Зниження культури землеробства спричинило забур’яненість українських сільгоспземель. Лідером серед найнебезпечніших бур’янів є амброзія полинолиста.
Амброзію полинолисту в Європу, в Німеччину, було завезено з Північної Америки 1873 року разом із насінням люцерни. В Україні амброзію полинолисту вперше виявили 1914 року, яку як лікарську рослину вирощував німецький емігрант Крикер. У роки громадянської війни амброзію також було завезено з фуражним зерном із країн західної Європи в колишню царську Росію. Значне поширення амброзії відбулося на окупованих німцями територіях України в роки Великої Вітчизняної війни.
Амброзія має низку біологічних особливостей, які дозволяють їй постійно розширювати межі свого ареалу. До таких належать: висока насіннєва продуктивність (80—100 тис. насінин з однієї рослини); здатність насіння молочної та воскової стиглості дозрівати й давати повноцінні сходи (тривалий час воно не втрачає життєздатності в ґрунті, зумовлює утворення значного за обсягом ґрунтового банку насіння цього виду); потужна коренева система; бур’ян здатен тривалий час (до двох тижнів) витримувати підтоплення, утворюючи додаткове коріння; висока регенераційна здатність; висока пластичність щодо температури повітря та вологості ґрунту; добра адаптованість сходів до високої освітленості.
Амброзія полинолиста — однодомна рослина, що має чоловічі й жіночі квітки. Іноді бувають одностатеві рослини лише з жіночими квітками. Чоловічі квітки зібрані в колосоподібні суцвіття й розміщені на вершинах гілок. Кошики з жіночими квітками розміщені поодиноко або групами по 2—5 у пазухах верхніх листків.
Після появи сходів (друга — третя декади квітня) амброзія полинолиста росте досить повільно, проте відбувається інтенсивний ріст її кореневої системи. Приблизно з липня інтенсивність наростання надземної маси швидко збільшується, починається інтенсивний ріст і розгалуження надземної частини. Цвіте амброзія у серпні — жовтні. Тривалість її вегетаційного періоду залежить від часу появи сходів. Чим пізніше вони з’являються, тим швидше відбувається їх розвиток і вегетаційний період скорочується. Одночасно зі скороченням вегетаційного періоду зменшується висота рослин. На одній рослині формується 10—25 тис. насінин, а на високорозвинених рослинах — до 80—100 тис. Фізіологічне дозрівання насіння становить 5—6 місяців, вторинне — до 40 років. Життєздатність насіння в разі закладання на глибину 4—15 см зберігається на рівні до 75—90% протягом 12 місяців. Масові сходи з’являються, якщо загорнути насіння на глибину 1—4 см, за температури + 6…8 0С.
Як світлолюбна рослина амброзія полинолиста найкраще проростає у верхньому ярусі агроценозів, де світлові умови для неї завжди сприятливі. У нижніх ярусах у разі проростання в посівах зернових колосових умови для її росту й розвитку є несприятливими. Поряд із високою надземною ярусністю, амброзія полинолиста має добре розвинену й підземну ярусність, оскільки коренева система її використовує вологу й елементи мінерального живлення з глибоких шарів ґрунту до 4 м.
Амброзії полинолистій властива висока регенераційна здатність. Наприклад, після культивації частини рослин, яких присипало вологим ґрунтом, можуть утворювати додаткове коріння й добре вкорінюються. Під час скошування від прикореневих частин можуть відростати нові паростки.
Надземна частина амброзії полинолистої, як й отава, дуже гірка та груба, її практично не поїдає жодна сільськогосподарська тварина. Також не їдять її тварини, якщо вона під час заготівлі потрапляє в сіно й сінаж.
Біологічний цикл розвитку цього виду пристосований до екологічних умов середніх широт. Якщо на своїй батьківщині амброзія поширена між 30—50 паралелями, то за даними українських дослідників північна межа можливого її поширення перебуває на рівні 50—55° північної широти.
Маючи потужну кореневу систему, за сприятливих умов цей бур’ян може утворювати велику (250—300 ц/га) надземну вегетативну біомасу й у польових умовах витісняти та пригнічувати культурні рослини й інші бур’яни. Бур’ян надзвичайно шкідливий. За сильного засмічення повністю витісняє інші бур’янисті рослини та відчутно (на 50—70%) або й зовсім знищує врожай польових культур. Причина — надмірне висушування та виснаження ґрунту амброзією, яка в 2—5 разів більше засвоює поживних речовин і вологи з ґрунту, ніж будь-яка інша рослина.
Заходи боротьби
Одним із ефективних заходів знищення амброзії полинолистої є скошування її до цвітіння (наприкінці липня — початку серпня) і механічне видалення рослин із ґрунту. Найкраще скошувати амброзію в період викидання чоловічих волотей, оскільки скошена цього часу вона в більшості випадків не відростає.
