Агромаркет

На старті медового сезону

На старті медового сезону

Перед медовою галуззю постали виклики щодо нарощення експорту продукції з високою доданою вартістю.  У пасічників починається «спекотна пора»: викачування квіткового, ріпакового, акацієвого, липового, гречаного, соняшникового меду, що домінує на вітчизняному ринку. Так само завзято доведеться працювати й експортно-орієнтованим компаніям — у жорстких умовах конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, посилюючи позиції України. Тож тільки тісна взаємодія дасть змогу досягнути спільної мети.

Ціна питання

Зазвичай новий сезон — це час проаналізувати досягнуті результати, провести роботу над помилками й узятися за пошук нових можливостей. Серед позитивів року, що минув, — тренд зростання обсягів експорту меду. Рекордні 67,8 тис. тонн, поставлені Україною на зовнішні ринки 2017-го, перевищили результати 2016-го на 19% й утричі зросли з 2013-го. Щоправда, попри суттєві обсяги експорту ціна на український солодкий продукт уже протягом двох років не перевищує 2 дол./кг.

У ціновому сегменті Україна конкурує з Китаєм, Аргентиною, Індією, продукція яких іде на експорт за ціною 1,96–2,6 дол./кг. На тлі першої десятки експортерів особливо виділяється Нова Зеландія. Попри відносно невеликі обсяги експорту середня вартість новозеландської медової продукції сягає понад 24 дол./кг.

Це зумовлено превалюванням фасованого меду (понад 80% загального обсягу експорту) та експорту одного з рідкісних, а відтак найдорожчих видів меду — з Мануки.

Натомість практично весь мед, експортований з України, — це сировина, яку надалі купажують і фасують, перш ніж викласти на полиці торгових мереж. За обсягами постачання на зовнішні ринки такого солодкого продукту наша країна утримує серед експортерів меду третє місце, поступаючись лише Китаю й Аргентині.

 

Динаміка експорту меду з України, тис. тонн

 

Що до смаку Європі й США

Ці країни є головними покупцями українського меду: 71% усього обсягу надходить у ЄС і 22% — у США. Частка України в структурі імпорту меду у Європу зросла: 14% — у 2017 році проти 8% — у 2015-му. Домінують Німеччина й Польща, загалом 57% загальноєвропейського обсягу імпорту українського меду. Утім, за рік, що минув, обидві ці країни знизили обсяги закупівель — на 10 і 2 %, відповідно, до 16,6 і 10,7 тис. тонн. Серед тих країн, що наростили обсяги імпорту українського меду на внутрішній ринок, зокрема, Франція (закупівлі зросли удвічі — до 5,4 тис. тонн), Бельгія (утричі — до 3,8), Іспанія (в 1,6 раза — до 3,2), Данія (в 1,7 раза — до 1,6), Італія (на 32% — до 1,4 тис. тонн) й ін. Ще один потужний імпортер українського меду — США. Обсяги закупівель цього солодкого продукту американцями у 2017му (як порівняти з 2016-м) зросли у 1,5 раза — до 15 тис. тонн, а питома вага України в рейтингу постачальників меду виросла до 10% (проти 7% у 2015-му). Канада теж наростила торік обсяги імпорту — до 817 т (проти 622 т у 2016-му). Збільшилося постачання українського меду й у країни Близького Сходу: в Туреччину — на 4% (до 2,7 тис. тонн), в Ізраїль — на 40% (до 573 т). Крім того, торік перша партія українського меду надійшла у Вірменію.

Експорт меду країнами світу *

 

 

Без паспортів і грошей за сервіс

Активний експортний попит підігріває інтерес до бджолярства, а відтак стимулює подальший розвиток галузі. На місцях, зокрема, зростає попит на бджолопакети, вулики, медогонки й інший інвентар. Охочих долучитися до прибуткової справи більшає, а досвідчені бджолярі нарощують потужності своїх пасік. Щоправда, наразі немає правдивої інформації про їхню точну кількість, як і про динаміку й обсяги виробництва меду в Україні. Незмінна вже протягом кількох років цифра — 400 тис. пасічників — дуже приблизна (і до неї є чимало запитань — як у контексті геополітичних і соціально-економічних трансформацій в Україні). У «сірій зоні», як відомо, пасіки діють без ветеринарно-санітарного пас порта й без реєстрації. Втім, це далеко не єдине «вузьке місце» медової галузі.

