Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Бар’єр для інвестицій

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Бар’єр для інвестицій

Вартість основних виробничих засобів сільського господарства, мисливства й надання пов’язаних із ними послуг майже втричі занижена.   

Наявність та органічна єдність капіталу — земельних ресурсів, засобів і предметів праці, робочої сили — відіграють вирішальну роль у розвитку й прибутковості агросектору. 

Результативність господарської діяльності сільгоспкомпаній залежить від якісного стану й структурного складу основних виробничих засобів, рівня капіталооснащеності угідь і капіталоозброєності праці. Втім, їх нинішні параметри не сприяють високим конкурентним позиціям українських агропідприємств, передусім середніх та малих. 

У досліджених господарствах Німеччини з подібною до України виробничою спеціалізацією й концентрацією виробництва на 1 га сільгоспугідь припадає в 9,4 раза більше машин та обладнання, ніж у середньому по Україні. Рівень транспортного забезпечення німецьких господарств також вище — у 10,4 раза. 

Фактична оснащеність сільського господарства України в розрахунку на одиницю площі значно відстає по цьому показнику від ряду інших країн. Так, станом на 1 січня 2018 року вартість основних засобів на 1 га сільськогосподарських угідь в Україні була менша порівняно з аналогічним показником у Польщі — 20,1 раза, Великій Британії — 25,2, Чехії — 25,6, Угорщині — 31,7, Франції — 33,5, в Німеччині — 88,4 раза (табл. 1). 

Таблиця 1. Порівняння забезпеченості основними виробничими засобами сільського господарства України з країнами ЄС у 2017 році, рази

Первісна (переоцінена) вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг, за даними Державної служби статистики України, на кінець 2018 року становила 399,5 млрд гривень, або 4,1% від загальної вартості основних засобів національної економіки України. Порівняно з відповідним показником 2017 року вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг зросла на 66,6 млрд гривень, або на 20,0%, що є позитивним наслідком зростання інвестицій у цю галузь, рис 1. 

Рис. 1. Динаміка, показників стану основних виробничих засобів сільського господарства

За останні 5 років вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг зросла більш як у 2,4 раза із 167,3 до 399,5 млрд гривень. При цьому необхідно також зазначити, що основою зростання, крім інвестицій, були інфляційні процеси. За цей період часу значно зросли ціни на промислову продукцію, будівельно-монтажні роботи, що зв’язано з курсом гривні, який впав більш ніж втричі. 

Якщо ж порівнювати вартість основних виробничих засобів сільського господарства з показниками 1990 року України в складі Радянського Союзу, то вражає суттєва різниця між показниками, що були приведені нами до співрозмірних — 4014,0 млрд гривень (ціни 2018 року) у 1990 році та фактично обрахованих 399,5 млрд гривень у 2018 році, або в 10 раз менше. 

Реальна ринкова (справедлива) вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг, за власними розрахунками, на кінець 2018 року мала б становити 923,6 млрд гривень (більш ніж удвічі дорожче, ніж підраховано Держстатом). Тож і відображені в собівартості амортизаційні відрахування становили б не 28,7 млрд гривень (дані Держстату), а реальну необхідну величину для розширеного відтворення: 923,6 – 0,07 = 64,7 млрд гривень (+36,0 млрд гривень). 

Наслідком недооцінки основних засобів, які не індексували вже понад 22 роки (з 1996-го) є знівельовані абсолютні й відносні фінансово-економічні показники, зокрема амортизаційні відрахування, собівартість, фінансовий результат, рентабельність. Разом із тим вартісні параметри основних засобів є тим економічним елементом, що визначає показники виробничої результативності. Вартість основних засобів у частині амортизаційних відрахувань є складовою собівартості сільгосппродукції, від якої залежать значення фінансових результатів і рентабельності агровиробництва. 

