Вільних ніш, які могли б посісти українські виробники, на ринку продукції Халяль вистачає. Проте слід дотримуватися встановлених там правил.
Після закриття російського ринку чимало українських сільгоспвиробників намагаються переорієнтуватися на Європу. Втім, як стверджують експортери, що постачають свою продукцію на азійські ринки, цей вектор має значно більший потенціал. Про економіку витрат й особливості.
сертифікації Халяль, перспективи українського м’яса на цих ринках і вимогливих покупців арабського світу газеті «АгроМаркет» розповів Ленур Османов, директор компанії «Лідер Продукт Плюс», що вже два роки успішно постачає високоякісну м’ясну продукцію в країни Сходу.
Сертифікат — не гарантія
Компанія «Лідер Продукт Плюс» є одним із провідних експортерів у цьому сегменті. Всі підрозділи компанії — чотири заводи (кожен потужністю 200–250 т/місяць) у Чернігівській, Житомирській, Вінницькій областях і в містечку Овруч — мають базовий сертифікат Халяль. Його отримання (і, звісно ж, ретельний контроль і дотримання стандартів на кожному етапі роботи потужностей) — одна з найвитратніших статей (близько 20 тис. гривень за кожен об’єкт на півроку, доки дійсний сертифікат). До слова, на кожному з підприємств компанії діє система керування якістю ISO, а також система керування безпекою харчових продуктів НАССР (її наявність є обов’язковою вимогою для отримання базового сертифіката Халяль). На запровадження всіх цих системних вимог знадобилося понад півроку (по три місяці на систему) плюс місяць на процедуру підготовки. Тепер щороку приїжджають незалежні інспектори, що допомагають виробникам «підтягнутися» до стандартів. А от для сертифікації Халяль окремої товарної партії м’яса на підприємство обов’язково запрошують аудитора, котрий перевіряє й засвідчує відповідність підготовки продукції всім нормам Шаріату. Вартість такого сертифіката залежить від обсягу товарної партії (встановлюється фіксована ставка за кілограм).
Ринок знає компанію «Лідер Продукт Плюс» як провідного виробника продукції Халяль. Утім, як наголошують самі виробники, наявність «папірця» — це далеко не все, що потрібно для успішних продажів. «Якщо ти хочеш продати м’ясо, його можна продати завжди. Інша справа, якщо йдеться про стандарт Халяль і правильний збут такої продукції», — зауважує Ленур Османов.
Проблема «неуважності»
Нині в Україні багато центрів сертифікації Халяль — вибирай, як мовиться, за власним уподобанням. Та найбільша проблема в тому, що питання сертифікації дуже комерціалізоване. За таких умов можна відносно легко отримати «сертифікат Халяль» на певну продукцію — у багатьох випадках її ніхто не перевірятиме, ніхто на виробництво до тебе не приїде. Однак усе таємне рано чи пізно стає явним. Як-от у нещодавньому скандалі з партією сертифікованої української продукції, у якій були заборонені за нормами Халяль компоненти…
— Через таких, м’яко кажучи, «неуважних продавців» і «неуважні центри сертифікації Халяль» потерпають усі виробники. Відомо ж бо, що в арабському світі репутація має величезне значення. Якщо хтось продасть комусь м’ясо не Халяль, буквально за місяць про цей інцидент знатиме весь ринок країни (регіону), а підприємство надовго потрапить у так званий чорний список, — зауважує Ленур Османов.
Відтак у компанії «Лідер Продукт Плюс» дуже ретельно поставилися до питання сертифікації — вибираючи центр, зважали на його репутацію й досвід, цікавилися думкою інших клієнтів. Остаточно визначилися, коли дізналися про спеціально розроблений центром «НЕДЖАТ СТАНДАРДС» стандарт із переліком продуктів, які реально підлягають сертифікації, а які ні. Як каже директор цього центру Едем Адаманов, чимало українських виробників далекі від розуміння, що таке Халяль. Тому й виникла потреба у створенні такого стандарту. Всі деталі — як має бути забита тварина, яке м’ясо вважається халяльним, як його зберігати, транспортувати тощо — є на сайті центру у відкритому доступі. Втім, неабияке значення для дотримання стандарту Халяль має передусім людський чинник.
Чого хоче споживач
Перед виходом на зовнішні ринки компанія «Лідер Продукт Плюс» близько півроку реалізувала продукцію на внутрішньому ринку. Постачали м’ясо Халяль приватним підприємствам, у магазини, на ринки. Та врешті з’ясувалося, що цей сегмент в Україні дуже вузький і середньостатистичний покупець не готовий платити на 15–20% дорожче, якщо відповідних стандартів немає в традиції споживання. Тому надалі компанія переорієнтувалася на зовнішні ринки й постачає м’ясо у Єгипет (80% продажів у 2016-му), Ірак, Азербайджан. Компанія бере участь у міжнародних спеціалізованих виставках і конференціях, де налагоджує контакти з потенційними клієнтами, а також веде самостійний пошук через інтернет (як показує практика, величезне значення має репутація).
