Минулий календарний рік ринок сої в Україні переживав у стані «від депресії до депресії». Сезонне зростання внутрішніх цін на бобову, яке тривало з початку 2017/18 МР, вже в червні змінилося їх невпинним спадом. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, станом на початок грудня аграрії майже завершили збирання сої, намолотивши з 1,7 млн гектарів (99% прогнозованої збиральної площі) 4,4 млн тонн насіння за середньої врожайності 25,8 ц/га. Зібраний урожай майже на 15% більший за минулий, утім, збільшення валового збору відбулося тільки завдяки сприятливій погоді та кращій урожайності всупереч скороченню навесні посівної площі під культурою.
Загалом скорочення посівних площ під соєю в Україні спостерігається вже другий сезон поспіль. Зокрема, під поточний урожай аграрії засіяли на 13,7% меншу площу, ніж під попередній. В Українському клубі аграрного бізнесу вважають, що через зменшення вартості олійної сировини на внутрішньому ринку посівні площі під соєю скорочуватимуться й далі — аж до 495 тис. гектарів у 2020 році проти 1,9 млн — у 2017-му.
|
|
Ціни попиту на сою в Україні у 2016/17–2018/19 МР |
Експортне ПДВ: вирішено не повертати
У 2018-му площі під соєю могли скоротитися й суттєвіше. Рік тому сільгоспвиробники почали перекривати дороги й виходити з іншими акціями протесту, демонструючи свою категоричну незгоду з проголосованим 7 грудня 2017 року Верховною Радою законопроектом, яким скасовувалося бюджетне відшкодування ПДВ під час експорту олійних культур. Ішлося про скасування з 1 березня 2018 року повернення експортерам із державного бюджету частини вартості вирощених ними або ж придбаних на внутрішньому ринку сої та ріпаку.
На практиці це означало, що, експортуючи, наприклад, 1 т сої за ціною 12 тис. гривень, експортер втрачав право отримати 2,4 тис. гривень компенсації ПДВ. У такому разі, щоб не втратити свої прибутки, експортер мав придбати цю тонну сої на 2,4 тис. гривень дешевше — по суті, не доплатити за неї сільгоспвиробникові. Аграрії швидко зметикували, що скасування повернення ПДВ було ухвалене ВР на користь вітчизняних переробників, які через зниження закупівельних цін отримували можливість придбавати олійну сировину дешевше. На акції протесту відреагував глава держави, який висловив свою стурбованість, зокрема, й тим, що рішення парламенту суперечить міжнародним зобов’язанням, які Україна взяла на себе, вступаючи до СОТ, і підписання угоди про асоціацію із ЄС.
Згодом ВР перенесла передбачену законопроектом дату припинення відшкодування ПДВ експортерам сої на 1 вересня 2018 року, обмеживши дію цієї норми 31 грудня 2021 року. Наприкінці травня 2018-го закон було остаточно ухвалено, згідно з ним право на отримання ПДВ залишили тільки за експортерами, які самостійно виростили сою чи ріпак.
Однак у реальному житті самостійно експортувати сільгосппродукцію можуть тільки великі підприємства, що здатні сформувати експортну партію й укласти зовнішньоторговельний контракт. Тому від нового закону постраждали насамперед фермери, малі й середні агровиробники, які змушені продавати вирощене трейдерам чи переробникам, чиї закупівельні ціни на сою таки знизилися. Так, якщо в листопаді 2017-го середня ціна 1 т олійних бобів на базисі EXW становила 11,1 тис. гривень, то в листопаді 2018-го — 9,3 тис.; на базисі СРТ-порт — 11,6 тис. і 10,2 тис. гривень відповідно. Також за цей самий період знизилася і закупівельна ціна сої підприємствами переробниками — в середньому на 1,5 тис. гривень. Передбачаючи таке цінове піке ще навесні, аграрії очікувано знизили площу під сівбу сої, частково переорієнтувавшись на соняшник і кукурудзу. До речі, незважаючи на рекордний врожай кукурудзи, внутрішні ціни на зернову, порівнюючи з минулим роком, знизилися значно менше — до 100 грн/т. Тим часом кукурудза і соя на світовому ринку здебільшого виступають в одній ціновій зв’язці, бо обидві культури у світі широко використовують для виробництва біопалива — біоетанолу й біодизелю, а також у кормовиробництві.
