Монополізація збуту молока істотно обмежує доходи виробника

Модель збуту молока, яка передбачає, що його у сімейної молочної ферми купує один переробник, викликає у мене занепокоєння.

Монополізація збуту молока та відсутність конкуренції серед переробників істотно обмежують доходи виробника. Різниця між закупівельною ціною молока на селі та ціною на полиці супермаркету сягає 200-300%. Сімейна ферма та члени кооперативу перетворюються в заручників менеджменту молокозаводу як у ціновому питанні, так і в ринковій кон’юнктурі.

Сімейна молочна ферма в такій моделі відносин нестиме усі ризики збутової політики молокозаводу, залежатиме від успішності та добросовісності його менеджменту в мікроекономічному сенсі та страждатиме від макроекономічних потрясінь у разі реалізації негативного сценарію (падіння купівельної спроможності населення, валютні та інфляційні коливання тощо).

У цьому сенсі цікавою є роздроблена модель реалізації молока екстраґатунку, яке виробляє одне з підприємств Полтавщини. Сфокусувавшись на місткому столичному ринку, з урахуванням логістики (близько 300 км автодоріг) і затрат на придбання технологічного обладнання для продажу пастеризованого молока за умови реалізації 1,5 тис. кг молока на день очікуваний строк окупності проєкту склав не більше 12 місяців. Його позитивною ознакою є безпосередній контакт зі споживачем, який потенційно готовий платити за якісне молоко з 72-годинним терміном реалізації 30 грн.

Згідно з результатами маркетингового дослідження, значний сегмент київських споживачів погодився би сплачувати за перевірений якісний товар до 40 грн, якщо молоко виготовлятиметься за прозорою системою НАССР/ISO 22000, буде гарантовано свіжим та підтверджено екстраґатунку.

Але головною  вимогою споживача є постійно високий рівень якості молока та його харчова безпечність, а також упізнаваність фермера та його ферми. В іншому випадку кияни купуватимуть молоко в супермаркеті (22-38 грн/л) або в знайомої бабусі (15-20 грн/л).