Розпушувати, сіяти, але не висушувати!
Основна мета обробітку ґрунту — його підготовка для сівби. Розпушення, ущільнення, а також вирівнювання та подрібнення грудок створює таку структуру ґрунту, що дозволяє у верхньому шарі правильно розмістити насіння, а також забезпечити його проростання й розвиток кореневої системи. У разі механічного обробітку змінюється просторовий розподіл грудочок і часток ґрунту, а також кількість шпарин і порожнин. Невеликі капілярні порожнини зберігають у ґрунті воду протягом тривалого часу. Також вони здатні переміщати її з глибших шарів до поверхні, і таким чином насичувати вологою саме верхній горизонт. А через великі порожнини, заповнені повітрям, після танення й сходження снігового покриву чи після інтенсивних атмосферних опадів вода швидко просочуються вглиб ґрунту.
Можна припустити, що тільки тоді, коли вона заповнює близько 60–80% ґрунтових порожнин, a повітря — 40–20%, для більшості польових культур створюються найсприятливіші умови. Внаслідок ґрунтообробітку співвідношення змінюється. Інтенсивне розпушення «послаблює» ґрунт і заповнює його надмірною кількістю повітря. Відтак вода швидко випаровується з розпушеного шару, погіршується її проникнення вглиб ґрунту. Зменшується щільність і в’язкість ґрунту, його структура стає надмірно пухкою. Досвід різних способів обробітку свідчить, що глибоке розпушення після збирання врожаю спричиняє найбільші втрати вологи з верхніх горизонтів. Вона інтенсивно випаровувалася з ущільнених ґрунтів, які не були розпушені й вкриті шаром мульчі після вирощування попередньої культури.
У структурі природно ущільненого ґрунту, як і після ущільнювального обробітку, збільшується рівень насиченості ґрунту вологою. Однак такий ґрунт, вкритий, наприклад, шаром подрібненої соломи або поверхнево розпушений, має здатність затримувати воду в глибших шарах, стає менш проникним, і після інтенсивних опадів з’являється ризик стікання води з поверхні ґрунту або її застоювання, що може спричинити до збільшення щільності ґрунту та його в’язкості, а також компактнішої структури з меншою кількістю шпарин.
Оранка, доповнена розпушенням і подрібненням, а також інтенсивний безплужний обробіток, що зазвичай виконують за кілька днів і навіть за місяць до сівби, веде до пересушування ґрунту. Це особливо відчутно за недостатньої кількості опадів і високої температури повітря, наприклад, у період пізньої весни, перед сівбою ярих культур. Однак ще гірша ситуація влітку та на початку осені під час сівби озимих культур, коли температура ґрунту у верхніх шарах максимальна.
Систематичне глибоке розпушення спричиняє не лише втрати вологи, а й «спалювання» його органічних речовин. Втрата гумусу, особливо в легких ґрунтах, є одним із найнебезпечніших наслідків інтенсивного обробітку. Зазвичай перед сівбою ґрунт має бути розпушений для створення оптимальних водно-повітряних умов проростання насіння, розвитку кореневої системи рослин і мікроорганізмів. Їх наявність і активність потрібні для формування корисних агрономічних властивостей ґрунту. Сучасні технології спрощеного обробітку ґрунту й сівби обмежують негативні наслідки зменшення його щільності після інтенсивного розпушення, зокрема у вигляді значних втрат вологи та виснаження органічного середовища.
Сутність технології Mzuri Pro-Til полягає у глибокому розпушенні, навіть до 25–30 см, але тільки вузьких смуг орної землі, у яких сіють сільгоспкультури. Конструктори агрегатів, призначених для такого обробітку, особливу увагу звертають на робочі органи — розпушувальні зуби-лапи. Завдяки їхньому розміру і формі, ґрунт відокремлюється від цілини, дещо підноситься і добре роздрібнюється. Однак існують обмеження надмірного переміщення ґрунту, особливо вертикального, до верхнього шару. Таким чином у розпушений ґрунт з оптимальною щільністю проникає потрібна кількість повітря. Однак у верхніх і глибших його шарах різких змін не відбувається (кількість кисню, температура, вологість, доступ світла), що є одним із найголовніших недоліків оранки. На цьому (зокрема, на порушенні мікробіологічних процесів у ґрунті) наголошують опоненти плужного обробітку. Завдяки проведеним під час сівби озимої пшениці порівняльним дослідженням (табл. 1), виявлено, що щільність (об’ємна маса) посівного шару ґрунту, тобто шару, у який після попередніх плужного та безплужного обробітків висіяли зерно, становила близько 1,23–1,27 г/см³, а щільність ґрунту рядів, розпушених агрегатом Mzuri Pro-Til — 1,32−1,35 г/см³. Такі показники є наслідком ущільнення ґрунту спеціальною сільськогосподарською технікою.
