Агрономія

Перспективні бобові трави

Перспективні бобові трави

Малопоширені на сьогодні види озимих бобових трав — горошки волохатий і паннонський можуть дати господарствам значні бонуси в організації кормового конвеєра.

  

Перемога квіткових рослин у боротьбі за існування була забезпечена їх здатністю утворювати складні багатоярусні угруповання. У сільгоспвиробництві ця властивість утілилася в спільних посівах, коли два й більше висіяних види рослин одночасно вирощують на одній площі. Вони дозволяють повніше використовувати ґрунтову родючість (коренева система різних рослин розвивається в різних шарах ґрунту), сонячну енергію (наземна маса рослин формується в різних ярусах), поліпшують азотне живлення рослин (за спільного вирощування бобових і злакових), що дає можливість отримувати більше продукції з одиниці площі. Періоди максимального поглинання поживних речовин із ґрунту в рослин бобового й злакового компонентів не збігаються за часом, через що знижується їх конкуренція за елементи живлення. Що ж це за культури, які спроможні максимально використати осінньо-зимовий період для накопичення поживних речовин для себе й наступних посівів?

 
 

 

Горошок волохатий

 

Це високопродуктивна кормова культура, багата на легкозасвоювані поживні речовини й біологічно повноцінний білок, містить усі незамінні амінокислоти. У період укісної стиглості в зеленій масі міститься на суху речовину 20–22% сирого протеїну, 3–4% жиру, 24–25% клітковини, 1,5–1,6% кальцію та 0,30–0,4% фосфору. За кормовими якостями горошок волохатий прирівнюється до конюшини й горошку посівного (ярого). Стебло горошку волохатого тонке, полегле, дуже опушене, завдовжки від 100 до 200 см. Корінь стрижневий, добре розгалужений, проникає у ґрунт до 170 см. Перехреснозапильна вологолюбна культура. За типом розвитку належить до дворучок. Невибаглива до тепла. Насіння проростає за температури +2…+3 °С. Зимостійкість нижча проти озимих зернових. До скошування (в сумішці з озимими зерновими) за осінньої сівби минає 60–65 днів від початку весняного відростання. Може давати 1–2 отави. Розпочинає вегетувати відразу після танення снігу. Відростає швидко, перевищуючи конюшину лучну й люцерну. Характеризується подовженим періодом цвітіння, рослини довго не грубіють. Насіння дрібніше ніж горошку посівного (маса 1000 насінин — 20–40 г).

 

Цвіте у червні, насіння дозріває дуже нерівномірно. Дозрілі боби легко розтріскуються, насіння розсипається на ґрунт і сильно його засмічує, внаслідок наявності значної кількості твердого (до 20% і більше). До ґрунтів горошок волохатий не дуже вимогливий. Для його вирощування непридатні лише занадто кислі, засмічені, щільні, а також сухі й піщані ґрунти, що легко висихають. Вирощується як проміжна культура з озимими зерновими для використання в зеленому та сировинному конвеєрі на зелений корм, закладки силосу та сінажу.

 

Найкращими попередниками для горошку волохатого є зернові. Добрива краще вносити під попередник. Після неудобрених попередників під оранку вносять мінеральні добрива в дозі N30P45R45. Підготовка ґрунту для горошку подібна до обробітку ґрунту під озимі культури. Горошок волохатий добре росте як після оранки, так і за поверхневого обробітку ґрунту. Важливо добре вирівняти поверхню поля, оскільки скошування зеленої маси й збирання насіння зазвичай проводять на низькому зрізі.

 

Спосіб сівби — звичайний, рядковими сівалками суцільного висіву. На важких ґрунтах насіння висівають на глибину 3–4 см. Оптимальна глибина сівби — 5–6 см. За умов достатнього зволоження норма висіву горошку в чистому вигляді та сумішках із житом або тритикале озимими становлять відповідно 2,0–2,2 і 1,2–2,0 млн шт. схожих насінин. Рання сівба створює добрі умови для розвитку рослин горошку волохатого. У разі запізнення із сівбою (пізніше за 10 вересня) рослини не встигають добре розвинутися, внаслідок чого існує небезпека повної або часткової їх загибелі.

 

За вирощування на насіння горошок волохатий збирають за достигання злакового компонента — жита чи тритикале. До цього часу достигають 70–80% бобів. За роздільного збирання вони остаточно достигають у валках і стають придатними до обмолоту. У разі запізнення зі збиранням і перестоювання горошку боби розтріскуються й більша частина врожаю втрачається. В цілому культура горошку волохатого характеризується низьким і нестабільним за роками врожаєм насіння (300–600 кг/га).

 

Горошок паннонський

 

Цей горошок також належить до однорічних видів зернобобових культур. За посушливих умов у районах із континентальним кліматом є однією з основних кормових культур, здатних поліпшувати родючість ґрунту. Горошок паннонський в Україні практично не введено в культуру. Його дикорослі популяції згідно з Визначником вищих рослин України (1987) трапляються лише в окремих районах Степу, Криму та Закарпаття. Періодично завозили насіння цього виду з Європи під назвою вики угорської, але через неадаптованість таких сортів до конкретних ґрунтово-кліматичних умов ця культура не набула поширення.

