Агромаркет

Коли фермер хоче розлучитися…

Коли фермер хоче розлучитися…

Чи можливо розділити майно фермерського господарства між колишніми чоловіком і дружиною

 

Французький письменник Етьєн Рей якось сказав, що сім’я — це група людей, яких єднають кревні узи та сварять грошові питання. Дійсно, життєві обставини часто змінюють звичний побут тієї чи іншої сім’ї та призводять до невирішуваних суперечок між подружжям. В такому разі чоловік і дружина постають перед поділом спільно нажитого майна, але дуже рідко такий процес проходить мирно й без скандалів, і тоді виникає потреба у вирішенні цього питання незалежним арбітром — судом.

  

Якщо є за що боротися

 

Кожен із пари, що розлучається, не шкодує грошей на кваліфікованих сімейних юристів, аби іншому дісталася щонайменша частина спільно нажитого майна. То на що ж розраховувати фермерові, в родині якого не вщухають чвари та все йде до розлучення, а відповідно й до поділу господарства? Передусім не завадить звернутися по кваліфікований правовий супровід юриста, котрий розуміє специфіку такої юридично недосконалої форми підприємницької діяльності, як фермерське господарство. Зокрема, норми чинного законодавства, що спрямовані на врегулювання порядку ведення фермерського господарства та пов’язаних із ним інститутів, часто навпаки ускладнюють розв’язання тих чи інших практичних проблем. За час ведення фермерського господарства більшість фермерів мають змогу у цьому переконатися. Проте якнайкраще це проявляється саме під час процесу розлучення.

 

Наразі не існує єдиного універсального підходу до розв’язання проблеми поділу майна подружжя фермерів ні в межах законодавчого регулювання, ні з боку судової практики. Його визначають індивідуально, зокрема зауважується на те, чи обоє з подружжя є членами фермерського господарства, чи тільки один, а також яким є правовий статус майна, належного кожному з подружжя на момент передачі його до складеного капіталу фермерського господарства тощо. Тобто на кінцевий результат таких спорів впливатиме суттєва кількість незалежних чинників, які кваліфікований фахівець має оцінити загалом. А втім, є певні загальні законодавчі та правозастосовні правила, на які слід звернути увагу в будь-якому разі.

 

Має законне право

 

Відповідно до статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

 

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, зокрема земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі та споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування й розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

 

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства в разі його ліквідації або припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

 

Тобто з положень вищенаведеної статті Закону України «Про фермерське господарство» можна дійти висновку, що законодавець надає можливість безпосередньо членам фермерського господарства самостійно визначати в його статуті порядок отримання частки майна фермерського господарства в разі його ліквідації або припинення членства у фермерському господарстві. І хоча цим законом прямо не передбачено розлучення як підстави для припинення членства у фермерському господарстві, проте, виходячи із загальних засад порядку ведення фермерського господарства, зокрема, щодо того, що членами фермерського господарства можуть бути виключно родичі або члени сім’ї, а очевидно, що після розлучення будь-які сімейні правовідносини між подружжям припиняються, то одночасне членство обох осіб, які розірвали шлюб, не відповідатиме чинному законодавству й повинно мати своїм наслідком припинення членства одним із екс-подружжя.

 

Який-такий статус?

 

Основна проблематика досліджуваного питання пов’язана з правовим статусом самого фермерського господарства. Зокрема, чинним законодавством не врегульовано питання, до якого виду підприємств воно належить, а також і судова практика щодо цього не є усталеною.

 

Найбільші суперечки викликає питання, чи є фермерське господарство приватним підприємством. Це пов’язано з різним тлумаченням одних і тих самих норм матеріального права Верховним Судом України, який у своїй постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 зазначив, що майно приватного підприємства чи фізичної особи — підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності, та поглядом Конституційного Суду України, який в рішенні від 19.09.2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України дійшов висновку, що статутний капітал і майно приватного підприємства, сформовані шляхом спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності.

 

Суди зазвичай у своїй практиці з таких питань застосовують позицію Конституційного Суду України, зокрема, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі №925/68/16 суд зазначив, що за формою власності фермерське господарство є приватним підприємством, а в разі, коли до його складу входить більше ніж один член, то й приватним корпоративним підприємством (коли ж єдиним членом фермерського господарства є його голова — то приватним унітарним господарством). Аналогічного висновку дійшов і Апеляційний суд Дніпропетровської області в рішенні від 26.01.2016 у справі №189/810/15-ц, яким скасував рішення першої інстанції (суд першої інстанції зазначив, що фермерське господарство є відмінною від приватних підприємств організаційно-правовою формою) та зазначив, що фермерське господарство за своєю формою є приватним підприємством, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання, а тому на це підприємство розповсюджується й указане вище рішення Конституційного суду України.

 

Без шаблонів…

 

Нормами законодавства, яке було чинним до 2007 року, а саме статтею 18 Закону України «Про власність» було прямо передбачено, що майно осіб, які ведуть фермерське господарство, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними, проте на сьогодні лише визнання фермерського господарства приватним підприємством надає підстави для суду у вирішенні питання про поділ майна подружжя вважати майно фермерського господарства їх спільною сумісною власністю з усіма юридичними наслідками, передбаченими главою 8 Сімейного кодексу України. Зокрема, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіляється між ними в натурі, а частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 

За звичайних обставин другий із подружжя має право претендувати на частину майна фермерського господарства, і це право, найшвидше, буде захищено судом. Проте є чимало змінних, які можуть вплинути на кінцевий результат, адже єдиного шаблонного рішення у юридичній площині не існує. Крім того, слід мати на увазі, що весною 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про фермерське господарство», якими було дещо змінено визначення фермерського господарства, його організаційні форми (відтепер фермерське господарство підлягає державній реєстрації або як юридична особа, або як фізична особа — підприємець) та введено інститут сімейного фермерського господарства. Зазначені зміни також певною мірою вплинуть на майбутні спори щодо майна новостворених сімейних фермерських господарств, проте на сьогодні в абсолютній більшості розлучень поділ майна подружжя стосуватиметься фермерських господарств, створених відповідно до норм попередніх редакцій Закону України «Про фермерське господарство».

 

То, може, перш ніж переходити до вирішення особистих проблем за допомогою сфери правового регулювання (яка в Україні є вкрай недосконалою), все ж таки є сенс ще раз спробувати пошукати компроміс зі своєю другою половиною?  Маєте шанс зберегти і сім’ю, і фермерське господарство…

 

 

Ігор Ліщишин,

юрист Alexandrov&Partners

газета “АгроМаркет”, грудень 2016 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
  

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