Вітчизняні селекціонери створюють нові сорти рослин. Однак чи зможуть вони розпоряджатися таким винаходом з погляду чинного законодавства України?
Трапляється, що автор здійснює відкриття за кілька секунд, однак часто над винаходом працює величезна група спеціалістів протягом багатьох років. В умовах вільного доступу до величезних масивів інформації другий варіант є більш реальним.
Сьогодні, завдяки великим масивам родючих земель, Україна перетворилися на одного зі світових лідерів з виробництва та експорту низки сільськогосподарських культур. Поряд з цим ми бачимо, що вітчизняні аграрії поступово відходять від накопичення неймовірних об’ємів земельного банку і намагаються ефективніше використовувати кожний гектар своєї землі. Сучасний аграрій розуміє, що прибутковіше вкладати кошти в розвиток інновацій, ніж у розширення площ. Звісно, це в першу чергу стосується закупівлі нового обладнання, використання новітніх технологій, моніторингу процесів виробництва тощо. Світова практика показує, що високий дохід можна отримати і за допомогою грамотної селекційної роботи. Селекційні досягнення не тільки забезпечують вищі врожаї, що безпосередньо впливає на профіт, а й виконують функцію збереження планети за допомогою дбайливого ставлення до ґрунтів.
Як правило, розробка нового сорту рослини з метою отримання економічного зиску – справа нездійсненна для пересічного аграрія, а тому нею займаються державні інститути або ж приватні лабораторії потужних гравців аграрного ринку. Фактичну роботу зі створення сорту здійснює працівник (науковець), але хто матиме права на цей винахід та якими будуть ці права з погляду чинного законодавства України?
Рамки закону
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (далі – Закон) встановлено такі види прав на сорти рослин:
• особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин (забезпечуються свідоцтвом про авторство на сорт рослин);
• майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин (забезпечуються патентом на сорт рослин);
• майнові права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин (забезпечуються свідоцтвом про державну реєстрацію сорту рослин).
Щодо немайнових прав автора сорту, то Законом встановлено такий їх перелік (не вичерпний):
• перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;
• вимагати не розголошувати його ім’я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях;
• вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.
Щодо майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин ст. 39 Закону встановлює, що ними є право власника патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу власника патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:
• виробництво або відтворення (з метою розмноження);
• доведення до кондиції з метою розмноження;
• пропонування до продажу;
• продаж або інший комерційний обіг;
• вивезення за межі митної території України;
• ввезення на митну територію України;
• зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» – «е» цієї частини.
Щодо майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин Закон встановлює, що ним є право його власника на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами.
Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:
• пропонування до продажу;
• продаж або інший комерційний обіг.
Водночас варто зазначити, що майнові права власника патенту можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. Цей аспект є важливим ще і з погляду проведення Due Diligence (юридичного аудиту) активів підприємства. У нашій практиці був випадок, коли під час проведення Due Diligence одного з аграрних підприємств виявилось, що це підприємство володіє майновими правами інтелектуальної власності на декілька сортів рослин. Отримавши таку інформацію, інвестор домовився із іншою стороною про повну передачу йому цих прав у пакеті з активами, що передавалися. Ігнорування факту наявності таких прав могло стати причиною непотрібних судових спорів у майбутньому.
Тож можна констатувати, що чинне законодавство пов’язує із розробкою нових сортів рослин такі права: немайнові (не мають економічного зиску); майнові – на сорт рослин (право на надання права використання сорту рослин (право на надання права на продаж сорту рослин).
Слава і гроші: кому що належить
Реалізувати зазначені права можна шляхом подачі відповідної заявки на реєстрацію до Держветфітослужби. Після подачі заявки буде проводитись формальна та кваліфікаційна експертиза поданих даних, далі відомості будуть вноситись до Державного реєстру прав інтелектуальної власності на сорти рослин, проводитиметься державна реєстрація на сорт рослини, і вже після цього стане можливим отримання патенту на сорт, свідоцтва про державну реєстрацію сорту та свідоцтва про авторство на сорт рослини.
Таким чином, після проходження зазначеного алгоритму дій особи зможуть набути майнові та немайнові права на сорт рослини. Розподіл цих прав залежатиме від багатьох чинників, але, як правило, якщо роботу з розробки нового сорту рослин виконував працівник того чи іншого підприємства, немайнові права будуть належати безпосередньо цьому працівникові (автору), тоді як майнові права належатимуть його роботодавцю. Пов’язане це з тим, що із такими працівниками укладаються договори з формулюванням на кшталт: «виключне майнове право на створені працівником сорти рослин належить роботодавцю» або подібне до них. Фактично такі формулювання дозволяють роботодавцю користуватися всіма (економічними) привілеями, отриманими за результатами розроблення нового сорту рослин.
Звісно, процес розробки нових сортів рослин не є альтруїстичним заходом, тобто розробники бажають отримати економічний зиск. Саме тому, отримавши майнові права на той чи інший об’єкт інтелектуальної власності, власники не накопичують їх, просто складаючи у товстий сейф, а намагаються отримати «живі» кошти. У разі неможливості використання винаходів у своїй безпосередній діяльності ця мета досягається шляхом укладання ліцензійного договору, яким надається право на використання об’єкта права інтелектуальної власності або навіть здійснюється передача майнових прав власності іншим особам. Така практика є доволі поширеною і абсолютно легальною не тільки на території України, а й у багатьох країнах світу.
Право треба захищати
На сьогоднішній день Україна поступається провідним країнам світу у масштабах розвитку інституту інтелектуальної власності та, що прикріше, значно поступається у способах її захисту. Однак на практиці ми бачимо, що вітчизняні власники агробізнесу поступово приходять до того, що вкладання коштів у розробку інноваційних процесів, в тому числі і робота із селекціонерами, є тим чинником, який може стати додатковим поштовхом до отримання значних прибутків у майбутньому. Правильно організована робота зі створення нових революційних сортів рослин здатна принести додатковий прибуток. Втім, якщо вчасно не приділити уваги захисту прав інтелектуальної власності, існує ризик того, що прибуток від винаходу отримуватимуть інші особи, а не ті, хто вклав кошти у його розробку.
Олег Шевцов, юрист Alexandrov&Partners
журнал “The Ukrainian Farmer”, листопад 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
