щоб до неї вели всі шляхи. Так, власне, бізнес і намагається вести сьогодні справи — долаючи проблеми, оптимізуючи витрати й прогнозуючи дії конкурентів. Щоправда, у часи невизначеності більшість аграрних компаній передусім намагається утримати земельний банк, а доходи збільшувати за рахунок скорочення витрат. Чи кожен готовий принаймні мріяти для своєї справи на 50–100 років уперед? Питання риторичне. І, схоже, тільки час покаже, хто був найдалекогляднішим…
Розмовляла Анжела Гаврилюк
газета “АгроМаркет”, березень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
