Власний комплекс із обробки та зберігання зерна агрогосподарства може зекономити до 17 доларів із тонни врожаю. Чи привабливо це для власників українських земель?
Зростання цін на все, що вкладають агропідприємства в отримання свого врожаю — насіння, добрива, засоби захисту рослин, пальне — ні для кого з нас не новина. Також досить очевидною є динаміка розвитку закупівельних цін за зібраний урожай — ціни мають довгостроковий негативний нахил. Разом із тим — урожайність росте, проте не так стрімко, як очікують самі господарства. У деяких із них збільшення цін перекриває ріст продуктивності. Тому отримана маржа, яку агропідприємства можуть вкладати у свій розвиток, у 2015-му знизилася.
Звісно, агровиробники сьогодні прагнуть відновити баланс. Але за рахунок чого? Хай там як, першим кроком до зростання прибутковості господарства, як відомо, є інвестиції. Причому, не в подорожі чи нові авто, а те, що зможе приносити щорічну економію господарству. Приміром, у придбання невеличкого, проте власного зернопереробного комплексу.
Що ж несе таке рішення для господаря крім нових турбот, монтажних робіт і щорічного обслуговування?
По-перше, вищі ціни на культури, що продає господарство, бо продавати ту саму кукурудзу можна буде не у жовтні або листопаді, як завжди за мінімальних цін, а тоді, коли ціна на кукурудзу влаштовуватиме її господаря (а не менеджера закупівельного елеватора). Якщо ж ціни не влаштовують, можна і зайвий рік потримати зерно, навіть лише його частину.
По-друге, економію на послугах очищення, сушіння, зберігання, завантаження та розвантаження, що стягне з агрогосподарства будь-який елеватор більшого або меншого розміру (що є цілком ринковою та справедливою платою за такі послуги). Не братимемо навіть до уваги деякі вологі роки, коли зерно псується дуже швидко (табл. 1) й значна частина агропідприємств, яким бракує потужностей для переробки, мріє чим швидше позбутися зібраних рекордних урожаїв, аби не було великих втрат. Транспортування зерна на більш віддалені від полів свого господарства елеватори також додає до його собівартості зайву копійку, тому й везти звідти висушений урожай, розшукуючи та наймаючи вантажівки, охочих небагато.
Вологість, домішка, вага — три помічники деяких елеваторів, котрі можуть здивувати занадто прикладним застосуванням інструкції 661 навіть бувалих аграріїв (або «поклажодавців», як їх ніжно називає відповідна інструкція), що привозять свій урожай до таких на прийом. Однак про них згадувати не варто — може, в наступних статтях.
По-третє, економію зусиль, що їх вкладає в збір і зберігання врожаю будь-який аграрій навіть із 10 га ріллі. Агропідприємство з власним зернопереробним комплексом не від кого не залежить — ні від сільгоспуправління, ні від сільського голови, навіть від трейдера. Його не примусять стояти в довгій черзі зерновозів, як це було цього року в Одеській і Миколаївській областях. Йому не треба буде везти свій вдалий урожай за 200 км в сусідні області для сушіння або зберігання лише тому, що у власній області його не влаштовують навіть трохи високі на його розум ставки за сушіння, зважування або зберігання.
Агрогосподарство може заощадити на обробці кожної тонни зібраного врожаю до 17 доларів, якщо скористається потужностями власнго зернопереробного комплексу . Ці цифри підтверджено практикою. Проте вибір, як завжди, за господарями врожаїв.
У що вкладати кошти? У нові технології та нове обладнання. Сьогодні нові технології пов’язані з мобільністю майже всіх елементів зернокомплексу. Мобільні сушарки, мобільні шнеки, мобільні котли для сушарок, мобільні стрічкові конвеєри, мобільні сховища та мобільні очищувачі широко представлені на ринку. Зупинюся лише на одному з мобільних рішень.
Технологія застосування мобільних зерносховищ, що звуться модульними в Північній Америці, налічує декілька десятків років. Ця технологія дійшла 2–3 роки потому в Україну, проте виникла вона в роки багатих урожаїв у США, коли велику частку кукурудзи треба було якісно зберігати, але бракувало місця навіть у великих переробників й елеваторів. Тоді фахівці заводу «Юніон Айрон», що в Іллінойсі (США), почали виготовляти перфоровані стіни (модулі), які ставили один до одного у периметр на кшталт хокейного майданчика. В периметр врізалися повітроводи, що прокладалися на дні зерносховища, а до повітроводів під’єднували витяжні вентилятори. Зверху зернову масу накривали тентом, щоб запобігти потраплянню дощу та снігу до зерна.
 |
У чому ноу-хау цієї системи? У розрахунках потужностей, які забезпечують прохід оптимального, потрібного об’єму повітря скрізь перфоровані стінки та зернову масу й забезпечують його високу якість на строк до 6–9 місяців. Просто? Так, дуже просто з відстані в кілька десятків метрів від сховища. У чому особливість? У тому, що в разі потреби таке мобільне сховище демонтується за 2–4 доби декількома звичайними робітниками й транспортується за допомогою звичайної вантажівки на інший майданчик для якісного зберігання врожаю саме там, де це потрібне, де бракує елеваторних потужностей. До того ж мобільне зерносховище — це не капітальна споруда, що зводить нанівець розробку конструкторської документації, проектування, зведення фундаменту й інші коштовні роботи, що потребують часу, грошей, узгоджень. Будь-який аграрій підтвердить, що набагато приємніше узгоджувати напрямок зимової відпустки для родини, ніж купу папірців А4 та А3 із різноманітними інспекціями.
Андрій Лук’яненко, фінансовий консультант Проекту сприяння розвитку малого та середнього агробізнесу в Україні, Міжнародна фінансова корпорація (IFC)
газета “АгроМаркет”, січень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
