Для свого господарства я бачу два «земельні» сценарії
До відкриття ринку землі не можна ставитись однозначно, оскільки ще невідомо, на яких умовах він функціонуватиме. Та все ж є речі, які можна спрогнозувати і підготуватися. Наприклад, робота з пайовиками. Коли ринок землі уже не за горами, фермер має стати дипломатом і йти домовлятися з власниками землі, якщо цього контакту не було налагоджено раніше.
Ми регулярно ведемо активний діалог із нашими пайовиками, і наразі можу сказати, що лише 10-15% готові продати свою землю, щойно ринок землі буде відкрито. Ми працюємо з 400-ми власниками землі, тобто 40-60 із них однозначно продадуть землю. Це переважно молоді люди, спадкоємці тих, хто отримував паї. Вони живуть у містах чи за кордоном і їм земля не потрібна. А ось кілька зайвих тисяч доларів не завадили б.
У нашому регіоні вартість землі встановилася на рівні 2 тис./га. Така ціна сформувалася тоді, коли роздавали ділянки площею по 2 га АТОвцям, вчителям, лікарям для ведення особистого селянського господарства. Такі ділянки можна було продавати. Думаю, плюс-мінус на такому рівні ціна й залишиться.
Готові продавати землю також пенсіонери, які точно не будуть самі її обробляти, але мають дітей у містах і хочуть допомогти їм, наприклад, купити квартиру або машину. Тобто головна проблема в тому, що люди не хочуть залишатися в селі, адже тут ніякої перспективи.
Ті пайовики, які не готові продавати землю, вони якраз живуть і працюють у селі. З ними ми й ведемо діалог щодо продовження договорів оренди навіть після запуску ринку землі. Проте й тут не все так просто. Орендодавці ставлять певні умови, зокрема, про підвищення орендної плати. Це також проблемне питання, адже в нас, наприклад, орендна плата уже становить 12% від нормативно-грошової оцінки землі. А для нашої посушливої зони, де собівартість виробництва вища, ніж в інших регіонах, це досить висока ціна.
Є ще одна категорія землевласників – це люди, які пропонують заплатити їм оренду на 10-20 років наперед, тоді вони не продаватимуть землю. Але це також великі гроші. А взяти зараз кредит під 24% річних – також невигідно. Тому, коли ринок землі буде відкрито, для нашого господарства я бачу два сценарії:
- Держава надасть аграріям дешеві кредити на придбання землі. Як на мене, в ідеалі це могло б бути 5-7% річних. В такому разі ми б не вагаючись взяли кредит і купили б землю.
- Землю викуплять банки, а ми візьмемо її в оренду вже у банків під виплату.
Але якщо пайовики масово почнуть продавати землю, а дешевих кредитів не буде, аграрії не зможуть купити її за власний кошт, адже більшість малих та середніх господарств не мають такого інвестиційного капіталу. Більше того, у багатьох із них ще й техніка взята в кредит.
Тому я лишаю надію на тих пайовиків, які не продаватимуть землю, а продовжать договори оренди. Сподіваюсь, що ми зійдемося на зручних і для нас, і для них умовах. Це вже питання взаємовідносин і комунікації.