Рік нових можливостей несе чимало викликів, із якими доведеться давати раду українському агробізнесу.
На початку нового року ми, як завжди, намагаємося зазирнути в прийдешнє. І нехай там як складеться з можливостями, схоже таки, виклики перед усіма нами постали надзвичайно відповідальні.
Макротренди
2019-й — це рік перезавантаження влади. Перші вибори — президентські, і це досить симптоматично. Адже саме особа гаранта Конституції незалежно від його конкретного прізвища є ключовим чинником національного розвитку, який задає головний макроекономічний тренд. Президент є диригентом: яку він обере мелодію, яким чином будуватиме відносини з колегами у владі, суспільством, розвитком подій — від цього дуже багато чого залежить: і доля суспільства, й становище окремих його складових таких, наприклад, як аграрний сектор.
Макроекономічний тренд на євроінтеграцію протягом уже прожитого нами кількарічного періоду був однозначним. Та чи буде він таким у 2019 році? Наразі відповідь здається вже не такою одностайно-однозначною. Проте яка в нас альтернатива? Схоже, у 2019 році час уже Україні остаточно з’ясувати, що саме передбачено Угодою про асоціацію, знайти свою глобальну нішу й узятися до праці. Головне — зберегти й посилити евроінтеграційний макроекономічний тренд.
Земля
Не лише у 2018-му, а й протягом інших попередніх років ситуація у сфері земельних відносин відрізнялася стабільністю трендів. Над шиєю виробників стабільно висіло питання скасування мораторію. Однак це особливо не заважало ані виробництву, ані розвитку земельних відносин. Власники земельних паїв шукали свою вигоду, перебираючи пропозиції орендарів; підприємства намагалися утримати й приростити земельні банки; рейдери — привласнити те, що погано лежить. У своїх намаганнях загалом усі домагалися цілей.
Яка ж перспектива 2019-го? Власникам землі доречно зайнятися консолідацією земель, формуючи індустріально цікаві блоки приватних земельних ділянок і надавати їх в оренду одним масивом. За таких умов і захист для найслабших стане дієвим, і вартість оренди може бути кардинально збільшена — адже підприємство-орендар не витрачає кошти на «збирання» окремих земельних клаптиків, укладання окремих договорів і їхнє обслуговування. До речі, об’єднання власників землі юридично може існувати у форматі обслуговчого кооперативу. В такому разі ще й дохід від оренди буде звільнений від оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У 2019-му власникам землі потрібно вчинити подвиг — згуртуватися, нарешті. Заради спільної вигоди.
Основна маса аграріїв суттєво зміцнила б своє становище, аби хоч трохи уваги спрямувала в бік унормування стану власних активів. Попри настійні рекомендації експертів щодо обліку права оренди землі у складі активів підприємства формування блоку технологічної документації та налагодження управлінського обліку всього цього так і не сталося в попередні роки. Зняття мораторію завдасть удару перш за все саме по тих, хто не приділив уваги унормуванню стану активів. Хто не вважав за потрібне вибудовувати конструктивні відносини з власниками землі. У 2019-му ситуацію варто терміново поправити. А саме, підтримуючи ініціативи, спрямовані на кооперацію власників землі, зокрема коштами — дешевше вийде.
Що ж до рейдерства, то пильніший погляд на проблему практично в кожному з відомих інцидентів виявляв помилки, які припустило саме захоплене підприємство. Тож і у 2019-му тим, хто економічно нездоровий, не розуміє сучасних реалій і трендів та ще й принципово нічого не хоче чути про них — прямий шлях до оборудок і рейдерських захоплень.
Чи зміняться земельні тренди у 2019-му? Навряд чи. До речі, навіть зняття мораторію на продаж землі мало що тут кардинально змінить. У короткостроковій перспективі все буде так, як є. Мораторій суттєво вплине тільки в довгостроковій перспективі. У який бік? Це залежатиме від патріотизму парламенту й національної фінансової системи, їхньої готовності встати на захист інтересів вітчизняного виробника. Будуть створені правові й фінансово-економічні умови для закріплення національного аграрного виробництва чи знову переможе «дикий капіталізм»? Будемо сподіватися на краще, адже 2018-й віддалив нас ще на один рік від «диких» 1990-х років.
Фінанси
Чи може й надалі зберігатися така сама ситуація з банківським кредитуванням? Те, що в банківській системі потрібно зробити генеральне прибирання, стало очевидним ще 5 років тому. Зробили. Чи змінилося щось кардинально в економіці? Навряд чи. Як були недоступними кредити, так і є, як не було інвестиційної складової в діяльності кредитно-фінансової системи, так і немає. Як ухвалювався й проводився через парламент щорічний засадничий документ — основи грошово-кредитної політики, так надалі й ухвалюється. Чи відбудуться зміни у 2019-му? Навряд чи. Проте крок до розв’язання проблеми буде зроблено однозначно, адже все міцніше стає на ноги нове покоління, яке не зашорене стереотипами, прагне креативу, інновацій. Фронт робіт тут якнайширший: від елементарного узгодження кредитних пропозицій із реаліями циклу сільськогосподарських робіт до формування спеціалізованих земельних банків, кредитної підтримки кооперації на селі, запровадження інструментів фінансування інновацій. До речі, сьогодні ніщо не заважає банкам розвивати ці напрями. Для цього не обов’язково навіть чекати скасування мораторію. Адже виробничі процеси тривають, так само має відбуватися і їхнє фінансово-кредитне супроводження. Сподіваємося, що у 2019-му одужання національної кредитно-фінансової системи нарешті розпочнеться, і ми побачимо відчутні зміни.