 

Горошок паннонський за типом розвитку дворучка. Стебло висхідне, заввишки до 60–100 см, детермінантного типу. Місце галуження стебла біля основи. Маса 1000 насінин — 40–50 г. Самонесумісна перехреснозапильна культура, в основному медоносними бджолами. Цвіте в умовах Лісостепу України в другій декаді травня — третій червня. Насіння дозріває в липні. Горошок паннонський, маючи детермінантний тип росту, має значно коротший період цвітіння та рівномірне дозрівання бобів.

 

За останні роки в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН проведена значна робота з інтродукції та створення на основі дикорослої популяції із Закарпаття сорту Орлан. Тривають дослідження з вивчення технології вирощування цього сорту на кормові цілі та насіння.

 

Горошок паннонський не поступається за кормовою цінністю, вмістом білка й інших поживних речовин горошку волохатому, люцерні та конюшині. Вирізняється проти горошку волохатого посухостійкістю й зимостійкістю, більш високою та стабільною за роками насіннєвою продуктивністю (до 1,2–1,8 т/га), стійкістю до хвороб і шкідників. Перспективна культура також для використання в освоєнні деградованих земель і в системі органічного землеробства.

 

Технологія вирощування горошку паннонського — як і для горошку волохатого. Враховуючи морфологічні й біологічні особливості цього виду, найкращою підтримувальною культурою є сорти тритикале озимого зерноукісного типу заввишки до 100–120 см. Важливим є також те, щоб початок колосіння такого сорту збігався з повним цвітінням горошку паннонського. Збирання за таких фаз росту й розвитку цих культур забезпечує одержання зеленої маси з високою поживністю, придатною для заготівлі якісного силосу й сінажу. Для прикладу до таких сортів належить середньостиглий сорт Богодарське селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.

 

Оптимальні строки сівби горошку паннонського значно пізніші, ніж волохатого — ІІІ декада вересня — I жовтня. Допустимі — ІІ декада жовтня. Завдяки високій зимостійкості сортів горошку Орлан і тритикале — Богодарське рослини такої сумішки виживають за час перезимівлі й у разі пізніших строків сівби, але їх ріст і розвиток значно відстає від травостоїв оптимальних строків (до 10–12 днів). Також спостерігається й зменшення врожаю сумішки за досягнення оптимальної фази скошування.

 

Сумішка тритикале озимого та горошку паннонського має велике кормове й агротехнічне значення. Як проміжний посів вона значно підвищує ефективність використання кормових угідь, їх загальну продуктивність шляхом одержання двох урожаїв на рік. Як попередник пізніх ярих культур (соя, кукурудза, сорго та ін.) ця сумішка здатна накопичувати до 80–100 кг/га біологічного азоту завдяки унікальним властивостям горошку паннонського формувати інтенсивний симбіотичний апарат протягом квітня-травня, що здешевлює їх вирощування. Завдяки ідеально підібраному видовому складу (однакові темпи росту й розвитку, взаємна позитивна фітоценотична кооперація) створюється агрофітоценоз, здатний повністю пригнічувати бур’янисту рослинність і відігравати фітосанітарну роль. Як рослинна сировина для заготівлі різних видів кормів сумішка тритикале озимого з горошком паннонським збалансована за основними поживними речовинами (оптимальне цукро-протеїнове співвідношення, підвищена перетравність), має оптимальні параметри буферної ємності й консервувальної здатності, що підвищує її цінність для заготівлі об’ємистих кормів.

 

Збирання врожаю зеленої маси на корм або використання на сидерат проводять у фазу колосіння злакового компонента, коли горошок паннонський перебуває у фазі повного цвітіння. Врожайність зеленої маси в дослідах у середньому за 3 роки становила 46,8 т/га з виходом сухої речовини 9,1 т/га та сирого протеїну 1,08 т/га. Частка бобового компонента в такій сумішці становить близько 33,5–43,8 %.

 

Вирощування сумішей горошку паннонського з тритикале озимим забезпечує надходження зеленої маси незалежно від погодних умов у третій декаді травня, тим самим дає можливість забезпечити тваринництво зеленими високоякісними кормами, заготовити ранній силос або сінаж, а також збагатити ґрунти на відповідну кількість легкодоступних поживних речовин.

 

Вирощування суміші горошку паннонського і тритикале озимого і стабільне виробництво з рослинної сировини високоякісних кормів довело свою ефективність в усіх агрокліматичних зонах країни — це безвідходний технологічний процес зі значною економічною й екологічною вигодою для підприємства.

 

Висновки

 

Перевагами використання сумішок озимих зернових і горошків волохатого або паннонського є:

 

• зменшена собівартість, зумовлена скороченням енерговитрат завдяки збалансованому використанню агротехнічних чинників продуктивності;

 

• стабільно високий рівень продуктивності посівів із потенціалом 40–50 т/га зеленої маси, що забезпечує вихід сирого протеїну на рівні 1,8–2,0 т/га, зумовлений раціональним використанням осінньо-зимових запасів вологи (озимі культури, бобово-злаковий травостій);

 

• високий рівень екологічної чистоти та якості продукції, який можливий завдяки біологізації технологічних циклів.

 

 

Василь Бугайов, канд. с.-г. наук, селекціонер

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН

Співавтор: Юрій Векленко, канд. с.-г. наук

журнал “The Ukrainian Farmer”, липень 2017 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