Оскільки 98% обсягу солодкого продукту виробляють домогосподарства, є потреба широкого інформування щодо показників якості меду відповідно до українських державних стандартів, а також щодо дозволених ветпрепаратів, які можуть застосовуватися для лікування бджіл тощо. Відсутність налагодженої комунікації між пасічниками та сільгоспвиробниками, а також механізму сповіщення бджолярів про роботи на полях, призводить до високого рівня загибелі бджолосімей через застосування хімобробок на сільгоспкультурах. Перші кроки для розв’язання цієї проблеми вже здійснено. Зокрема, створено систему сповіщення GrandЕxpert. А ось прикладом ефективної взаємодії приватного бізнесу з бджолярами є розроблена фахівцями агрохолдингу «Мрія» інтерактивна карта медоносних культур.

Щоправда, бджолозапилення як бізнес-послуга на наших теренах ще не надто поширене. З одного боку, про підвищення врожайності сільгоспкультур (на 10–60%) завдяки такій природній технології знають далеко не всі сучасні агровиробники, з іншого — не кожен готовий належним чином оплачувати такий сервіс. Власне, й правовий механізм оплати не врегульовано. Тож переважно превалюють бартерні розрахунки. А ось, скажімо, в США, згідно з вибірковим дослідженням Національної служби сільгоспстатистики (NASS), торік вартість запилення 34 агрокультур на площі 1,749 млн акрів у 50 штатах становила близько 320 млн дол. Зокрема, за оренду однієї бджолосім’ї для запилення мигдалю платили 171 дол., соняшнику — 37,7 дол., яблунь — 45,3–70,9 дол. залежно від регіону. Тим часом площі під соняшником у нас уже не перший рік перевищують 6 млн га, під ріпаком — 1 млн га, під гречкою — 170–180 тис. га…

Свій до свого… По додану вартість

 

Найбільші покупці українського меду в Європі, %
 

Хоча дедалі більше країн нині купує український мед, лідерство й надалі утримуватиме Євросоюз. Активній торгівлі сприяють географічна близькість і високий споживчий попит на якісні натуральні продукти. Не дивно, що квоту на безмитне постачання меду в країни ЄС цьогоріч було збільшено до 7,9 тис. тонн. (+200 т до обсягів 2017-го). З них 5,4 тис. тонн вибрано за першу декаду січня, ще 2,5 тис. тонн буде відвантажено без мита з 1 жовтня, цілком імовірно, вже за першу декаду місяця.

Свій виробничий і експортний потенціал наша медова галузь нарощуватиме передусім завдяки розвитку промислових пасік, кооперативів і взаємодії між бджолярами, аграріями й трейдерами. За різними оцінками, в нашій країні налічується близько сорока бджолярських кооперативів. Якісь із них успішні, інші ще тільки навчаються взаємодіяти. На жаль, для багатьох пасічників кооперація — це щось на кшталт колгоспу, такий собі «приклад із минулого». Та, як показує досвід учасників таких спільнот, гуртом дешевше закупляти обладнання й ветпрепарати, а також це ще й можливість дорожче продати свій солодкий продукт — за обсяг товарної партії й ціна вища, і на логістиці можна заощадити.

 

Українські об’єднання пасічників потребують підвищення рентабельності й продуктивності завдяки застосуванню сучасних технічних і технологічних рішень. У перспективі найуспішніші зможуть домогтися вищої доданої вартості, брендувавши свою продукцію — як у США, де таке до снаги навіть не дуже великому об’єднанню. Так, 19 членів заснованого 2014 року кооперативу Chicago Honey Co-op окрім меду виробляють під власним брендом подарункові набори, свічки, ялинкові прикраси й косметику. А ось дуже амбітні спільноти мають реальні шанси вийти з готовою продукцією на зовнішні ринки. Яскравий приклад — один із наймасовіших у США медових кооперативів Sioux Honey Association Co-op (300 учасників), що експортує продукцію в 40 країн світу. Серед продукції, що виробляє кооператив, фасований мед необроблений, монофлорний, органічний і медові BBQ — соуси.

Збільшення експорту фасованої та брендованої медової продукції з високою доданою вартістю — серед актуальних викликів, що постали перед галуззю. В гострій ринковій конкуренції виграє той, хто зможе побудувати взаємовигідні умови з пасічниками, працюватиме з якістю, шукатиме нові нішеві продукти.

 

 

Анна Бурка, національний консультант FAO

газета “АгроМаркет”, червень 2018 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