Перспективи збільшити переробку
Скасування повернення ПДВ експортерам сої часто пояснюють наміром збільшити переробку бобової всередині країни з тим, щоб на експорт пропонувати не сировину, а вже готові продукти переробки — соєву олію, шрот, макуху, які мають більшу додану вартість. Як приклад наводять упровадження Україною в 1999-му мита на експорт насіння соняшнику, завдяки чому країна швидко завантажила, а згодом почала нарощувати потужності переробки, перетворившись на сьогодні на найбільшого у світі виробника соняшникової олії.
Однак чи є такі можливості щодо внутрішньої переробки сої? Власне, виробничих потужностей для цього в Україні вистачає,__ ба більше, вони навіть у надлишку. Так, на середину минулого року вітчизняні переробні підприємства мали змогу переробляти 5,5 млн тонн сої на рік. Крім того, на поточний час будуються додаткові потужності ще на понад 2 млн тонн переробки щорічно.
Разом із тим фактичний обсяг переробки сої в країні значно скромніший. Якщо говорити про 2017 рік, то тоді в нас працювали 79 соєвих заводів, які загалом переробили 878 тис. тонн олійної. Це до того, що валовий збір сої попереднього 2016-го сягнув 4,3 млн тонн. Тобто основний обсяг вирощеного було вивезено на експорт.
Після скасування повернення ПДВ у 2018/19 МР Україна має змогу збільшити обсяги переробки. І справді, за прогнозами експертів ННЦ «Інститут аграрної економіки» у цьому сезоні обсяг переробки сої в Україні проти 2017/18 МР зросте на 20% і сягне рекордних 1,5 млн тонн. До того виробництво соєвої олії прогнозується на рівні 255 тис. тонн, соєвого шроту й макухи — 1,1 млн тонн.
Перші підсумки роботи переробників підтверджують ці підвищувальні прогнози. Так, у вересні-жовтні 2018 року випуск соєвої олії великими й середніми переробними підприємствами досяг 35,7 тис. тонн, оновивши тогорічний максимум (27,3 тис. тонн). Зокрема, у жовтні, коли на заводи стала масово надходити соя нового врожаю, випуск олії зріс майже на третину, як порівняно з попереднім місяцем, так і з жовтнем 2017-го, становивши 20,2 тис. тонн.
Та навіть якщо вітчизняні підприємства успішно перероблять протягом сезону всі прогнозовані 1,5 млн тонн соєвих бобів, усе одно дві третини врожаю, або 3 млн тонн, Україна муситиме продати на експорт. Тобто парламентарі скасували повернення ПДВ експортерам сої і через це знизили внутрішні ціни, а отже, рентабельність виробництва олії тисячам аграріїв тільки для того, щоб забезпечити 20% зростання внутрішньої переробки? Як не дивно, але виходить що так.
На жаль, особливих можливостей і надалі нарощувати переробку з тим, щоб до 2020 року, доки триватиме заборона на повернення ПДВ експортерам, переробляти бодай 60–70% вирощуваної сої, в нас немає. Тобто потужності є, а ось об’єктивні умови відсутні. Адже на відміну від соняшнику ми не є провідним виробником соєвих бобів у світі й не входимо навіть у п’ятірку найбільших країн-виробників. Через це не можемо диктувати свої правила світовому ринку: сировиною не торгуємо, купуйте в нас готові олію і шрот. Бо якщо ми не продамо сою закордонному покупцеві, то він розвернеться й купить її в потрібній кількості в США, Аргентині, Бразилії, ЄС, Австралії або ще деінде. Ну а ми залишимося, що називається, на бобах.
На узбіччі торговельної війни
Щодо експорту сої, якої цього разу в нас доволі рясно вродило, то тут теж перспективи не дуже райдужні, принаймні, на поточний сезон. Якщо українських аграріїв із початку минулого року трусило через скасування повернення ПДВ експортерам, то світовий олійний ринок здригнувся влітку, коли президент Трамп оголосив торговельну війну Китаю. Американці обклали митом імпорт ширвжитку з Піднебесної, на що та симетрично обтяжила закупівлю сільгосппродукції в США.
