|
| Варвара Рябоконь |
Племінне виробництво індиків в Україні — бізнес не дуже розповсюджений, бо важкий і досить специфічний, — вважає директор «Агроімпекс» Варвара Рябоконь.
Через те, що племінне виробництво індиків в умовах України — справа надто тяжка й не завжди прибуткова, мало хто нині інвестує кошти у такий напрям. Одне з небагатьох успішних підприємств, що тривалий час працює у виробництві племінного індика, — «Агроімпекс». Підприємство було засноване ще в 1997 році, розташоване на в’їзді в село Бірки Зміївського району Харківської області, за 30 км від Харкова, у місті з досить розвиненою інфраструктурою. На сьогодні господарство має два майданчики: репродукторну ферму й інкубаторій. Загальна кількість виробничих площ становить — близько 10 тис. м?. Основні виробничі зони складаються із зони батьківського стада, зони вирощування ремонтного молодняку, кормовиробництва й інкубації.
Нині в господарстві вирощують індиків канадської селекції середньоважкого кросу Graid maked фірми Hybrid. Щоб дізнатися, які тенденції спостерігаються на українському ринку племінного індиківництва на початку сезону інкубації, журнал «Наше Птахівництво» завітав у гості до директора «Агроімпекс» Варвари Рябоконь. Отже, ми дізналися про переваги й недоліки племінного виробництва, а також ознайомилися з перспективами розвитку незвичайного для України племінного підприємства.
— Варваро Валентинівно, розкажіть, чому ви вирішили вирощувати саме індиків?
— Коли ми робили перші кроки, а це було дуже давно, галузь племінного індиківництва була вільною нішею, можна сказати екзотичною, адже курячих і бройлерних птахофабрик було дуже багато. Ми почали вирощувати індиків ще й тому, що мали для цього всі передумови — майданчики для вирощування птиці, вільні ресурси, сировину, а найголовніше — досвідчений персонал. Тобто були всі складові, що необхідні для запуску проекту, — лишилося все звести в одне ціле. Так, на сьогодні ми утримуємо 4000 голів батьківського стада сережньоважкого кросу індиків Graid maked канадської селекції в одному приміщенні, яке розділено на 20 секцій по 200 голів. Обраний крос вважаємо вдалим — має високі показники збереженості, вихід м’яса приблизно 70%, не надто вимогливий до умов утримання та відмінно адаптується до будь-яких кліматичних умов. Однак, незважаючи на такі показники, ми дуже ретельно ставимося до зоотехнологічних умов утримання, а саме підготовку приміщення, своєчасну вакцинопрофілактику, повноцінну годівлю на всіх етапах росту й розвитку тощо.
Нині на нашому підприємстві ми провели повну реконструкцію пташників за власні кошти без залучення кредитних ресурсів, також старе обладнання замінили на сучасне європейське. Є інкубаторій із трьома модернізованими інкубаторами «Універсал» з електронною системою керування. Адже власна інкубація дозволяє контролювати якість добового молодняку й мати більш передбачуваний результат вирощування індиків, що дуже важливо в племінній справі.
Виробляємо комбікорми на власній установці, яка повністю механізована й дозволяє отримувати 3 т корму на годину. Зернову групу, премікси, БМВД, підкислювачі тощо закуповуємо й щоразу відправляємо на біохімічні дослідження в Державну дослідну станцію птахівництва НААН с. Бірки. І вже після отримання результатів складаємо рецепти комбікормів за допомогою комп’ютерної програми «Оптікорм», керуючись нормами й рекомендаціями з годівлі, які надає фірма-постачальник Hybrid.
— Чи не плануєте найближчим часом збільшувати поголів’я батьківського стада? На яку максимальну потужність розрахована ваша птахоферма?
— Збільшувати поголів’я поки що не плануємо, хоча загальні виробничі потужності дозволяють нам утримувати 6000 голів батьківського стада за сезонної комплектації навесні або 4000 — за дворазової комплектації.
Якщо ринок збуту потребуватиме більшої кількості нашої продукції, ми, звичайно, розглядатимемо питання щодо збільшення обсягів виробництва.
