Як досягти максимального ефекту для озимини після непарових попередників

На відміну від парових полів, де гальмування нітрифікації може розцінюватися позитивно, під час вирощування озимих після непарових попередників одним з основних завдань із погляду підвищення продуктивності посівів є максимальне посилення біогенності орного шару ґрунту, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Також, зважаючи на специфіку гідротермічних і ландшафтних умов Степу (велика ймовірність посухи та ерозії ґрунту), важливіше активізувати мікробіологічні процеси та збільшити запаси нітратного азоту не у верхньому, а в глибшому (10–20 см) шарі ґрунту (зона відносно стабільного зволоження й зосередження кореневої системи).

У дослідах ця мета досягалася застосуванням вузькосмугового різноглибинного (6–16 см) обробітку ґрунту комбінованим агрегатом АРП-3,6, базою якого є прямі диски з вирізами, розпушувальні чизельні лапи з активним захватом 10–12 см і дворядний ущільнювальний коток.

У підпосівному шарі створювалися сприятливі умови для більшого засвоєння опадів ґрунтом і капілярного підняття вологи, а також швидкої мобілізації нітратів.

Раніше повідомлялося, які переваги й недоліки парового поля.