Які зміни несе оновлений закон про ветмедицину та благополуччя тварин.
На тлі загроз, які приніс світові COVID-19, проблеми ветмедицини відійшли сьогодні на другий план. Утім, за деякими дослідженнями, без елементів ДНК тварини у коронавірусі не обійшлося. Ба більше! Лептоспіроз, сибірка, сказ, пташиний грип і чимало інших небезпечних хвороб передаються людині саме від тварин. Відтак належний захист і безпека — однозначно питання державної ваги. Розробка нового законодавства у цій сфері — щоб системно її модернізувати, згідно з європейською моделлю, та вдосконалити механізм контролю інфекційних захворювань тварин — тривала протягом кількох років. То які новації стануть реальністю, коли буде ухвалено Закон України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин»?
Законотворці визначилися з переліком хвороб, що можуть мати руйнівні наслідки як для здоров’я тварин, так і людей (а відповідно, й для економіки країни). Встановили низку критеріїв, на підставі яких оцінюватиметься потенційна небезпека інших хвороб (щоб, уникаючи надмірних витрат, зосередити державні ресурси на профілактиці й протидії цим хворобам). Щоб посилити контроль за епізоотичною ситуацією в Україні, передбачили комплекс вимог щодо забезпечення простежуваності під час переміщення тварин з однієї потужності на іншу (як в Україні, так і за її межами).
Ветпрепарати: заборони та держреєстрація
Ще один важливий блок оновлених правових норм стосується ветпрепаратів. Ступінь деталізації вимог до них стане значно вищий, ніж передбачено чинним нині законодавством (аж 31 стаття проти наявних нині у законодавстві 11 статей). Законотворці значно розширили перелік категорій тих ветпрепаратів, що відпускатимуть за рецептом, визначили детальні вимоги до первинного та вторинного маркування, особливості державної реєстрації генеричних, гібридних, комбінованих, гомеопатичних засобів, вимоги до організації клінічних досліджень, детально регламентували обов’язки операторів ринку ветеринарних препаратів тощо.
У регулюванні ринку ветпрепаратів теж передбачено суттєві зміни. Йдеться про перехід до безстрокової моделі держреєстрації (сьогодні ветпрепарати реєструють на п’ять років із можливістю подальшої перереєстрації). Таке адміністративне послаблення для операторів ринку компенсується цілою низкою обов’язків. Зокрема, кожен власник реєстраційного посвідчення на ветеринарний лікарський засіб зобов’язаний буде створити й налагодити роботу системи збору й аналізу інформації щодо можливих побічних реакцій, зумовлених препаратом, постійно оцінювати баланс «ризик — користь», призначити кваліфіковану особу, відповідальну за фармакологічний нагляд, дотримуватися вимог належної практики фармакологічного нагляду тощо. Це важливі складові для формування національної системи ветеринарного фармакологічного нагляду з відповідною базою даних про всі побічні реакції на ветеринарні лікарські засоби (внесені не пізніше, ніж через 30 днів після отримання відповідної інформації). Ще одним важливим нововведенням має стати ліцензування всіх етапів виробництва та обігу ветеринарних лікарських засобів (нині ліцензія необхідна лише на їхнє виробництво), зокрема для здійснення імпорту, оптової та роздрібної торгівлі.
Передбачається також низка обмежень щодо застосування протимікробних ветеринарних лікарських засобів (антибіотиків). Скажімо, для подолання наслідків поганої гігієни, неналежної практики вирощування тварин, недостатнього догляду за ними або для посилення росту та продуктивності тварин. Перш ніж давати антибіотики продуктивним тваринам, доведеться визначати їх чутливість до збудника інфекційної хвороби, враховуючи його стійкість до таких засобів та діючих речовин. Крім того, на спеціалістів ветеринарної медицини, які застосовують протимікробні ветеринарні лікарські засоби для лікування тварин, покладається обов’язок щоквартально звітувати про застосування таких засобів.