Торік фермери в Штатах виділили під сою 89,1 млн акрів — удвічі більше, ніж роком раніше, сподіваючись наростити поставки своєї продукції на китайський ринок, для якого соя є стратегічним продуктом. Однак запровадження КНР 25% мита на американські товари, введене у відповідь на мита Трампа, сплутали карти аграріїв. Оскільки фермери втратили великого покупця, а ціни на зберігання швидкопсувних бобів стрімко злетіли, виробники змушені були продавати свій урожай фактично за безцінь або «закопувати його в землю».
За даними Департаменту сільського господарства США, з 1 вересня 2018 року, коли сільгоспвиробники почали продавати новий урожай, до початку грудня Сполучені Штати відправили в Китай менше ніж 340 тис. тонн соєвих бобів — на відміну від 15 млн тонн, експортованих за той самий час у 2017-му. Загалом Китай позаторік закупив на зовнішньому ринку 94,1 млн тонн сої, значна частина яких була саме походженням зі США.
На переговорах лідерів США і КНР, що пройшли на початку грудня 2018-го на саміті G20 в Аргентині, сторони домовилися тимчасово припинити «бойові дії». США не підвищуватимуть імпортні мита протягом 90 днів починаючи з 1 грудня. За цей час країни постараються домовитися як їм далі жити, а точніше торгувати. І вже в рамках цієї попередньої домовленості Китай погодився придбати в США «дуже суттєвий» обсяг сої. Після цього ф’ючерси на бобову на СВОТ в Чикаго, які невпинно знижувалися протягом другого півріччя 2018-го, подорожчали до червневого максимуму.
Торгові суперечки між США і Китаєм прямим чином стосуються й України, хоча жодна із цих країн не є нашим торговим партнером по сої. Перший вплив, якого ми вже зазнали, — це зниження ціни експортної пропозиції, яку нам диктує світовий ринок. По друге, кон’юнктура світового ринку так чи інакше визначає обсяги й напрямки українського соєвого експорту. Станом на 2 грудня 2018 року з початку поточного сезону Україна загалом експортувала понад 2,8 млн тонн олійних культур, що відповідає показникам минулого сезону. Проте експорт конкретно сої у вересні-жовтні 2018/19 МР з України був мінімальним для відповідних місяців останніх п’яти сезонів. Обсяг її поставок за перших два місяці поточного сезону становив тільки 140 тис. тонн, що вдвічі менше від показника за аналогічний період 2017/18 МР.
Основна причина зниження — слабкий попит із боку ЄС, куди з України за означений час було відвантажено тільки 2,2 тис. тонн сої проти 108,5 тис. торік. Країни Євросоюзу скоротили імпорт не лише української, а й південноамериканської сої на користь бобів зі США, ціна на які значно знизилася. До того ж можливості самим постачати сою в Китай в України поки що немає. Щоправда, з початку поточного сезону збільшилися поставки української олійної в Туреччину, Білорусь, Азербайджан і деякі інші країни, проте жодна з них не є потужним імпортером. Та сама Туреччина, згідно з оцінкою експертів USDA, поточного сезону зменшить імпорт соєвих бобів до 2,5 млн тонн проти 2,7 млн у 2017/18 МР через очікуване скорочення обсягів внутрішньої переробки внаслідок слабкого попиту на соєву олію і шрот.
Натомість USDA в листопаді підвищило прогноз експорту сої з України на поточний сезон на 5%, або 150 тис. тонн — до 3,1 млн тонн. Утім, цей прогноз є доволі сумнівним, бо попри здатність поставити за кордон такий обсяг реальний експорт олійної залежатиме від попиту країн-фімпортерів, а також цін. Тому вітчизняні аналітики у своїх передбаченнях дещо обережніші. Так, в агентстві «АПК-Інформ» оцінюють експортний потенціал України по сої у 2018/19 МР на рівні трохи більше за 2,4 млн тонн, що на 11% менше за показник минулого сезону.
У підсумку доводиться зазначити, що соєвий ринок і в Україні, і у світі протягом невизначеного часу ще триматиметься в тому стані підвищеної турбулентності, у якому він перебував весь минулий рік. Тому розраховувати на виокремлення будь-якого сталого цінового тренду в найближчій перспективі не варто. І це ті реалії, з якими українські сільгоспвиробники, трейдери, експортери й навіть внутрішні переробники мають змиритися, бо саме в них їм доведеться працювати.
Ярослав Левицький
журнал “The Ukrainian Farmer”, cічень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
