Без можливості вигідно продати вироблену птахівничу продукцію будь-яке подальше вирощування втрачає сенс

Сьогодні в Україні існує ряд перепон для розвитку середнього та дрібного птаховиробництва. Забезпеченість невеликих господарств технічними засобами та обладнанням дуже низька. Пропозиції з реалізації високотехнологічного обладнання розраховані більшою мірою на великі господарства. Система кредитування для дрібного сільгоспвиробника добре працює тільки у звітах чиновників та під час освоєння грантових коштів, а реальний сектор виживає внаслідок реінвестування та жорсткої економії ресурсу і без права на помилку, тому що помилка — це крах для невеликого і середнього господарства. 

Стримує розвиток невеликих птахівничих господарств відсутність розуміння необхідності кооперації в цій галузі, що відкрило б нові можливості для кожного її учасника. Я вже давно пропоную впроваджувати проєкти соціального птахівництва та кооперації. Кооператив допоможе оперувати значними обсягами якісного продукту птахівництва. Проте, на жаль, людський чинник та відсутність фінансування на початковому рівні не дають змоги повною мірою реалізувати подібні задуми. Створення кооперативу для вирощування певного виду птиці або декількох видів птиці дає змогу його учасникам виконувати вузький фронт своїх обов’язків, які обмежуються певною ланкою виробництва. Тобто вони можуть отримувати свій дохід за менших трудових затрат на своїй ланці кооперативного виробництва і не розпилюватися на всі етапи виробничого процесу (починаючи з батьківського поголів’я і закінчуючи випуском та первинною переробкою готової продукції). 

Стримувальним чинником розвитку фермерського птахівництва також є відсутність з боку законодавчої влади законів та нормативних актів, які б стимулювали торгові мережі співпрацювати з невеликими сільгоспвиробниками. Можна виготовити якісний продукт та конкурувати з великим виробником або імпортером, але пробитися на прилавок супермаркетів сьогодні практично неможливо. Це і є основною причиною стримування розвитку дрібного фермерства. Підтвердженням проблеми є недавні події навколо закриття ринків на карантин — дрібні товаровиробники не знали куди реалізовувати вирощену продукцію і частково втратили її, а великі імпортери отримали надприбутки. Реалізація птахівничої продукції через продовольчі ринки має незначні обсяги, і з кожним роком вони зменшуються, тому без втручання держави тут не обійтись. 

Вирощування птиці фермерськими господарствами має перспективні напрями, які мало цікаві великому бізнесу через незначний попит. Проте виробництво птиці для отримання органічного м’яса та яйця, перепільництво, вирощування цесарок, фазанів, декоративних видів птиці, на які з кожним роком зростає попит, вирощування колекційних порід птиці безперечно є перспективним і може становити інтерес для великого бізнесу. В Україні достатньо потужна спільнота колекціонерів різних видів птиці від голубів та папуг до рідких порід курей та інших видів свійської птиці. Коли я розпочинав займатись перепелами, понад двадцять років тому, то багато людей про бізнес на перепілці навіть не мали уяви, та і перепілка була не затребуваним продуктом. Сьогодні все навпаки. Тому необхідно аналізувати та шукати перспективні напрями розвитку птахівництва, причому можна розглядати цей бізнес не тільки як виробництво харчового продукту, а і як джерело сировини для фармакологічного виробництва, косметологічної продукції тощо. 

журнал «Наше Птахівництво», травень 2020 року

^{Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».}