Аналізуючи амортизаційні відрахування й оновлення основних засобів сільського господарства, мисливства й пов’язаних з ними послуг (як порівняти в інших секторах національної економіки — промисловості, транспорті й зв’язку), відмічаємо загалом досить добрий їх стан. Ступінь зносу основних засобів у сільському господарстві у 2018 році становив лише 35,1%, притому що цей показник для промисловості становить 66,4%, а для транспорту і зв’язку — 62,9%. Порівняно з відповідними показниками 1990 року, зношеність основних засобів сільського господарства, промисловості, транспорту та зв’язку у 2018 році на 10–15% вища, рис. 2. 

Рис. 2. Ступінь зносу основних засобів сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг порівняно з іншими галузями

Торік розмір амортизаційних відрахувань у сільському господарстві становив 27,9 млрд гривень, або 7,0% від загальної вартості основних засобів. Це майже на 50% більше, ніж 2017 року. Втім, маємо парадоксальну ситуацію щодо реального стану визначення ринкової (справедливої) вартості основних засобів. Зокрема, 2018-го їх було введено в дію на 55,1 млрд гривень. Щоправда, виведено лише на 28,7 млрд гривень (бо обліковують кожну одиницю в цінах придбання, скажімо, 10–15–20 років тому). Наші розрахунки показують невідповідність амортизаційних відрахувань витратам основного аграрного капіталу і потребам його відтворення. Це зумовлено відсутністю дієвої практики переоцінки основних засобів в агросекторі. За десятиліття вони були дооцінені лише на 43%, тоді як в інших галузях національної економіки — майже у 9 раз, зокрема в промисловості в 6,3 раза. Питання переоцінки сільськогосподарського майна актуалізується в умовах інфляції за досить високих темпів зростання цін на галузеві основні засоби. 

Структура аграрного капіталу в Україні характеризується певними диспропорціями не на користь основних виробничих засобів і нематеріальної складової, частка яких залишається порівняно стабільно низькою, що не відповідає збалансованості всіх чинників сільгоспвиробництва. За нашими розрахунками, вартість основних засобів у структурі спожитого аграрного капіталу сільгосппідприємств за 12 років (2007–2018 рр.) не перевищує 30% (у межах 20– 30%). Разом із тим відомо, що за структурної комплексності всіх чинників агровиробництва частка основних засобів має становити не менше 40%. 

Для стимулювання розвитку вітчизняного агровиробництва в Україні з 1999 року було встановлено пільговий режим оподаткування сільгоспвиробників. Але останнім часом фінансисти країни порушують питання щодо скасування цих податкових пільг і держпідтримки. Мовляв, галузь має відносно високий рівень рентабельності. От тільки глибокий аналіз свідчить про ілюзорність такої прибутковості. Річ у тім, що реально спожитий основний капітал не відповідає нарахованим амортизаційним відрахуванням, які б мали забезпечувати його відтворення. Занижені розміри амортизаційних відрахувань даються взнаки на собівартості продукції, що призводить до штучного завищення фінансових результатів й рентабельності сільськогосподарської діяльності. Наприклад, за даними Держстату, коефіцієнт індексації (переоцінки) основних засобів у 2018 році становив 1,184, окремо для промисловості — 1,296, а для сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг — лише 1,016, або в 16– 28 раз менше! 

Для ширшого розуміння хотілося б навести декілька цифр. Вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг — 4,1% від загальної вартості, вартість капітальних інвестицій сільського господарства у загальній — 11,2%, вартість валової доданої вартості сільського господарства у загальній — 11,9%. Робимо висновок: вартість основних виробничих засобів сільського господарства, мисливства та надання пов’язаних із ними послуг майже втричі занижена! 

Проведені розрахунки темпів оновлення та нарощування основного капіталу в сільському господарстві за показником порівнянної приведеної вартості основних засобів свідчать, що їх параметри не відповідають потребам відтворення. У 2011–2018 рр. намітилась позитивна тенденція нарощування основного аграрного капіталу — в межах 5–10% до рівня попереднього року. Протягом цього періоду в сільському господарстві спостерігаються високі темпи надходження основних засобів, які перевищують відповідні показники в інших галузях національної економіки. Висока пропозиція нової техніки стимулює господарства активно продавати зношену, що вже непридатна до експлуатації. Вважається економічно недоцільним використовувати й значну кількість старих будівель і споруд. Щоправда, фактичних темпів приросту й параметрів відтворення основних засобів виявилося недостатньо для формування матеріально-технічної бази, яка б забезпечила вітчизняному агросектору конкурентні переваги. Зростання рівня капіталозабезпеченості сільського господарства, відповідність складу основних засобів кращим світовим зразкам, розвиток на інноваційній основі техніко-технологічного потенціалу сільськогосподарського виробництва є першочерговим стратегічним завданням. 

