Оцінка доступного азоту в ґрунті дозволяє визначити кількість необхідних добрив

Потенційно доступний азот ґрунту — це резерв азотного живлення рослин. Визначення його вмісту дозволяє оцінити необхідність азотного удобрення та необхідну кількість добрив, пише журнал The Ukrainian Farmer.

До потенційно доступних форм азоту відносяться азот важкогідролізованих сполук (лужногідролідований азот) та азот легкогідролізованих сполук.

Азот важкогідролізованих сполук становить основну частину валового азоту ґрунту і є резервом для забезпечення ґрунту мінеральним азотом. Визначається, як лужногідролізований азот методом Корнфілда (ДСТУ 7863:2015). Лужногідролізовані сполуки азоту не є повністю доступними для рослин, але можуть бути використані найближчим часом. Цей показник не враховує нітратну форму азоту, яка є дуже рухомою, і тому такий азот доцільно визначати восени або на початку весни. Показник лужногідролізованого азоту не часто використовується для побудови систем удобрення.

Азот легкогідролізованих сполук — найближчий резерв для поповнення мінеральних сполук азоту. Для визначення вмісту легкогідролізованого азоту некарбонатних ґрунтів використовують метод Тюріна-Кононової, для карбонатних ґрунтів — методом Шлавицької. Лужний гідроліз за методом Корнфілда сприяє розкладанню більшої кількості органічних сполук. Тому числові значення вмісту легкогідролізованого азоту у 1,5-2 рази нижчими, ніж лужногідролізованого. Легкогідролізовані форми азоту швидко розкладаються до мінеральних за впливу на них слабких розчинів кислот, лугів, окисників і солей, дія яких на ґрунт аналогічна дії виділень кореневих систем рослин та інших біологічних об’єктів, що мінералізують азотовмісні сполуки.

Враховуючи рухомість речовин, що складають фракцію легкогідролізованого азоту, вміст його варто визначати незадовго до передпосівного внесення добрив. Цей показник указує на забезпеченість азотом на першу половину вегетації сільськогосподарських культур.