В Академії аграрних наук відбулося засідання круглого столу, де обговорили пріоритетні напрями досліджень науковців на найближчі п’ять років.
Часто доводиться чути від наших аграріїв, що вітчизняна наука та виробництво співіснують ніби в паралельній реальності: наукові пошуки вчених чи то відстають, чи не відповідають запитам виробників. Тож, організовуючи засідання круглого столу на тему «Пріоритетні напрямки прикладних наукових досліджень у галузі землеробства на 2016–2020 рр.», вчені Національної академії аграрних наук запросили на нього ще й представників господарств, щоб іще раз почути їхню думку щодо запропонованої тематики досліджень на наступну п’ятирічку. Виробників, щоправда, до академії прийшло небагато.
Щоб не переказувати весь зміст «круглого столу», процитуємо лише кілька думок, у яких відбилося бачення наших учених і практиків щодо провідних напрямів наукових досліджень на найближчий період.
Час відновлювати сівозміни
Микола Ткаченко, заступник директора з наукової роботи ННЦ «Інститут землеробства НААН»
Екстенсивні шляхи використання землі давно вичерпано: внаслідок зменшення виробництва гною та його внесення на поля з кругообігу випало понад 300 тис. тонн азоту, а скорочення площ під зернобобовими та багаторічними бобовими травами призвело до вилучення з кругообігу майже 250 тис. тонн азоту. Загальна ж кількість азоту, що вилучається з обігу, становить 4 млн тонн, або 139 кг/га. Натомість розрахунки показують, що для формування валових зборів зерна на теперішньому рівні потрібно додатково вносити 1,3 млн тонн д. р. азоту. Сівозміни порушено, але ж доведено, що за умов їх дотримання найкраще утримується волога, працюють системи удобрення й обробітку ґрунту, а також захисту рослин, забур’яненість зменшується вп’ятеро. Найголовніше — збільшується врожайність.
Сорт — основа врожаю
Микола Литвиненко, завідувач відділу насінництва пшениці Селекційно-генетичного інституту — НЦНС
Абсолютно ненауково ставити питання про те, щоб у Франції були виведені для України сорти пшениці. Адже це зовсім різні екологічні ніші щодо сівби, ґрунту, технології тощо. Коли порівняти імпортні сорти й наші, то вони різняться своєю адаптивністю, а ефективність використання добрив для місцевих сортів значно вища. І якщо сюди завозять іноземні сорти, це свідчить або про революційний прорив закордонної селекції, або про погану роботу вітчизняної. На жаль, ми втрачаємо частку наших сортів і гібридів у виробництві. Щоправда, щодо пшениці озимої ситуація трохи краща. За посухостійкістю наші сорти перевищують європейські удвічі. Річ у тім, що європейський екотип інтенсивних сортів пшениці використовує вологу верхніх шарів ґрунту, оскільки їхня коренева система проникає вглиб не більше ніж на 60 см. Натомість місцеві степові екотипи пшениці розвивають кореневу систему, яка сягає 2,5–3 м. Завдяки цьому навіть у посушливий рік пшениця може витягувати вологу з глибинних шарів ґрунту й сформувати врожай.
Точне землеробство та комбінація добрив
Микола Мирошниченко, заступник директора з наукової роботи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»
Збільшення вартості міндобрив — процес об’єктивний, який завжди стимулює до пошуку якихось резервів. Вони є, але ними з багатьох причин не користуються. На жаль, нині небагато господарств спроможні впровадити точне землеробство. А ті, що впроваджують, роблять це доволі механістично: зазвичай точне землеробство в агрохімії — це диференційоване внесення азоту за даними дистанційного фільмування або тестування електропровідності ґрунту. Тоді як за диференційованого внесення фосфорних і калійних добрив, мікроелементів можна суттєво збільшити окупність мінерального живлення.
Великим резервом підвищення ефективності мінеральних добрив є сортова адаптація систем удобрення. Так, за даними науковців нашого Інституту, навіть для такої доволі складної щодо мінерального живлення культури, як ячмінь, можна виділити три групи сортів, перша з яких є дуже вимогливою до азотного та калійного живлення, друга має середню потребу в азоті й знижену у фосфорі та калії, а третя є вимогливою щодо фосфору та калію й практично не потребує азоту. А певні сорти в рази відрізняються і щодо потреби в живленні мікроелементами. Тож над цим завданням агрохіміки та селекціонери повинні працювати разом, щоб рекомендувати для певної групи сортів певну систему удобрення.
Ми не можемо нині орієнтуватися на стратегію удобрення, яка була колись, коли ми вносили 220–250 кг/га NPK. В умовах різких коливань клімату слід активно запроваджувати комбіноване застосування мінеральних, мікродобрив, гуматвмісних і бактеріальних препаратів. Завжди спрацює або одна складова, або інша. Адже практика показала, що, наприклад, за посушливих умов бактеріальні препарати практично не працюють — тут на перший план виступають мікродобрива і гумати. Останні ж практично не дають приросту врожайності на низькому агрохімічному фоні. Натомість більшість виробників не мають такого практичного супроводу, щоб з наявних резервів скласти найкращу систему удобрення, яка працювала б на 100%. Нині вона працює на 50% і нижче.
