І фермер стане дипломатом…
Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення з 2001 року подовжували десять разів. Втім, новопризначені високопосадовці публічно заявили, що ринок землі має всі шанси повноцінно запрацювати з літа 2020-го. Нехай там як, ця тема вже котрий місяць – у топі за кількістю згадувань та інформприводів. Щоправда, розглядають її здебільшого у площині «хто купуватиме землю, скільки і за скільки». Натомість поза кадром досі головний герой контраверсійної епопеї – потенційний продавець найціннішого українського ресурсу. То який він, цей наш середньостатистичний співвітчизник, що має завзяття «з плеча» позбутися своїх земельних статків?
Нещодавно фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва оприлюднив результати опитування українців стосовно їхнього ставлення до ринку землі. Нагадаємо, що загалом земельний пай мають у власності 45% українців, із котрих, згідно з даними опитування, у третини ця власність оформлена офіційно, у кожного десятого – ні. Як показало дослідження, в разі зняття мораторію 48% власників землі не робитимуть ніяких дій зі своєю власністю, 26% – не визначилися, 11% мають намір залишити пай у свого орендаря, 2,5% – змінити орендаря, 4% – докупити ще землі і лише 7% власників паїв збираються їх продати. Натомість аграрії налаштовані не так оптимістично. За результатами їхніх приватних розмов з пайовиками, одразу після скасування мораторію щонайменше кожен десятий збирається продати землю. Відтак фермер, котрий орієнтується в настроях власників землі, яку обробляє, має вже зараз вибудовувати діалог із охочими монетизувати свою приватну власність…
Як розповідають аграрії, їхні нинішні орендодавці-землевласники – це дуже різнорідна маса, яку можна поділити на кілька основних категорій. Перша – це молоді люди, котрі мешкають у місті й отримали землю в спадок. Більшість із них навіть не знають, де знаходиться отой «пай». І якщо сільгоспвиробник має гарантовану нагоду поспілкуватися з усіма своїми орендодавцями, виплачуючи щорічну орендну плату за користування землею, то така категорія орендодавців здебільшого навіть не приїжджає в село, воліючи отримати свої гроші на банківську картку.
Друга категорія землевласників – літні люди, котрі безпосередньо працювали в колгоспі й отримували паї. У багатьох із них є певні проблеми зі здоров’ям. Вони розуміють, що мають якусь власність, яка їм дісталася безкоштовно, і якій вони вже не дадуть ради. Але для їхніх спадкоємців, котрі живуть у місті, передусім важливе питання ціни. Якщо орендна плата їх влаштовує, то договори оренди буде продовжено. Якщо ні – продадуть землю або передадуть її в користування іншим аграріям.
Третя (і також одна з найбільших) категорія – це люди працездатного віку, котрі живуть у селі. Вони найменше схильні продавати землю. Багато з них працює у господарстві свого орендаря. До того ж у селі отримана за пай сума має зовсім іншу «вартість», ніж у місті. Тож взаємовигідні відносини, що складаються між орендарем та орендодавцем, – найнадійніші.
Як каже директор ТОВ СГ «Перемога» Павло Трейтяк (Полтавська обл.), серед його 500 пайовиків приблизно порівну усіх трьох категорій. Молодь найбільше налаштована продавати землю (причому всю й одразу), тож господарство планує її викупити, щоб продовжувати працювати, як і раніше.
А от на думку заступника керівника СФГ «Сокіл» Руслана Сокола (Київська обл.), серед отих 10% пайовиків, готових продавати свою землю, здебільшого люди з залежностями – ігровими, алкогольними, наркотичними, а також ті, хто гостро потребує покращення побутових умов (банально – вставити вікно в хаті чи купити диван). Ще одна категорія – це ті орендодавці, котрі не розуміються на цінності земельного ресурсу або ж мають певні проблеми з його монетизацією. «У сусідньому до нашого селі, наприклад, готові продати землю 90% людей, бо їм не пощастило з наділами, – каже Руслан Сокол. – Коли роздавали паї, густота населення в селі була висока, тому площа їхніх паїв – усього 80 соток. Відтак ці орендодавці отримують до 5 тис. грн на рік, тоді як власники паю від 2,5 до 6 тис. га – до 20 тис грн».
Власник СТОВ «Піщальники» Дмитро Шекеня (Черкаська обл.) дуже спокійно налаштований щодо відкриття ринку землі: «Я не думаю, що одразу після відкриття ринку землі почнеться хаотичний її продаж. Більшість пайовиків довго розмірковуватимуть і прицінюватимуться… Крім того, на 10% паїв, які, ймовірно, будуть виставлені на продаж одразу, середньостатистичному вітчизняному господарству не так складно знайти кошти».
За великим рахунком, як зауважують більшість аграріїв, ринок землі в Україні існує давно… Скажімо більшість охочих продати землю, вже її фактично продали, віддавши, наприклад, в оренду на 50 років і отримавши всю суму цієї оренди наперед. До речі, і нині серед пайовиків чимало тих, хто був би не проти укласти таку угоду з фермером. На ринку вже навіть неофіційна ціна на землю встановлена. Так, сільгоспвиробники називають вартість землі від $1,5 до $2,5 тис., – залежно від регіону. Тож навряд чи більшість аграріїв ринок землі застане зненацька.
Як зазначив директор ТОВ «Веселинівська МТС» Василь Кем (Миколаївська обл.), коли ринок землі уже не за горами, фермер має стати дипломатом і вибудовувати діалог з власниками землі, якщо цієї взаємодії не було налагоджено раніше.
Анжела ГАВРИЛЮК
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».