Зимостійкість грушевого дерева залежатиме не лише від визрівання деревини й глибини залягання коренів, а й від стійкості листя до ушкодження під час вегетації.
Груша ― світлолюбна культура, тому, обираючи місце для її саду, перевагу слід надати добре освітленим ділянкам, де ґрунти протягом сезону накопичуватимуть більше тепла. Ігнорування цієї умови значно знизить обсяг і якість урожаю, або його не буде узагалі, бо квіткові бруньки за недостатнього освітлення навіть не закладаються. На цьому чиннику особливо наголошував видатний український і європейський науковець, основоположник помологічної науки Левко Платонович Симиренко, і то як для промислової культури груші, так і для аматорської.
Трапляється, що європейські інтенсивні технології в Україні наслідують бездумно й ігнорують біологію застосованих сорту та підщепи. Наслідком є, зокрема, повторне цвітіння грушевого дерева. Цю ситуацію у сорту Ноябрська на айвовій підщепі МА, який із нею умовно-сумісний, ілюструє фото 1. Сад, у якому росте зображене дерево, має мізерну урожайність (5–10 т/га), і це за щільності 5 тис. дерев/га. Оскільки айвова підщепа МА є середньорослою, дерева формують надміру пагонів (однорічні прирости завдовжки 1,5 м), унаслідок цього крона затінюється, квіткові бруньки не закладаються, сформовану деревину доводиться постійно обрізати, а вступ саду у плодоношення постійно відкладається. Аж поки ситуація не налагодиться, садівник кілька років ходить цим замкненим колом.
В Україні останнім часом, а у ЄС ще раніше, спостережено раптові й масові ураження листя, а згодом і повну загибель, дерев груші сорту Ноябрська, які вирощувалися на середньорослій підщепі ВА-29. Поясненням є недостатня сумісність сорту із підщепою, так звана прихована сумісність. Проблема проявляється у молодому саду (3−5 рік) на окремих деревах. Ідеться про передчасне пожовтіння листя, закінчення вегетації і формування верхівкової бруньки ― класична ознака несумісності сорту із підщепою.
Запобігти цьому можна лише дотримуючись рекомендацій щодо поєднання сортів груші із підщепами, особливо карликовими формами айви, у яких неповна генетична сумісність із грушею.
Визрівання сортів
Високоякісні сорти груші зимового дозрівання, особливо ті, що створені у південно-західних регіонах, у Лісостепу та на Поліссі України визрівають не завжди, передусім через брак тепла. За літературними даними сума ефективних температур (СЕТ) понад +10 °C, яка дозволяє отримати високоякісні плоди осінніх західноєвропейських сортів груші, має протягом 90–100 днів сягнути +2400…+2600 °C. Для зимової групи протягом 110–115 днів має накопичитися +2600…+3000 °C. Дослідження Миколи Матвієнка свідчать, що у високоякісних сортів літнього та осіннього дозрівання плоди можуть належно визрівати за СЕТ +2200…+2600 °C, яка накопичиться протягом 80–100 днів.
Весняні приморозки
Останнім часом збільшилася небезпека весняних приморозків у період цвітіння груші та на ранніх етапах формування зав’язі. Так, у 2017 році дерева квітували у кінці квітня ― на початку травня, інтенсивність цвітіння сягала 8−9 балів, а 11 травня сталися приморозки до −2 °C й у більшості сортів груші постраждала зав’язь. Як наслідок, урожай знизився на 60%, а у сортів Таврійська, Марія та Русселє штутгартська спостерігалося повторне цвітіння. Партенокарпічні плоди, що у цих сортів утворилися із пошкоджених зав’язей, були нетоварними ― деформованими (фото 1).
Зимостійкість сорту
Ареал вирощування плодових культур визначає їх зимо- і морозостійкість.
У груші на початку та наприкінці холодного періоду чутливими до низьких температур є кора, молода деревина, камбій та генеративні бруньки. Менша, порівняно з яблунею, морозостійкість грушевих дерев зумовлена генетично: уже за −30 °C їхня деревина і камбій істотно пошкоджуються. І хоча груша має високу регенераційну здатність, проте за пошкодження камбію ця властивість слабне.
Дослідження Володимира й Кіри Копанів та Миколи Матвієнка засвідчили, що зимостійкість грушевих дерев залежить від генетичних особливостей сорту, віку й урожайності насаджень, метеорологічних умов вегетації і визрівання деревини, а також ― від умов зимівлі (сили морозів і діапазону коливання температур, особливо під час відлиг).
Потенціал сортової зимостійкості груші визначають за методом Тюріної-Гоголевої. Він має кілька реперних точок (компонентів):
Більшість сортів груші європейського походження (Пас Крассан, Кюре, Юнська лєпотіца, Старк Делішес, Гранд Чемпіон, Вільямс червоний) не витримують тривалого охолодження нижче −30 °C, а їх плодові бруньки, навіть у стані спокою, істотно ушкоджуються морозами за −23…−27 °C. Після закінчення природного спокою, особливо після відлиг та зворотних мінусових температур, плодові бруньки груші чутливі й до менш суворого морозу (−18…−20 °C).
Значно чутливіші до мінусових температур органи груші під час вегетації. Плоди та листя пошкоджуються морозами за −5…−6, а квітки за −1,8…−2,5 °C.
Суттєву роль в успішній перезимівлі дерева відіграють кора й камбій. Кора має складну анатомічну структуру й виконує кілька ролей ― захищає, накопичує й транспортує поживні речовини провідною системою. До складу кори входять паренхімні клітини, саме вони синтезують та накопичують пластичний матеріал. Запасене сприяє кращій перезимівлі рослин.