Загрози зерновим зростають
Сергій Ретьман, заступник директора з наукової роботи Інститут захисту рослин НААН
Під дією різних чинників — абіотичних, біотичних тощо відбуваються суттєві зміни у шкідливих організмах. Це стосується як їхньої біології, так і домінування, зокрема хвороб на посівах зернових. На сьогодні 59,5% посівів саме під зерновими, тобто кожного року вони повертаються на одне й те саме місце. І це також впливає на зміни фітопатоценозу. Через це зростає частка іржастих хвороб, зокрема стеблової іржі, жовтої іржі, яка раніше траплялася на ярій пшениці, а нині вже й на озимій. Тому в майбутньому вивчення шкідливості іржастих хвороб має стати пріоритетним напрямом науки. Іншим напрямом наукових досліджень має бути вивчення біології збудника хвороби карликової сажки — значне ураження озимої пшениці цієї хворобою в 2013 році спонукає нас до цього. Особливу увагу слід звернути на вірусні та мікоплазмові хвороби, фузаріози.
Щодо шкідників, то тут прискіпливого вивчення потребує шкодочинність хлібних клопів — нині їхній ареал поширення змінився. Утім, як і хлібної жужелиці: якщо раніше шкідник був розповсюджений у степовому регіоні, то сьогодні з’явився у Вінницькій, Хмельницькій і Тернопільській областях на посівах озимої пшениці. Зросла й частка багатоїдних шкідників, особливо на посівах соняшнику та кукурудзи. Також об’єктом досліджень має стати поки що карантинний західний кукурудзяний жук, адже його розповсюдження зростає, зокрема й через збільшення посівів кукурудзи в монокультурі, а також у разі чергування кукурудзи та сої.
Гербологи ж повинні зосередитися на пошуках методів боротьби насамперед з однорічними, зокрема злаковими, бур’янами.
Аграрій сам творить свою систему землеробства
Семен Танчик, доктор с.-г. наук, НУБіП
Чому на нашому зібранні немає товаровиробника? Бо він і не прийде на такі заходи. Значна частина товаровиробників у складі свого підприємства має наукову частину, до якої нерідко входять доктори наук. Тому інколи нам доцільно їхати до нього і навчатися. Говоримо про сівозміну, гумусову теорію, мінеральну теорію, говоримо, що треба вносити 250 кг/га добрив. А виробничник уносить 100 кг/га мінеральних і близько 10 т/га сівозмінної площі не гною, а гноєкомпосту, в складі якого елементів живлення у 2–2,5 раза більше, ніж в органічних добривах. Тобто товаровиробник пішов далі, а ми оперуємо поняттями вчорашнього дня. Я розумію кожного доповідача, який підтримує свій напрям: запровадження сівозмін, добрив, засобів захисту чи сорт. Ніхто не заперечує їхнього впливу на врожайність культури. Проте, на жаль, ми не говоримо про систему землеробства, про відтворення родючості ґрунту, натомість розділяємо рослинництво й землеробство. Однак сьогодні товаровиробник націлений саме на систему землеробства, теоретичною основою якої є закони землеробства. Товаровиробник сам розробляє власну систему землеробства, складовою частиною якої є технології вирощування сільськогосподарських культур, провадить селекцію, враховуючи біокліматичний потенціал розташування свого господарства. Тому я закликаю вчених давати товаровиробнику те, чого потребує виробництво.
Ноу-тілл дав нам позитивну динаміку
Михайло Войтовик, керівник ТОВ «Мрія» (Київська обл.)
Сьогодні я послухав доповідачів і можу стверджувати, що на 60% розв’язати озвучені проблеми може технологія ноу-тілл, яку ми практикуємо в господарстві вже вісім років. Запроваджуючи цю систему, я ставив перед собою завдання не отримати прибуток, а відновити закон розширеного відтворення родючості ґрунту. Ми за сім років зупинили процес деградації ґрунтів і маємо позитивну динаміку відтворення його родючості — отримали +0,47% гумусу. Мені часто не вірять, що це правда, як і в те, що ми завдяки застосуванню новітньої техніки витрачаємо 20 л/га дизельного палива. Тому в нас собівартість пшениці становить 1200 грн/тонна. Так, я патріот України, я шаную українську техніку, але те, що маємо ми — кардинально відрізняється від вітчизняних аналогів. Що ж стосується застосування імпортних чи вітчизняних сортів: я сію три вітчизняних сорти пшениці й отримую добрі результати — цього року 76 ц/га другим класом, а в сусіда — німецькі сорти вродили по 80 ц/га фуражним. Тому з вітчизняними сортами проблем немає, але з ними потрібно працювати.
Нехай наука помирить продавців
Олександр Коваленко, начальник відділу наукових інновацій НВФ «ТОВ “Урожай”» групи компаній «Миронівський хлібопродукт»
Я експериментую з багатьма елементами технології починаючи від обробітку ґрунту, застосування сорту, внесення препаратів і навіть збирання культур. Ми сіємо 300 сортів пшениці. На кожному етапі вегетації вони потребують певного захисту чи елементів живлення. Продавці препаратів кажуть, що їхній препарат найкращий. Отож науковці могли б «помирити» їх своїми дослідженнями, підтвердити або спростувати їхні слова. Тобто нам потрібні рекомендації, які заходи треба проводити на кожному етапі вегетації культури.
***
Науковий парк і бізнес-інкубатор
Реалізація досліджень, запропонованих представниками різних наукових установ, як завжди, впирається в кошти. Віднайти їх науковці пропонують через комерціалізацію своєї діяльності. Так, постановою Президії НААН «Про інноваційно-інвестиційний розвиток НААН на підприємницьких засадах» від 17 липня 2015 р. передбачено створення у 2015 році інтегрованої з науково-організаційною структурою НААН підприємницької інфраструктури у формі Наукового парку; створення бізнес-інкубатору, трансферних інноваційних центрів і технологічних кластерів Наукового парку.
Чи будуть сільгоспвиробники частими гостями цього Наукового парку? Чи звертатимуться до науковців, щоб використати їхні досягнення для отримання великого врожаю, як це нині практикується в розвинених країнах? Час покаже.
Людмила Морозова
журнал “The Ukrainian Farmer”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
