Процес деградації ґрунту невдовзі може стати незворотнім, – думка
Згідно з даними науково-дослідних установ у зоні південного Степу, потреба поживних речовин, що має достатньою мірою забезпечити генетичний потенціал продуктивності польових культур, становить у середньому 150-220 кг/га діючої речовини. Фактичне повернення до ґрунту за рахунок макро- та мікродобрив у 3,5-6,5 раза менша від оптимального рівня.
Про це AgroTimes розповів Микола Остапенко, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник Генічеської дослідної станції ДУ ІЗК НААН України.
За його словами, в землеробстві регіону проявляється ситуація, коли основна частина валових зборів урожаю рослинництва забезпечується переважно за рахунок природних запасів гумусу та поживних речовин, що акумулювалися впродовж тисячоліть.
«Упродовж кількох десятків років це приведе до того, що процес деградації ґрунту і може набути характеру незворотності», – зазначив науковець.
Він також наголосив, що з кожною тонною зібраного основного та побічного урожаю окремими рослинами мінеральні речовини виносяться з ґрунту по-різному. Наприклад, на 1 т зерна пшениці озимої та її соломи використовується в середньому 37 кг N, 13 кг Р та 23 кг К, у рослин ячменю озимого – 29 кг N, 12 кг Р і 20 кг К, горох використовує 55 кг N, 16 кг Р, 25 кг К.
Найбільший рівень виносу основних елементів живлення спостережено у соняшника – 60 кг N, 26 кг Р, 186 кг К.
Надходження елементів мінерального живлення впродовж вегетаційного періоду в рослини озимих колосових культур проходить по-різному.
«Наприклад, в перші 28-35 днів вегетації культури енергійно використовується фосфор, який в сильній мірі впливає на розвиток кореневої системи. Калій, у порівнянні з фосфором, споживається значно активніше рослинами з перших днів вегетації і до фази цвітіння. Забезпечення азотом озимих зернових культур особливо гостро потрібне у великій кількості після відновлення весняної вегетації», – зауважив Микола Остапенко.
Нагадаємо, через деградацію ґрунтів виробники кукурудзи щорічно витрачають більше $0,5 млрд.