Нехарактерні для Півдня вологі погодні умови травня-червня 2010 року активізували поширення карантинної хвороби бактеріального опіку в плодових насадженнях.
2010 рік був важким для плодівників багатьох регіонів України: в літні місяці кількість опадів і середня температура повітря значно перевищили середньобагаторічні показники. Це сприяло значному поширенню збудників хвороб. Особливо сильним було ураження дерев бактеріальним опіком.
Бактеріальний опік — карантинна хвороба, що належить до найнебезпечніших і завдає серйозної шкоди. У районах поширення хвороби щороку відмирає в середньому від 5 до 15% дерев, проте втрати нерідко сягають 60—80%. Епіфітотії можуть розвиватися в садах без історії хвороби, знищуючи більшу частину поточного врожаю і призводячи до усихання скелетних гілок або всього дерева в короткий термін.
Посилення шкодочинності хвороби в Україні пов’язане зі збільшенням кількості дерев на одиницю площі і використанням сприйнятливих до неї сортів або підщеп. 2010 року опік виявлено в деяких господарствах Херсонської області на черешні (підтверджено результатами лабораторного аналізу) і в Криму.
Хворобу викликає бактерія Erwinia amylovora (Burrill) Winslowetal. Вона уражує велику кількість рослин-господарів, особливо страждають як культурні, так і дикорослі рослини порядку розоцвітих — груша, яблуня, айва, слива, абрикос, вишня, черешня, персик, мигдаль, мушмула, горобина, глід, ірга, кизильник, смородина, суниця, троянда тощо. Найсприйнятливішими до бактеріального опіку рослинами є кизильник, а з плодових дерев — груша, яблуня та айва. Захворювання проявляється раптовим побурінням і в’яненням суцвіть, листя і молодих пагонів.
Бруньки не розкриваються, чорніють і всихають. Уражені листя та плоди засихають і залишаються висіти на гілках. У груші уражаються незрілі плоди, які набувають чорного забарвлення. На плодах яблуні стійких сортів або на більш зрілих з’являються округлі або злегка неправильної форми плями, які не збільшуються. При цьому тканина в місці ураження зморщується, набуває темно-коричневого або майже чорного кольору, в м’якоті утворюється западина. Характерна ознака хвороби — уражені молоді пагони загинаються у вигляді гачка. Якщо уражуються пагони, на яких понад 20 листків, то такої деформації не відбувається. Дерева виглядають як обпалені вогнем, звідси і назва цього захворювання.
Уражені органи груші, кизильнику, глоду стають чорними, в яблуні та черешні — червонувато-коричневими. Симптоми проявляються спочатку на верхівках пагонів, потім хвороба поширюється вниз і дуже швидко може охопити все дерево й призвести до його загибелі. Бактерії уражують тканини кори, лубу, камбію, але не проникають в деревину і судини. На корі гілок і пагонів утворюються виразки, розміри яких дуже швидко збільшуються. У місцях виразок кора розм’якшується, стає водянистою, здувається через значний приплив рідини, на поверхні з’являються краплі молочно-білої рідини, яка з часом під дією мікроорганізмів набуває темно-бурого забарвлення (містить величезну кількість бактерій).
Виділення ексудату є характерною ознакою, що відрізняє опік від інших бактеріозів, що уражують плодові дерева. Зріз кори в таких місцях має характерний «мармуровий» малюнок з червонувато-коричневим відтінком. Кора на уражених ділянках розтріскується, ракова виразка чітко відділяється від здорових тканин пагона. Однак ракові виразки на пагонах часто дуже дрібні, непомітні, не більш як 35 мм у діаметрі, без ексудату. Тому потрібно обов’язково при підозрі на це захворювання відправити уражені частини рослин на обстеження. Для аналізу слід відбирати свіжі зразки. Найкраще збудник виділяється з кори плодових, взятої на межі клиноподібної виразки, а також з бактеріального ексудату і зігнутих кінчиків молодих пагонів. Не слід брати сухе листя і рослинний матеріал, що тривалий час зберігався у вологих умовах.
Хвороба може уражати і підщепну частину дерева. Зараження відбувається через уражене гілля на штамбі, або при змиванні бактерій з хворих листя і плодів вниз по стовбуру, або бактерії переміщуються системно. Ракова виразка поступово оперізує стовбур. Такі дерева гинуть до кінця сезону вегетації або навесні наступного року.
