Які особливості внесення припосівних добрив

Припосівне удобрення, розраховане на початковий період живлення рослин (10-20 діб після сходів), має велике значення для всього подальшого їх життя. За сприятливих умов живлення молоді рослини формують потужнішу кореневу систему, швидше розвиваються та легше витримують тимчасову посуху, їх менше ушкоджують шкідники й уражають хвороби, ліпше пригнічують розвиток бур’янів, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Установлено, що врожайність коренеплодів буряку цукрового за внесення Р30–60 під зяблеву оранку (на тлі NК) і Р7,5–15 у рядки була майже однаковою, що пояснюється ефектом локалізації внесених добрив.

За рядкового внесення суперфосфату гранульованого під зернові культури коефіцієнт використання фосфору підвищується до 40-60%. На бідних ґрунтах, або коли в основне удобрення не вносили мінеральні добрива разом із фосфором, ефективно застосовувати азот і менше – калій.

Калійні добрива можуть бути неефективними або навіть пригнічувати посіви, зокрема дрібнонасінних рослин. Доцільність припосівного внесення того чи іншого виду добрив визначають з урахуванням родючості ґрунту й доз добрив, унесених у передпосівне удобрення.

Навіть на ґрунтах із високим умістом фосфору та значною їх фосфатфіксувальною здатністю потрібно проводити рядкове удобрення. Це важливо для раннього етапу розвитку рослин, коли закладається програма подальшого формування врожаю.

Для цього найліпшими є суперфосфати й складні добрива (амофос, діамофос, амофосфат, нітроамофоска та ін.). Недоцільно вносити змішані добрива, оскільки вони можуть розшаровуватися, зволожуватися, що ускладнює їх висівання.

Раніше ми писали, які особливості й переваги має локальне ґрунтове внесення добрив.