Оскільки основними покупцями нашої продукції є населення й інкубаторні станції, їх платоспроможність — це головний чинник, що впливає на обсяги продажу. А збільшувати поголів’я заради збільшення, я вважаю це неправильним.
— У вашому асортиментному кошику тільки добовий молодняк чи інкубаційні яйця також?
— Наше підприємство орієнтовано виключно на виробництво й продаж добового молодняку, а також інкубаційних яєць населенню, дрібним господарствам, інкубаторним станціям.
Батьківське стадо господарства в кількості 4000 голів, дозволяє отримати близько 300–350 тис. інкубаційних яєць або 220–250 тис. голів індичат за сезонний період (лютий-серпень).
— Чи виникають час від часу проблеми зі збутом?
— Зазвичай попит на племінну продукцію має сезонний характер. Наприклад, добовий молодняк, придбаний на початку сезону інкубації, вирощуватиметься (протягом 6–8 місяців) в теплі місяці року, рости й розвиватися в сприятливих умовах (свіжа зелень, сонячне проміння, вигул). У зв’язку із цим ціна на початку сезону інкубації одна, а в липні-серпні вона вже менша, оскільки попит населення знижується.
Ринок диктує нам ціну, а не ми — ринку. Ми відштовхуємося від платоспроможності покупця. Нині ціна добового індичати становить 30–40 грн/гол., хоча раніше вона дорівнювала вартості 1 кг м’яса, але на сьогодні ціна вдвічі нижча. Як порівняти з минулим роком, наше підприємство ціни на племінну продукцію не збільшувало, але ж кожна людина сьогодні розраховує вартість комбікорму, ветеринарних препаратів, енергоносіїв, опалення тощо. Тому нашу продукцію купують, але вже в менших обсягах. Треба враховувати ще й те, що через політичну ситуацію в нас не беруть області південного сходу України, які завжди вважалися традиційно «індичими» регіонами.
Покупці, які працюють із нами вже багато років, знають, що наше господарство благополучне щодо інфекційних й інвазійних захворювань, ми вчасно проводимо птиці вакцинопрофілактику та регулярні лабораторні дослідження, надаємо консультаційне забезпечення з питань годівлі та ветеринарії, обладнання для вирощування птиці, необхідну літературу тощо.
— Чи є конкуренція на українському ринку?
— Ми — племінне підприємство, що працює з інкубаторними станціями, населенням і невеликими організаціями. Нам не доступні великі виробники м’яса індиків, оскільки їх обсяги посадки птиці не сумісні з нашими можливостями.
Таким чином, шляхи великих і дрібних підприємств не перетинаються, тому ніша майже поза конкуренцією.
Натомість сьогодні є багато незареєстрованих приватних підприємців, які утримують у своїх сарайчиках батьківські стада індиків, не розуміло якої породи. Звичайно, про які ветеринарно-санітарні вимоги в таких умовах можна говорити. Їхня продукція коштує дешевше, ніж сертифікований якісний молодняк чи інкубаційне яйце племрепродуктора. І коли виникають питання з вирощуванням індиків, то люди не можуть знайти відповіді на них і надалі зовсім відмовляються від утримання птиці.
— Як плануєте розвиватися, на чому зосередите свої зусилля?
— Важко щось сьогодні прогнозувати. Сподіваємося, що криза пройде, ринкові ціни стабілізуються і ми почнемо працювати на повну потужність. Адже птахівництво — це гнучке виробництво, яке швидко відновлюється та швидко набирає обертів.
Як стверджують засновники галузі індиківництва в країні: індиководи — це вища каста птахівників; вони навіть тости на птахівничих застіллях кажуть останніми, наче підбивають підсумки. Поки що ми плануємо й далі працювати з індичками. Можливо, додатково посадимо м’ясо-яєчну птицю (досвід вже є) або на одному майданчику розмістимо стадо гусей.
Наталія Жейнова, канд. вет. наук,
головний ветеринарний лікар ХОАПП «Харківптахопром»
журнал “Наше Птахівництво”, березень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
