У зоні ризику

Ми господарюємо у зоні ризикового землеробства – на півдні Запорізької області, де продуктивних опадів може не випадати протягом 4-5 місяців, а кількість днів із тепловими стресами для рослин, коли температура повітря підіймається вище 30 ^оС, невпинно зростає. Науковці Таврійського агротехнологічного університету зазначають, що за деякими показниками наша зона – це вже зона напівпустелі.

Фахівці «Ольвії» та «Агро-Давидівки» систематично моніторять кількість вологи на полях. Так, лише один раз за 20 років випала аномальна для нашого регіону кількість опадів – 514 мм. І лише раз, у 2016 році вдалося побити власний рекорд, коли середня врожайність зернових в обох господарствах була на рівні центральних регіонів – 51 ц/га. Ще один рік із цих 20-ти ми мали 405 мм опадів, три роки випадало менше 200 мм, у всі інші роки – від 230 до 320 мм.

Таким чином, за останні 10 років ми лише двічі сіяли озимину у зволожений грунт, у всі інші роки – в сухий. Відповідно, дуже часто не отримуємо сходів озимини, а якщо й отримуємо, то мінімальні. На жаль, у таких умовах неможливо дотримуватися науково-обгрунтованої сівозміни, тому вона у нас ситуативна – вдаємося до вимушеного чергування сільгоспкультур. 

Аби мінімізувати ризики, вирощуємо великий набір культур, у тому числі нішевих, з такою логікою: якщо не вродять одні, то вродять інші. З озимих сіємо пшеницю, ячмінь, тритикале, ріпак, гірчицю, коріандр і горох. А ще завжди маємо напоготові страховий набір культур для пересіву: ярий ячмінь, овес, горох, нут, льон, коріандр. Наприклад, цього року через осінній брак вологи не вдалося отримати якісних сходів, тому вже почали великий пересів. Лише завдяки таким «хитрощам» отримуємо врожаї та прибуток.

А ось кукурудза без зрошення на півдні Запорізької області взагалі не росте, тоді як на зрошенні отримуємо максимум 120 ц/га, соняшнику – 30 ц/га. Дуже часто навіть зрошення не дає очікуваного ефекту, оскільки частина вологи, що розприскується дощувальними машинами, висихає, перш ніж потрапити в грунт.

Наші агрономи випробовували також чорні пари, втім, через недостатню кількість опадів і від них довелося відмовитись, оскільки вони себе не виправдовують у роки, коли по п’ять місяців немає вологи. А одного року після чорних парів озимі зійшли аж наприкінці грудня.

Разом з тим ми в постійному пошуку шляхів підвищення ефективності господарювання. Зокрема, експериментуємо з різними способами обробітку грунту. Наразі у нас комбінована система: в господарстві є сівалки і для роботи за технологією no till, і для мінімального обробітку грунту. Раз на п’ять років робимо глибоке рихлення, а раз на 6-7 років – оранку. Найоптимальнішим наразі визначили ощадний обробіток грунту.

Припускаю, якщо кліматичні зміни будуть наступати з такою швидкістю, як нині, то дуже скоро аналогічна з нашою ситуація буде вже й на півдні  Дніпропетровської, Кіровоградської та ще кількох областей. Тому єдина перспектива у такій ситуації – це зрошення.