Податки
Сплата податків — це конституційний обов’язок і суб’єктів господарювання, і громадян. Податки повинні платити всі відповідно до закону. «Диспозиція-гіпотеза-санкція» — такою є формула закону. І це справді так — за порушення податкового законодавства передбачено відчутні санкції. І багато хто їх уже реально сплатив. Однак як бути з тими, хто працює в «тіні»? За оцінками експертів, обсяг «тіньового» сільгоспвиробництва сягає 30%, і це, відповідно, 30% плюс до суми зібраних податків. Легальні виробники регулярно порушують питання про демпінг із боку тіньовиків: за заощаджені кошти вони й за оренду землі здатні заплатити більше, й зменшують ціни на продукцію.
Санкції за роботу в «тіні» й несплату податків і в законодавстві, і на практиці відсутні. Може тому так і не запрацював ухвалений у 2018-му закон, спрямований на легалізацію малого сільгоспвиробництва?
Як у тому анекдоті: податкова інспекція шукає загублене під ліхтарем, відбиває бажання легально працювати. Чи будуть вжиті заходи з наведення порядку у цій сфері, реалізації податкового конституційного обов’язку у 2019-му? Це запитання до Мінфіну, адже саме це міністерство відповідальне за формування правил у царині оподаткування.
Безпечність
Дотримання системи НАССР стало торік обов’язковим для багатьох операторів ринку. Проте це тільки вершина айсберга. У 2018-му, як і в попередні роки, держава відходила від невластивих їй функцій. Допомагала їй у цьому і регуляторна служба, і бізнес-спільнота. Однак далеко не все у цьому процесі було гаразд. Контроль і нагляд над безпечністю продукції — всього спектра: від лану до столу, від контролю за хімікатами, пестицидами, захворюванням тварин, дотриманням правил гігієни, інформуванням споживача про склад їстівної продукції — у всьому світі це дуже зарегульована сфера. От і в нас мораторій на перевірки протримався трохи більше ніж два роки і у 2018-му був зрештою скасований. Однак чи вдалося реформувати національну систему контролю за безпекою продукції харчування? Чи стала на ноги сучасна система сертифікації, оцінки відповідності? Адже саме ці питання мали б бути вирішені впродовж дії мораторію й стати передумовою для втрати сенсу в його існуванні.
У сусідніх країнах приєднання до ЄС без належної підготовки виробника мало наслідком обвал цілих сегментів національного харчового виробництва. Аби так не сталося в Україні, сьогодні є і час, і законодавчі підстави (Угода про асоціацію з усіма своїми додатками), і консультативна міжнародна підтримка. У 2019-му ми повинні зробити все можливе для налагодження системи належної сертифікації українського виробника, реального контролю за безпекою харчової продукції. Ми не повинні наступити на граблі ще раз і повторити досвід обвалу 1990-х.
Інновації
Світ крокує шляхом інновацій. А ми куди? В царині інноваційно-інвестиційного розвитку останніми роками змінилася хіба що риторика. Якщо раніше академіки намагалися писати національні програми інноваційного розвитку, утворювати різноманітні державні інституції, то тепер тренд перехопила молодь і вдається, відповідно, до інших інструментів — івенти, воркшопи, флешмоби… Лишається незмінною тільки суть — струс повітря. Що потрібно зробити у 2019-му, щоб в Україні теж нарешті розпочався інноваційний розвиток? Дуже просту річ — застосувати на практиці всі ті можливості, які ще в середині 2000-х були сформовані в національному законодавстві щодо права інтелектуальної власності та його економічного статусу — від Цивільного кодексу, який чітко визначає, яким чином захищається той чи інший формат права інтелектуальної власності, до блоку наказів Мінфіну про всілякі нюанси бухгалтерського обліку об’єктів права інтелектуальної власності.
Право власності гарантується Конституцією. Ми обурюємося, коли наражаємося на факти земельного рейдерства, протиправні привласнення корпоративних прав. Рейдерство ж у царині творчої, професійної діяльності вважається чи не нормою. Право інтелектуальної власності — це рушій розвитку сучасної економіки. Українське суспільство має це чітко усвідомити у 2019-му.
Дотації
Наразі «підштовхувачем» розвитку суспільства, економіки, її аграрного сектору мало б стати державне фінансування. І саме аграрний сектор на відміну від інших галузей сьогодні для цього має все. Принаймні до 2022 року. Нині дотації розподіляють за досить дивними напрямами. Проте ми маємо ще 3 роки, щоб кардинально змінити ситуацію. Передусім на чільне місце поставити підтримку інноваційного розвитку, безпеку продукції харчування, захист не лише земельних активів, а й власне ґрунтів, зібрати кошти з «тіньових» виробників і передати їх виробникам легальним, налагодити адекватну систему фінансування сільгоспвиробника, активізувати кооперацію, зміцнити інфраструктуру сектору, через розвиток фермерства поліпшити соціальну ситуацію на селі.
Лариса Старікова,
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України
газета “АгроМаркет”, січень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
