На пасовищі не можна допускати повного з’їдання трави
За організації пасовищ важливо визначити їхню кормову цінність шляхом аналізу ботанічного складу травостою та класифікацію рослин, які входять до його складу за господарськими корисними властивостями.
Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.
Застосовують таку класифікацію: злакові й бобові трави, різнотрав’я й отруйні рослини. Серед диких злакових трав найвищу кормову цінність мають райграс пасовищний, райграс багатоукісний, тонконіг лучний, вівсяниця лучна, райграс високий, лисохвіст лучний, грястиця збірна, тимофіївка лучна, тонконіг звичайний.
Більшість із цих трав – багаторічні рослини, які кущаться, ростуть щільно на різних ярусах лучного травостою, добре ростуть на луках і пасовищах з інтенсивним кормовиробництвом. Деякі з них непогано витримують морози, посуху, придатні для окультурених луків, для сінажування та заготівлі на сіно, також до закріплення ґрунтів, чудово поєднуються з цінними бобовими культурами.
Аналізуючи й вибираючи злакові трави, потрібно звернути увагу на такий показник, як відновлення після скошування (випасання). Майже всі рослини мають свої періоди розвитку у вегетаційний період, які потрібно враховувати для їхнього стабільного росту і врожайності. Іноді для відновлення їм дуже потрібний «відпочинок» саме в цей конкретний період. Ефективною допомогою у розв’язанні цього питання буде правильне застосування ротаційного та порційного методів випасу.
Ще одним важливим аспектом правильного використання пасовищ є недопущення повного з’їдання трави, або так званого випасання під нуль. Залишкова стерня підтримує та регулює температуру ґрунту, дає прохолоду влітку, утримує вологу, а також допомагає в боротьбі з бур’янами, обмежуючи їхній ріст.
Також не слід допускати перенасичення густоти випасу худоби на одиницю площі. Розрахувати чисельність голів на одиницю площі пасовища дуже важко, бо на неї впливає багато чинників. Тому на одній площі має бути стільки худоби, скільки пасовище може забезпечити кормом без шкоди для самого себе.
Нагадаємо, виснажені, хворі тварини найуразливіші до отруєння шкідливими травами.