Зберігаються бактерії в некротичних виразках, у зовнішніх тканинах скелетних гілок і штамба дерева. З настанням весни вони стають активними, із мокрих некротичних виразок виділяється ексудат. З дощем і вітром бактерії, що містяться в краплях ексудату, переносяться на великі відстані і за сприятливих умов погоди та наявності пошкоджень на листках і пагонах викликають нові зараження. Тому спалах хвороби часто спостерігається після бурі з градом або пізніх весняних заморозків. Розповсюджується захворювання посадковим і прищепним матеріалом, дощем, поливною водою, вітром, комахами — насамперед бджолами, осами, а також мухами, попелицями, мідяницями, цикадками; птахами, частіше шпаками і дроздами; під час обрізання дерев непродезінфікованим інструментом, а також під час щеплення. Джерелом захворювання також можуть слугувати інфіковані плоди й тара. Бактерії здатні вижити і розмножитися на поверхні рослин за кілька тижнів до цвітіння. Зараження відбувається через свіжі механічні пошкодження, тріщини, квітки, листові рубці (утворюються при опаданні листя), рідше — продихи.
Частинки ексудату, заражений пилок потрапляють на квітки плодових дерев, зараження яких починається за температури 15,6 ºС і наявності вологи на їх поверхні. Дві-три години змочування достатньо, щоб викликати інфікування. За сприятливих умов (відносна вологість 70% і температура повітря вища за 18 ºС) бактерії швидко розмножуються у квітках, просуваються через квітконіжки та шпорці в гілки. Симптоми зараження квіток з’являються після нагромадження 57º суми активних температур (понад 13 ºС), на що, залежно від погодних умов, може знадобитися від 5 до 30 календарних днів. Ця інформація може бути використана для планування обробок стрептоміцином (про це дещо згодом). Потрібно стежити за появою симптомів на листках і пагонах та видаляти їх із захватом 30—50 см здорової тканини. Обов’язково проводити дезінфекцію інструменту після кожного зрізу.
У роки, коли зараження квіток не відбувається, основними джерелами інфекції є виразки, що перезимували. Бактерії пересуваються в них системно до краю виразки. Системні інфекції починаються за суми активних температур 111º (підсумовується середньодобова температура вища за 13 ºС).
Видимі симптоми проявляються після нагромадження суми активних температур не меншої за 167º. Підрахунок температури починають з фази зеленого конуса. Хоча зрілі тканини рослин, як правило, стійкі до інфекції, травми, викликані градом, пізні заморозки від -2 ºС і нижче, а також сильні вітри сприяють пошкодженню листя і можуть викликати новий спалах хвороби.
Оптимальна температура для розвитку хвороби — 24—30 ºС. Інкубаційний період триває від 3—4 днів на сприйнятливих сортах до 6—10 — на стійкіших. Симптоми хвороби найчастіше з’являються протягом одного-двох тижнів після цвітіння. За настання спекотної та посушливої погоди розвиток хвороби припиняється і з новою силою поновлюється наступної весни.
Захисні заходи
Захист насаджень має бути комплексними. Потрібно обов’язково видалити поблизу саду дикорослі види рослин порядку розоцвітих, такі як груша, яблуня, горобина, кизильник, глід, троянда та інші, які можуть стати джерелом збереження і поширення хвороби. Загиблі і сильно уражені дерева видаляються з саду і спалюються. Всі уражені шпорці, пагони та гілки повинні бути видалені в період спокою.
Взимку немає потреби обрізати гілки на значній відстані від виразки, тому що бактерії в основному розташовуються по краях рани. Під час обрізання слід перевести гілку на наступний здоровий пагін, розташований нижче рани. В зимовий період не потрібно проводити стерилізацію інструментів, оскільки бактерії перебувають у неактивному стані. Але слід провести лікування ракових виразок: якщо виразка розташовується на великих скелетних гілках або штамбі, то її очищають ножем від уражених ділянок кори і камбію. Якщо уражені тканини є і за краєм рани, то треба її розчистити, захоплюючи кілька сантиметрів здорової тканини. Якщо виразка оперізала стовбур або гілку, то зачищення не допоможе. Тому такі гілки або дерева повинні бути видалені з саду і спалені. Всі очищення збирають і знищують. Лікування виразок у важкодоступних місцях можна проводити за допомогою ручного пропанового пальника або паяльної лампи. Бактерії гинуть за температури 66—72 °С, тому немає потреби нагрівати деревину до обвуглювання.
Навесні уражені пагони і гілки обрізають на 30—50 см нижче видимих симптомів і також спалюють; якщо їх не видалити своєчасно, то це може сприяти поширенню хвороби за допомогою комах-переносників.