Однією із життєво необхідних для рослини тканин є камбій, він безперервно оновлюється. Клітинам камбіальної зони властивий високий метаболізм та меристемна активність. Тривала й активна робота камбію та його морозостійкість великою мірою залежить від водного режиму, обводнення тканин та забезпеченості рослин мінеральними речовинами, особливо азотом, фосфором, калієм та кальцієм.
Важливою сортовою ознакою є стійкість до транспіраційних витрат у зимово-весняний період ― зимостійкість дерев залежить також і від цього.
Роль підщепи
Аби зменшити агротехнічні й кліматичні ризики для культури груші, рекомендуємо створювати її сади на сильнорослій насіннєвій підщепі із проміжною карликовою вставкою Пірогном. Довжиною вставки можна впливати на габітус крони, скороплідність, продуктивність та тривалість промислової експлуатації грушевого саду. Трикомпонентні дерева не потребуватимуть у саду опори, сильноросла сіянцева підщепа підвищить поріг їхньої зимостійкості. Вставка допоможе уникнути несумісності сорту й підщепи, під дерева із коренями сіянців можна використовувати ґрунти із підвищеним умістом карбонатів. Важливим є й те, що сад на основі трикомпонентних дерев є ефективним навіть без зрошення. Термін експлуатації саду груші з інтеркалярними вставками подовжується до 80 років.
Груша є вимогливою до вологи. Дерева на насіннєвих підщепах чутливі до браку вологи у молодому віці, щепленим на айві ретельне зрошення знадобиться протягом усього життя, адже коренева система цієї підщепи розташовується у верхньому шарі ґрунту. Якщо ж зволоження буде недостатнім, у дерев на айві скоротяться прирости й пообпадають зав’язі. Ті ж, що утрималися на гілках, притаманних сортові смаку й розміру не набудуть.
Коренева система також має свої пороги зимостійкості. Для коренів айви, на які щеплено грушу, критичними будуть вже –9…–13 °C, а за –14 °C вони майже повністю загинуть. Імовірність зимового пошкодження груші на айві у Лісостепу та на Поліссі збільшується ще й унаслідок поверхневого розміщення коренів цієї підщепи. Тому у цьому регіоні їх слід захищати мульчею. Виходом буде й вирощування груші на насіннєвих підщепах.
Натомість корені молодих сіянцевих підщеп груші витримують зниження температури до –16, а у більш зрілому віці й до –18…–20 °C. А оскільки основна маса сіянцевих коренів розміщена у глибших горизонтах ґрунту, імовірність їх підмерзання істотно зменшується.
Стійке листя
Листя плодових рослин впливає на їхню морозостійкість. Здоровий і неушкоджений листовий апарат, що правильно функціонує, визначає зимостійкість конкретної сортопідщепної комбінації груші та продуктивність саду в цілому.
Останнім часом грушевим садам значної шкоди завдає листоблішка (Psylla piri L.), без належного захисту від цього фітофага сад не лише знижує обсяг і якість урожаю, а й гине, навіть за не критичних для груші зимових температур −18…−25 °C. Із цих міркувань особливо актуальним є вирощування сортів, що стійкі до ушкоджень листя. Ідеться не лише про стійкість перед хворобами грибної природи та бактеріозами, а й толерантність до шкідників, зокрема листоблішки. За такими стійкими сортами майбутнє, адже окрім іншого вони придатні для отримання екопродукції.
Українська селекційна наука такий сорт уже створила, його автори Микола Матвієнко та Юлія Ходаківська з ІС УААН. Ідеться про Китайський ліхтарик. Його отримано за участі сорту Киргизька зимова, він стійкий до грибних хвороб та ймовірно стійкий до бактеріозів (поки що не спостерігається його ураження), стійкий до листоблішки і має високу урожайність та тривалий термін зберігання плодів в умовах звичайного холодильника (до березня). У дослідах ІС УААН на середньрослій підщепі ІС 2-10, із якою він добре сумісний, на 5-й рік саду, закладеного за схемою 4 × 2 м було отримано урожай 72 т/га (фото зверху, під заголовком).
Підмерзання тканин
Формуванню урожаю наступного року дуже шкодить підмерзання тканин паренхімного масиву підбрунькової зони генеративних бруньок. Ця зона є своєрідним біологічним запобіжником від передчасного проростання бруньок у період ІІІ−ІV компонентів зимостійкості. Дослідження Володимира Копаня засвідчили, що на час настання природного спокою у зоні провідних судин, які зв’язують бруньку із пагоном, ксилемна частина, де потім пройде судинний пучок, заповнена неструктурованими паренхімними клітинами. Утворенню судинного пучка в цій зоні передує подвійна реструктуризація ― перетворення паренхімних клітин у камбіальні (за тривалого потепління до +5…+10 °C у лютому), а останніх ― у спіральні судини (початок ― середина березня). У реструктуризаційні періоди тканини дуже чутливі до низьких температур, і якщо в цей час настають морози до −10…−12 °C, судинний пучок не утворюється. Без цього подальший розвиток генеративної бруньки стає неможливим, вона не реалізується у квіткову, що суттєво знижує врожайність. Ці висновки підтверджуються і нашими спостереженнями: у формуванні врожаю груші збіг несприятливих погодних умов у період ІІІ−ІV компонентів зимостійкості та їх уплив на генеративні бруньки часом є більш відчутними, ніж у пору весняних приморозків, які в наших умовах настають переважно вже після цвітіння груші (зав’язь до приморозків витриваліша ніж квітки).
Юлія Ходаківська, канд. с.-г. наук,
Микола Матвієнко, канд. с.-г. наук,
Інститут Садівництва НААН
журнал “Садівництво по-українськи”, жовтень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