Ефективний також фітоценотичний метод контролю амброзії, оснований на важливій біологічній особливості цієї рослини — високій її світлолюбності: штучне створення фітоценозів із багаторічних трав, здатних подавляти чисельність амброзії. Добре себе зарекомендувало застосування сумішки багаторічних злакових трав із бобовими, які, розростаючись, на другий-третій рік практично повністю витісняють бур’ян. Найкраще застосовувати види й сорти трав, районованих для певної місцевості. Із трав можна висівати житняк гребінчастий, стоколос безостий, лядвенець рогатий, люцерну жовтогібридну, конюшину лучну, грястицю збірну, кострицю лучну.
З агротехнічних заходів ефективне дворазове лущення стерні після збирання озимих і ранніх ярих зернових із наступною оранкою й напівпаровим обробітком у літньо-осінній період, суворе дотримання чергування культур у сівозмінах із доведенням участі в них багаторічних злакових, бобових трав і бобово-злакових травосумішок до оптимальної. На полях, засмічених амброзією, після збирання зернових колосових потрібно скоротити термін між збиранням урожаю й дискуванням стерні до 1-2 днів, і мірою появи бур’яну проводити глибоке розпушування ґрунту або його оранку на глибину 25—27 см.
Дуже засмічені амброзією поля слід відводити під чистий пар (2—3 роки). За правильного обробітку таких полів засміченість знижується на 70—90%.
Агротехнічні заходи не гарантують повного знищення бур’янів. Тому для забезпечення зниження засміченості полів разом з агротехнічними слід використовувати й хімічні заходи контролю.
Для боротьби з амброзією рекомендується застосування гербіцидів із такими діючими речовинами:
– дикамба 480 г/л — на колосових (озимих та ярих), норма 0,15—0,3 л/га з фази кущіння до виходу в трубку культури, на кукурудзі — 0,4-0,8 л/га у фазі 3—5 листків культури;
– прометрин, 500 г/л — застосовують методом обприскування до висівання та під час висівання культури, але до появи сходів; на соняшнику — 2,0—4,0 л/га, горосі на зерно, сої — 3,0—5,0 л/га; горосі овочевому — 2,0 л/га; моркві — 2,0—3,0 л/га; коріандрі та картоплі — 3,0—4,0 л/га;
– 2,4-Д диметиламінна сіль, 344 г/л + дикамба диметиламінна сіль, 120 г/л — на посівах колосових (пшениці ярої, ячменю ярого) — 0,5—0,7 л/га, пшениці озимої — 0,8 л/га від фази кущіння до початку виходу в трубку, на кукурудзі — 1,5 л/га у фазі 3—5 листків культури;
– мезотріон, 480 г/л — на посівах кукурудзи — 0,2—0,25 л/га обприскування посівів у фазі 3—8 листків культури;
– тріасульфурон, 41 г/кг + дікамба, 659 г/кг — на посівах пшениці озимої — 0,15 кг/га від фази 4 листків до кінця кущіння, ячменю ярого — 0,12 кг/га від фази 3 листків до кінця кущіння;
– мезотріон, 37,5 г/л + тербутилазин, 125 г/л + S-метолахлор, 375 г/л — у посівах кукурудзи методом обприскування ґрунту — 3,5—4,0 л/га до висівання та під час висівання, але до появи сходів;
– просульфурон, 725-775 г/кг — у посівах ячменю — 15—20 г/га в фазу кущіння до появи прапорцевого листка в культури, проса — 15—20 г/га в фазу кущіння до виходу в трубку культури, кукурудзи — 15—20 г/га в фазу 8 листків культури, пшениці озимої — 15—20 г/га від фази 2—3 листків до прапорцевого листка включно;
– S—метолахлор, 400 г/л + атразин, 320 г/л — у посівах кукурудзи, сорго — 2,5—3,5 л/га обприскування ґрунту до висівання та під час сівби культури до появи сходів;
– S-метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазін, 187,5 г/л — у посівах кукурудзи — 4,0—4,5 л/га в фазі 3—5 листків культури, соняшнику, сорго — 4,5 л/га обприскування ґрунту до появи сходів культури;
– гліфосат у формі кислоти, 500 г/л — поля, призначені під сівбу ярих зернових, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, ріпаку, люцерни, сої та льону, 1,5—3,0 л/га, обприскування бур’янів під час вегетації навесні за два тижні до висівання культури (до обприскування виключити всі механічні обробітки, крім ранньовесняного закриття вологи); 2,0—4,0 л/га, обприскування вегетуючих бур’янів восени після збирання культури.
Ольга Бокшан, канд. біол. наук
Закарпатський територіальний центр карантину рослин ІЗР НААН
журнал “The Ukrainian Farmer” червень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