Про дозвільні документи й потужності
Кількість дозвільних документів, необхідних для переміщення тварин, репродуктивного матеріалу та біологічного матеріалу, може бути зменшено до трьох (тоді як чинне законодавство передбачає п’ять таких документів). Надалі для супроводу вантажів за межі України законотворці пропонують залишити міжнародний ветеринарний сертифікат, а для супроводу по Україні — ветеринарне свідоцтво, водночас ветеринарно-санітарний паспорт на тварину та ветеринарну картку об’єднати у єдиний документ — ветеринарний паспорт тварини. В ньому буде інформація про власника тварини, опис тварини, відомості про її маркування, стан здоров’я, діагностику, вакцинацію, лікування, протиепізоотичні заходи щодо тварини, а також ветеринарно-санітарний стан господарства, в якому вона утримується. Що також важливо: строк видачі ветеринарних документів має скоротитися з одного місяця до одного робочого дня. Ці документи можна буде отримати і використовувати як у традиційному паперовому вигляді, так і в електронній формі.
У пріоритеті й вимоги до забезпечення благополуччя тварин (як у ЄС, де належні умови утримання, транспортування, годівлі вважаються неодмінними передумовами захисту здоров’я тварин). Звісно ж, адаптація агробізнесу до цих вимог є непростим завданням, яке потребуватиме суттєвих інвестицій у модернізацію потужностей. Утім, це крок до виходу на якісно новий рівень вітчизняного тваринництва.
Європейський підхід до побудови законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів також вимагає уніфікації процедур державного контролю на всіх стадіях харчового ланцюга, так би мовити від лану до столу. Відтак оновлене законодавство передбачає продовження реформи системи державного контролю в агропродовольчій сфері, розпочатої 2017 року з прийняттям Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». Заходи державного контролю за дотриманням законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин здійснюватимуться на базі цього закону. В основі уніфікованої системи заходів, що дасть змогу перевести ветеринарно-санітарний контроль на сучасні європейські рейки, закладено такі базові принципи:
• ризик-орієнтований підхід;
• проведення заходів державного контролю без попереджень;
• прозорість державного контролю (акти державного контролю з вичерпним переліком питань для перевірки, можливість відеофіксації заходів державного контролю);
• захист інформації з обмеженим доступом, отриманої від суб’єкта господарювання під час здійснення заходів державного контролю. Все це дасть змогу, з одного боку, підвищити ефективність державного контролю за дотриманням законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, а з іншого боку, захистить інтереси бізнесу від неправомірних зазіхань з боку контролювального органу.
Які покарання для порушників
Передбачено й зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тоді як чинна редакція ст. 107 цього Кодексу передбачає за будь-яке порушення ветеринарного законодавства штрафи у розмірі до 170 грн для громадян та до 340 грн для посадових осіб, в оновленій редакції санкції значно суворіші. Так, наприклад, за порушення вимог щодо застосування антибіотиків, що потенційно може призводити до вироблення антибіотикорезистентності як у тварин, так і у людей, максимальний розмір штрафу може сягати 6800 грн.
Водночас за порушення законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин відповідальність нестимуть не лише громадяни та посадові особи, а й суб’єкти господарювання. Для цього передбачено відповідні зміни до ст. 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». Йдеться, зокрема, про встановлення відповідальності за невиконання карантинних заходів (карантинних обмежень); порушення вимог щодо захисту здоров’я тварин; вимог щодо забезпечення благополуччя тварин; реалізацію незареєстрованих ветеринарних препаратів (або пропозиції їх реалізовувати); невиконання вимог до безпечності, якості та ефективності ветеринарного препарату; надання недостовірної інформації під час державної реєстрації ветеринарного препарату; порушення вимог законодавства щодо ведення записів про побічні реакції на ветеринарні препарати, реєстрації таких побічних реакцій тощо.
Українська ветеринарна медицина має всі шанси стати досконалішою і реально європейською. Втім, це залежить не тільки від окремого документа, а й від кожного, кого цей закон стосується.
Юрій Бурило,
експерт Проєкту ЄС «Вдосконалення законодавства, контролю та поінформованості у сфері безпечності харчових продуктів, здоров’я та благополуччя тварин в Україні»
газета “АгроМаркет”, червень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