Секатор після кожного зрізу треба продезінфікувати в одному з розчинів: 70%-му харчовому або технічному етиловому спирті (3 частини спирту і 1 частина води), 70%-му розчині ізопропілового спирту, 5%-му розчині формаліну, 5%-му розчині карболової кислоти, 10%-му розчині хлорного вапна (1 частина вапна на 9 частин води); можна використовувати замість хлору побутовий відбілювач (наприклад, «Білизна») у співвідношенні 1 частина відбілювача і 9 частин води. Інструменти потім треба обов’язково промити, просушити і змастити, щоб уникнути корозії. Рани після обрізання і зачищення виразок дезінфікують 1%-м мідним купоросом і після просушування замазують садовим варом, масляною фарбою або лікувальної замазкою (на основі глини з коров’яком у співвідношенні 1:1). Глину ретельно перемішують зі свіжим коров’яком до однорідної консистенції і на 1 кг суміші додають 5—10 мл пентафагу, або 5 г фітолавіну, або 5 г байлетону, або 20 г топсину М.
Біофунгіціди пентафаг і фітолавін є дуже ефективними в лікуванні бактеріозів, широко використовуються в Білорусі і Росії, але поки ще не пройшли реєстрації в Україні. Рани також можна обробити латексною водоемульсійною фарбою з додаванням 1%-го мідного купоросу (100 г на 10 л), або 2%-м топсином (200 г на 10 л).
Умови, що сприяють активному вегетативному росту дерев, такі як висока родючість та підвищена вологість ґрунту, надмірне омолоджувальне обрізування, посилюють тяжкість ураження бактеріальним опіком. Тому в зонах появи бактеріального опіку слід обмежити або взагалі не застосовувати азотні добрива! Вміст азоту в листках не має перевищувати 2,0—2,4%. Слід обмежити кількість поливів у заражених садах. Інтервали між поливами повинні бути якомога більшими, а поверхня ґрунту залишатися сухою, особливо в періоди найбільшого ризику зараження. Не можна застосовувати дощування, краплинне зрошення є кращим. Обрізування не має бути надмірним і стимулювати сильний ріст пагонів.
Не слід завозити вулики в заражені сади, тому що бджоли сприяють поширенню бактерій на квітки і масовому ураженню рослин. Треба своєчасно обробляти сади при виявленні вогнищ сисних шкідників-переносників хвороби (попелиці, мідяниці, цикадки, кліщі та ін.). Обов’язково провести кілька обробок мідьвмісними препаратами на початку розпускання бруньок, перед цвітінням і відразу після нього, а також після збирання врожаю.
Ефективним є обприскування під час цвітіння. При незначному ураженні окремих гілок опіком рекомендується провести п’ятиразову обробку в період цвітіння плодових дерев. Перша обробка — при закритих квітках, друга — коли відкрито 20% квіток, третя — 70%, четверта — після опадання пелюсток, п’ята — після повного закінчення цвітіння. У разі сильного розвитку хвороби в період росту плодів провести 2—3 обробки з інтервалом 7—10 днів.
У заражених садах після граду або сильного вітру для запобігання новому спалаху хвороби відразу провести обприскування одним з мідьвмістних препаратів. Потрібно пам’ятати, що мідьвмістні фунгіциди можуть викликати побуріння плодів або утворення сітки на їх поверхні. Імовірність цього виникає під час цвітіння і збільшується в період росту плодів.
Найбільш ефективний захист від бактеріального опіку досягається після застосування антибіотика стрептоміцину під час цвітіння. Він успішно використовується в багатьох країнах світу для лікування цієї хвороби, однак в Україні не зареєстрований. Оскільки квітки відкриті протягом кількох днів, потрібно провести 3—4 обробки. Витрата препарату — 0,6 кг/га. Потрібно дотримуватися техніки безпеки: обов’язково використовувати захисні костюми і респіратори. Перше обприскування проводять після появи перших відкритих квіток, друге — при відкритті 50% квіток, третє — під час повного цвітіння (всі квіти відкриті). Може знадобитися додаткова обробка, якщо період цвітіння сильно розтягнутий. Стрептоміцин не використовують після цвітіння, крім випадків градобою або сильного вітру. При цьому обробка повинна бути проведена протягом 12—18 годин після цього (з урахуванням періоду очікування: 30 днів для груші та 50 — яблуні). Для досягнення максимального ефекту стрептоміцин повинен бути застосований за добу або в день зараження. Якщо стрептоміцин не застосували вчасно, він все ще може забезпечити до 90% ефективності при застосуванні протягом 24—48 годин після зараження, але стрептоміцин не подіє після появи симптомів хвороби. Однак використання цього антибіотика може призвести до розвитку резистентних штамів бактерії. Це спостерігається при регулярному використанні препарату — шість і більше разів за вегетацію, протягом кількох років.
Наталя Валєєва, кандидат с.-г. наук
Кримський агротехнологічний університет
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