На цьому (зокрема, на порушенні мікробіологічних процесів у ґрунті) наголошують опоненти плужного обробітку. Завдяки проведеним під час сівби озимої пшениці порівняльним дослідженням (табл. 1), виявлено, що щільність (об’ємна маса) посівного шару ґрунту, тобто шару, у який після попередніх плужного та безплужного обробітків висіяли зерно, становила близько 1,23–1,27 г/см³, а щільність ґрунту рядів, розпушених агрегатом Mzuri Pro-Til — 1,32−1,35 г/см³. Такі показники є наслідком ущільнення ґрунту спеціальною сільськогосподарською технікою.
Ця технологія запобігає утворенню великих шпарин, що заповнюються повітрям під час розпушення зубовими боронами, а також збільшує здатність ґрунту утримувати воду в усіх його шарах і навіть забезпечувати її проникнення всередину насіння й гранул добрива. До того ж, за отриманими показниками, рівень щільності ґрунту не перевищував оптимальних меж (це сприяє розвитку кореневої системи рослин). Значно вищою була щільність ґрунту в міжряддях. Розпушування дисковими боронами безпосередньо після збирання врожаю значно зменшило щільність верхнього шару ґрунту, що також було помітно в міжряддях озимої пшениці, засіяної за технологією Mzuri Pro-Til. Таке поверхневе розпушування обмежувало втрату вологи в глибших шарах ґрунтового профілю.
Смуговий обробіток з урахуванням різної щільності ґрунту в рядах і міжряддях (як у поверхневому, так і на глибших шарах) має виконуватися таким способом, який би створював у ґрунтовому просторі сприятливі умови для проростання насіння й подальшого росту рослин. За традиційного обробітку ґрунту водно-повітряні умови його структури можна регулювати шляхом зміни в більший або менший бік часових проміжків між глибоким розпушуванням і зі зворотним ущільненням. Тому, наприклад, ранньою весною або у разі інтенсивних опадів після розпушування ґрунту слід дочекатися, щоб «землю провіяло» — як кажуть досвідчені фермери. Тільки тоді можна починати сівбу, запобігаючи також твердінню ґрунтового покриву ущільненого ґрунту.
Технологія Mzuri Pro-Til такої можливості не має. Етапи розпушування, ущільнення, сівба насіння з наступним притисканням його верхнього шару, здійснюються почергово. Щоб після одного проходу борони сформувалися сприятливі водно-повітряні умови для росту посіяних культур, особливу увагу слід приділяти забезпеченню відповідного рівня вологості ґрунту під час обробітку та сівби! За його надмірного зволоження слід зачекати кілька днів, що дозволить після обробітку, сівби й ущільнення уникнути дефіциту кисню, а також утворенню грудок і кірки верхнього шару, що значено ускладнює проростання насіння.
Після завершення ґрунтообробних і посівних робіт упродовж усієї вегетації рослин відбувається природне самоущільнення надто розпушеного ґрунту. Важливо, щоб осідання ґрунту було незначним і швидким, бо може пошкодити коріння й оголити вузлики стебла або кореневу шийку рослини. За результатами проведених досліджень було виявлено, що щільність ґрунту в рядах озимої пшениці, які обробляли за методом Mzuri Pro-Til восени, навесні, після відновлення вегетації, а також після збирання врожаю, відрізнялася тільки на 0,1 г/см³ (табл. 2). Відмінність у ґрунтовому шарі, у якому розвивалася основна маса коренів за плужного й безплужного обробітків, була значно вищою, зокрема, на 0,15–0,16 г/см³. Упродовж усього вегетаційного періоду озимої пшениці щільність ґрунту в міжряддях, які обробляли за методом Mzuri Pro-Til, була постійною й становила близько 1,6 г/ см³. Така технологія запобігала різким змінам водно-повітряного режиму ґрунту й сприяла активності мікроорганізмів і ґрунтової біоти, зокрема дощових черв’яків.
Технологія Mzuri Pro-Til, що регулярно використовувалася протягом чотирьох років на одному й тому самому полі, сприяла зменшенню щільності ґрунту в глибокому шарі 20–30 см (фото 2). У багатьох ґрунтах, які обробляли плужним методом, цей шар дуже ущільнювався, а також унаслідок переміщення з верхнього шару вглиб дрібних часток ґрунту утворювалася плужна підошва — водотривкий і водонепроникний прошарок. Її утворенню сприяє й те, що на ущільнених плугом прошарках нагромаджуються вимиті з орного шару колоїдні частки, під впливом яких значно збільшується щільність ґрунту й зменшується водопроникність його підорного шару. Як свідчать результати досліджень і спостереження багатьох інших фахівців, саме безорний (безвідвальний) обробіток, зокрема strip-till, обмежує явища, несприятливі для орних земель.
Івона ЯСКУЛЬСЬКА, Технологічно-природничий університет ім. Яна і Єнджея Снядецьких у Бидгощі