Використання пожнивних решток на біопаливо призводить до деградації земель

Пожнивні рештки аграрного виробництва не можуть бути сировинною для виробництва твердого біопалива, оскільки це не відповідає критеріям сталого розвитку та порушує українське законодавство щодо раціонального використання земель.

Про це повідомляють в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН.

Дослідники відзначають, що в Україні на сьогодні сировинною базою для виробництва твердого біопалива слугують здебільшого відходи деревообробної промисловості (тирса, тріска), солома зернових та зернобобових культур, соняшникова лузга тощо. 

«Основний негатив від використання пожнивних решток на біопаливо лежить в екологічній площині, оскільки це призводить до деградації земель та зменшення їх родючості. За рахунок заорювання соломи зернових та зернобобових культур, стебла кукурудзи і соняшнику відбувається акумулювання органічного вуглецю у ґрунті, а також часткова компенсація виносу макро- та мікроелементів зерновою частиною урожаю. Заорювання 1 т соломи озимої пшениці забезпечує надходження 0,2 т/га гумусу. Крім того, одна тонна соломи за зольності 5% містить 5,5 кг д.р. азоту, 2,7 кг д.р. фосфору, 18,0 кг д.р. калію, 10,5 кг д.р. кальцію, 5,1 кг д.р. магнію та 250 г д.р. мікроелементів», – зазначають науковці. 

Вони додають, що надходження такої сировини є нестабільним і носить сезонний характер, що негативно впливає на ефективність роботи установок з виробництва біопалива. Крім того, біопаливо, виготовлене із залишків містить значну частку (до 10%) зольних елементів, що зменшує його теплотворні властивості та експлуатаційні характеристики котлів.

Як альтернативу вчені пропонують вирощувати для виробництва біопалива нові види багаторічних злакових рослин (міскантус, просо прутоподібне та інші), що дасть змогу щорічно отримувати необхідну кількість високоякісної біомаси. 

«Біомаса цих рослин на час збирання містить до 2 % зольних елементів, тому їх вирощування є більш екологічно сталим. Водночас тривале вирощування багаторічних біоенергетичних культур на малопродуктивних землях сприяє відновленню їх родючості та запобігає ерозійним процесам. Крім того, вирощування біоенергетичних культур, виробництво та використання біопалива створює нові робочі місця та є джерелом доходу, зокрема, в сільській місцевості», – зазначають в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН.

Читайте також: Переробка біоетанолу і біометану запустить сільський розвиток, – Мінагро