За сприятливих умов озима пшениця формує найвищу врожайність за густоти посіву 3-5 млн/га – дослідження

Протягом 2020-2024 рр. в лабораторії агробіологічних ресурсів озимих зернових культур Синельниківської СДСДУ Інститут зернових культур НААН України було проведено дослідження з установлення найкращих норм висіву насіння пшениці озимої й оптимальної ширини міжрядь за її сівби після різних попередників. Так, 2023 та 2024 роки за сприятливої погоди протягом більшої частини весняно-літньої вегетації найвищі значення врожайності зерна залежно від попередника формувалися за густоти посіву від 3,0 до 5,0 млн шт./га схожого насіння.

Про це у статті «Раціональна густота» у журналі The Ukrainian Farmer пише Микола Солодушко (ДУ Інститут зернових культур НААН).

«Таке варіювання найкращих норм висіву насіння, як порівняти з дещо вищими нормами (6,0 та 7,0 млн шт./га), які забезпечили дещо меншу продуктивність пшениці озимої, можна пояснити доволі сприятливими погодними умовами пізньоосіннього та зимового періодів, що дало можливість рослинам добре розкущитися та без втрат перезимувати й надалі ефективніше використовувати накопичені запаси вологи у ґрунті впродовж календарної зими. До речі, це стосується й різних способів сівби пшениці озимої, зокрема тих посівів, де насіння висівали із шириною міжрядь 13,5 см, що за більш раціональної площі живлення дало змогу рослинам краще протистояти посушливим умовам»,

– ідеться в статті.

Загалом результати проведеної роботи показали: за час досліджень найвищі значення врожайності пшениці озимої за різних умов її вирощування формувалися в доволі широких межах норм висіяного насіння – від 3,0 до 5,0 млн шт./га, що насамперед зумовлювалося попередником і погодними умовами впродовж весняно-літньої вегетації.

Максимальний рівень врожайності на ділянках після чорного пару становив у середньому 5,49-5,59 т/га, після гороху та соняшнику – 6,83-6,94 і 5,33-5,49 т/ га відповідно (таблиця).

За дещо меншої норми висіву насіння (3,0 млн шт./га) врожайність збільшувалась завдяки підвищеній загальній кущистості рослин, що пояснюється достатнім забезпеченням їх поживними речовинами та доволі сприятливим гідротермічним режимом у першій половині весняно-літньої вегетації, як це було 2021–2023 рр.

За дещо більшої густоти посіву (4,0 та 5,0 млн шт./га) крім зазначених чинників не менш важливою була і так звана саморегуляція посіву, що насамперед проявлялося в конкурентній боротьбі між рослинами за світло, тепло та вологу й більшою мірою помічалося на завершальних етапах їх онтогенезу. Водночас за вологої погоди найкращі результати забезпечувалися відносно меншими нормами висіву насіння, за посушливої – більшими.

Порівнюючи з найкращими варіантами, дещо меншу середню врожайність пшениці озимої одержано за її сівби з нормою висіву насіння 2,0 млн шт./га: за вирощування по чорному пару – на 0,09-0,19 т/га; після гороху та соняшнику – на 0,35-0,46 та 0,22-0,35 т/га відповідно.

Збільшення норми висіву схожого насіння до 6,0 і 7,0 млн шт./га також призводило до суттєвого зменшення продуктивності пшениці озимої, проте її рівень за таких умов усе ж таки був дещо вищим, як порівняти з найменшою густотою посіву в досліді.

Особливо це було помітним у варіантах за сівби озимини після соняшнику та навіть гороху, де вилягання рослин, на відміну від ділянок по чорному пару, практично не спостерігалося й у цьому сенсі негативно не впливало на формування врожайності.

Нагадаємо, надто низькі норми висіву пшениці озимої знижують врожайність більше, ніж зависокі.