Потенціал ринку продукції Халяль у світі дуже потужний — щорічно до 500 млрд доларів, тоді як ринку ЄС — 50–60 млрд євро. Тому й вільних ніш, які могли б посісти українські виробники, вистачає. Щоправда, на ринку продукції Халяль потрібно дотримуватися встановлених там правил.
Оскільки кожний покупець має свої вимоги з виробництва й подальшої переробки продукції, «Лідер Продукт Плюс» дбає про відповідність свого виробництва до стандартів цільової аудиторії. Скажімо, нині триває адаптація потужностей під вимоги Саудівської Аравії й Арабських Еміратів — ринків із найсуворішими вимогами щодо продукції.
Перш ніж укласти контракт, потенційний партнер зі Сходу передусім цікавиться відповідністю продукції стандарту Халяль і зазвичай хоче проінспектувати виробничі потужності продавця. Під час такого візиту ветлікарі або фахівці з норм Шаріату перевіряють відповідність усіх етапів виробництва продукції — від місця забою ВРХ до пакування. Єгипетських партнерів компанії більше цікавлять сертифікати відповідності виробництва нормам Халяль і, зокрема, як підприємство здійснює забій (це вимоги загальнодержавного рівня). В той час як Ірак передусім звертає увагу, чи часом не ведеться на цих потужностях ще й виробництво іншої м’ясної продукції, наприклад, свинини. Тож потенційний покупець наполягає, щоб його представник був присутній під час усього процесу виробництва.
Єгипет надає перевагу вакуумним упаковкам по 4–6 кг, оскільки надалі перероблятимуть м’ясо на готову продукцію. Ті, що планують реалізовувати м’ясо у великих торговельних мережах чи на ринку, купують під свої потреби — це може бути фасування від 500 г до 2 кг. Загалом єгипетські партнери готові щомісяця купувати в Україні 2-5 тис. тонн замороженого м’яса ВРХ. Утім, ми поки що не можемо забезпечити такий обсяг. Позаторік, приміром, Україна експортувала у цю країну лише 1,3 тис. тонн (3,9 млн дол.), а Єгипет імпортував близько 220 тис. тонн (1 млрд дол.) Та й усі інші виробники з нашого сегмента навряд чи зможуть. Тож, як мовиться, роботи вистачить усім.
За стандартом продавця
Українська компанія торгує зі східними партнерами на умовах FCA й CIF. Продукцію транспортують морем у контейнерах. Вартість доставки одного контейнера у Єгипет становить приблизно 4 тис. дол., в Арабські Емірати — 5 тис. В одному контейнері приблизно 23,5 т м’яса. Фасування — залежно від вимог покупця.
До слова, у продавця теж є свої стандарти. Передусім — чітке дотримання всіх пунктів контракту та 100% передоплати. І, як наголошують, виконуючи свої зобов’язання перед покупцем, за час існування компанії із цим не виникало жодних труднощів.
— Нам наші партнери довіряють, тож, сподіваємося, й надалі працюватимемо так само злагоджено, нарощуючи обсяги виробництва та розширюючи географію наших експортних ринків, — зауважує Ленур Османов. За його словами, філософія Халяль полягає в поєднанні морально-етичних засад релігійного світогляду й дотримання чинних правил і стандартів. Одне без іншого ефекту не дає.
Неабияким викликом для виробників сьогодні є й кадрове питання. Взяти хоча б роботу забійника (за стандартом Халяль, він обов’язково має дотримуватися Шаріату), або ж обвальщика чи жиловщика. Навчити нову людину на багатьох підприємствах, особливо в глибинці, — це проблема. Подбати про дотримання санітарно-гігієнічних норм — теж проблема. Інше питання, коли Халяль — це свого роду стиль професійного життя всіх працівників (на виробництві їх від 30 до 70 осіб), хоча й не всі вони мусульмани.
Ще одне важливе питання — стратегічні цілі, планування й розвиток компанії. Виробники м’ясної продукції Халяль мають намір розвивати надалі й усі інші ланки сільгоспвиробництва. Зокрема, нині компанія заготовляє живець ВРХ у населення. Оскільки ж закупівельні ціни стрімко зростають, дедалі актуальніше постає питання щодо зниження собівартості продукції. Тож у планах — створення власного тваринницького комплексу, аби забезпечувати виробництво сировиною. Щоб оптимізувати витрати на кормову базу, вирощуватимуть зернові. А надалі розглядають можливість експортувати й інші харчові продукти, виготовлені за стандартом Халяль.
— Вихід на зовнішні ринки з ковбасними виробами й тушонкою — складне питання. Втім, попередні перемовини з потенційними покупцями з ОАЕ проведено, — розповідає Ленур Османов. — Вони готові купувати нашу ковбасу. Інші країни Близького Сходу, куди ми відправляли зразки продукції, теж. Головна проблема: транспортування. 28–30 днів судном — це довго. Авіаперевезення — дорого. Утім, наша продукція конкурентоздатна. Як тільки пройдемо сертифікацію для її постачання в ОАЕ й Саудівську Аравію, готові будемо шукати свою нішу на цих ринках.
Анна Бурка,
експерт аграрного ринку
газета “АгроМаркет”, вересень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
