Які чинники спричиняють спалахи чисельності сарани в Україні, – дослідження

Досить яскравим прикладом наслідків війни стала свого часу ситуація із сараною, новий спалах чисельності якої зафіксували 12 липня 2019 року у Станично-Луганському районі Луганської області. На місце події негайно було відряджено співробітників Інституту захисту рослин НААН А. Федоренка та М. Бащенко, головними завданнями яких стало не лише визначення видового складу фітофагів, точний підрахунок чисельності, а й обов’язкове встановлення причин цього явища, пише журнал The Ukrainian Farmer.

У результаті проведених обліків на територіях, де зафіксовано зграї, шкідника було ідентифіковано як сарану перелітну, або азійську, за чисельності, що сягала плнад 50,0 екз./м² (ЕПШ для видів саранових, що мають стадну форму, 2,0–5,0 екз./м²).

Як зазначає завідувач лабораторії прогнозів Інституту захисту рослин НААНУ Андрій Федоренко у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer, появу стадної форми й масового розмноження сарани зазвичай можна чекати за збігу низки умов, до того ж не лише поточного, а й попередніх років. Класичними щодо впливу на чисельність є абіотичні чинники (рання й тепла весна з низькими короткочасними паводками, сухе спекотне літо й тривала тепла осінь). Слід зазначити, що в умовах сьогодення на тлі глобальної зміни клімату зазначені погодні умови стають практично звичайним явищем для більшості територій України.

Наступною, за його словами, обов’язковою передумовою є наявність великих очеретяних масивів, що починають пересихати, виникнення на цих масивах ділянок зі зрідженим рослинним покривом або взагалі відкритих, що ідеально придатні для відкладання яєць. Дослідивши ситуацію детальніше на місці події, встановили, що заліт зграї сарани відбувся з території лінії розмежування з ЛНР, де резерватами розмноження стали кинуті землі рибгоспу на території Валуйської селищної ради Станично-Луганського району.

Ці землі виявилися безкрайніми, на перший погляд, просторами пересохлих ставків і спустошених чеків, рідко порослих очеретом, що протяглися вздовж річки Донець. Оскільки вогнище розповсюдження сарани виявилося безпосередньо на лінії розмежування, виникла низка нових проблем щодо боротьби з нею. Адже тут було неможливим використання сільськогосподарської авіації, а наявність мінних полів ускладнювало проведення будь-яких наземних заходів із ліквідації фітофага.

До екстрених заходів було залучено підрозділи МНС, військових саперів й авіаспостереження безпілотними літальними апаратами для визначення точних меж розповсюдження шкідника. У результаті все ж вдалося провести обробку цих територій хімічними засобами захисту. Слід додати, що й у Донецькій області 2019 року було помічено спалах чисельності азійської сарани.

Нагадаємо, в липні цього року поширення перелітної сарани фіксували на Одещині та Харківщині, а пізніше – і в Дніпропетровській, Сумській та Херсонській областях.