Проведені розрахунки визначення нормативної потреби в основних засобах на виробництво сільгосппродукції на період до 2025 року демонструють суттєве зростання вартості основних виробничих засобів як загалом, так і по видах. Обґрунтування перспективної потреби сільського господарства в основних виробничих засобах на період до 2025 року проведено з використанням даних щодо перспективних площ посіву та урожайності сільськогосподарських культур, поголів’я тварин та їх продуктивності, обсягів виробництва окремих видів продукції. Економічним інструментом ув’язки перспектив розвитку сільського господарства та потреби засобів праці стала нормативна потреба окремих видів основних засобів на виробництво конкретних видів продукції. 

Нормативну потребу визначали із розрахунку вартості основних засобів на кінець 2018 року, а також окремо вартості для сільгосппідприємств та господарств населення. Загальна вартість для всіх категорій господарств у 2020 році становитиме 1734,4 млрд гривень, а в 2025 році — 2224,4 млрд гривень, а це відповідно у 1,9 та 2,4 раза більше, ніж реальна справедлива, або ринкова вартість, що склалася на кінець 2018 року, табл. 2. 

Таблиця 2. Нормативна потреба в основних засобах на виробництво сільськогосподарської продукції на період до 2025 року, млрд гривень

Основна проблема полягає в тому, що наявних обсягів інвестування недостатньо для забезпечення необхідної моделі відтворення галузевих основних виробничих засобів. Забезпеченість сільського господарства основними виробничими засобами не відповідає потребам виробництва. Так, у 2018 році в сільськогосподарських підприємствах фактична наявність основних засобів в розрахунку на 1 га угідь порівняно з нормативною їх потребою становила лише близько п’ятої частини. 

Ситуація, що склалася з ресурсним забезпеченням господарських формувань, свідчить про потребу в модернізації основ них засобів, відновленні втраченого технічного потенціалу та його подальшому розвитку, впровадженні досягнень науково-технічного прогресу відповідно до сучасних вимог конкурентоспроможного виробництва. 

Недооцінка основних засобів аграрного сектору призводить до штучного завищення результативності сільськогосподарської діяльності. При цьому рівень переоцінки (індексації) основних засобів інших галузей національної економіки в рази перевищує цей показник у сільському господарстві, відповідно впливаючи на «відносне» заниження рентабельності операційної діяльності підприємств інших сфер («відносне» щодо показників сільського госпо дарства). 

*** 

Необ’єктивність показників Держстату й, відповідно, інформаційної бази макроекономічного характеру обумовлюють недостатню обґрунтованість державної регуляторної політики в частині розвитку сільського господарства. 

Внаслідок цього: 

• приймаються (можуть прийматися) необ’єктивні рішення щодо державного регулювання сільського господарства та системи його оподаткування; 

• занижується фактична капіталізація сільськогосподарських підприємств, що обмежує, зокрема, їх можливості залучення кредитних та інвестиційних ресурсів. 

На наш погляд, необхідна відповідна об’єктивна інформація, зокрема, щодо стану та вартості основних засобів. У зв’язку з вищевикладеним є потреба у переоцінці основних засобів сільського господарства, проведення якої пропонують науковці ННЦ «Інститут аграрної економіки» двома шляхами: 

• разової загальногалузевої ін дек сації балансової вартості основних засобів; 

• масової переоцінки основних засобів за справедливою вартістю відповідно до методики експертної оцінки. 

Олександр Захарчук, д-р екон. наук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки»

газета “АгроМаркет”, листопад 2019 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись: