Правильне формування кущів, вчасно виконані зелені операції, живлення добривами та вологою, а також грамотно побудований хімічний захист підвищать стійкість виноградних рослин під час зимівлі.
Зниження зимових температур до критичних для винограду спричиняє різке зниження врожаїв, а іноді й загибель рослин. Тому питання морозо- та зимостійкості виноградної рослини є актуальним для багатьох виноградарських районів світу, що розташовані в зоні континентального клімату. Для виноградарства України ці питання є особливо гострими та значущими: в нашому кліматі виноградники майже щорічно страждають від критично низьких для них температур.
Як же вберегти кущі винограду від руйнівної дії морозів?Шляхів підвищення зимостійкості може бути лише два. Перший — це селекція, відбір та створення сортів із підвищеною стійкістю до морозів та інших зимових негараздів (шлях селекції). Другий шлях — то безпосередній вплив на виноградну рослину з метою підвищення її зимостійкості.
Вплив сорту
З переведенням промислового виноградарства України на невкривну високоштамбову культуру у виробництві майже не лишилося ефективних способів захисту кущів від морозів. Загалом саме цим пояснюється низька питома вага слабоморозостійких, переважно столових, сортів виноградуу промислових насадженнях. Крім підбору морозостійких сортів, основними умовами, що зменшуватимуть пошкодження високоштамбових кущів морозом, є вдалий вибір ділянки під виноградник та високий рівень догляду за рослинами упродовж вегетації. У фермерському і присадибному виноградарстві в умовах суворої зими найнадійнішим способом захисту слабоморозостійких сортів, переважно столового винограду, лишається їх укриття на зиму.
Практика виноградарства свідчить, що підбір сортів із відносно високою стійкістю до морозів проблеми морозо- і зимостійкості винограду повністю не вирішує. Досягнення вітчизняних селекціонерів, особливо щодо придатних для вирощування в умовах високоштамбової культуриморозостійких сортів, яка у нас запроваджена понад 50 років тому, теж невтішні.
У цій публікації ми зосередимося на прийомах агротехніки, які змінюють умови зростання виноградних рослин в період вегетації та позитивно впливають на їх морозо- і зимостійкість.
Фізіологічні чинники
Регулюючи інтенсивність і характер росту виноградних рослин влітку можна суттєво вплинути на терміни і темпи вегетації, продуктивність кущів та, певною мірою, на їх стійкість до морозу.
Однак слід пам’ятати, що в підготовці винограду до зимових морозів головна роль належить термічному режиму, який передував появі критичних для рослин температур.
Учені виокремлюють три основних фізіологічних процеси, плин яких безпосередньо пов’язаний із підготовкою виноградної рослини до зими:
Гартування рослин
Гартування — то комплекс внутрішньоклітинних фізіолого-біохімічних і структурних змін, який розвиває в рослин опірність несприятливим умовам середовища. Він складається з двох фаз. Перша настає за температур повітря що близькі до 0 °C, вона триває майже місяць, друга — за слабких і помірних (0…–15 °C) морозів. Щоб підвищити здатність рослин до низькотемпературного гартування (друга фаза) у винограднику слід створити оптимальні умови для своєчасної зупинки активного росту, визрівання та переходу лоз у стан органічного покою. Часто стається так, що через різке посилення морозів рослини не встигають повністю загартуватися, унаслідок цього їх органи різною мірою ушкоджуються.
Після закінчення вегетації в зимуючих вічках починається період спокою, у однорічних лозах, що почали визрівати, відкладається крохмаль. Уміст крохмалю в однорічній деревині сягає максимуму під час початку опаданням листя. Під впливом температури повітря, що нижча за +5 °C, частина накопиченого крохмалю перетворюється на цукор. Цей процес є початком гартування. У грудні-січні вміст цукру в пагонах уже значно перевищує вміст крохмалю, й у цей час рослини є найбільш стійкими до морозу. Наприкінці лютого цукор знову перетворюється на крохмаль.
Перетворення крохмалю на цукор до початку зими підвищує в деревині концентрацію клітинного соку та знижує температуру його замерзання. Таким чином виноградний кущ захищається від низьких температур. Однак за підвищення температури повітря цукор знову швидко перетворюється на крохмаль. Тому в кінці лютого — на початку березня, під час зворотного перетворення цукру на крохмаль, рослини винограду значною мірою втрачають здатність опиратися новому пониженню температури, особливо якщо морозу передувала тепла погода та початок сокоруху.
Восени 2015 року виноградарів мають насторожити надміру низькі темпи визрівання однорічного приросту кущів, особливо на сортах і ділянках винограду, які під час цьогорічної вегетації були дуже уражені оїдіумом і втратили значну частину листкової поверхні.
Формування кущів
Свого часу ще Іван Мічурін зазначав, що для підвищення зимостійкості виноградної лози слід формувати кущі з підвищеним запасом багаторічної деревини. Дещо пізніше Олександр Мішуренко (1947), вивчаючи морозостійкість вічок й однорічних лоз на кущах винограду із різним типом формування (Чаша, Гюйо, Казенава), дійшов висновку, що вища морозостійкість вічок у кущів із більшим обсягом багаторічної деревини є наслідком кращого визрівання пагонів, яке настає завдяки їхбільш помірному росту та мобілізації запасних речовин багаторічної деревини в потрібні для куща періоди. Урешті Мішуренко дійшов висновку, що вирощувані в Україні в умовах укривної культуриєвропейські сорти винограду навіть за високого рівня агротехніки не здатні щороку набувати морозостійкості, за якої їх було б можливо культивувати без зимового захисту кущів.
1985 року автор цієї публікації, прагнучи отримати максимальну кількість вічок високоякісної прищепи з невкривних кущів столового винограду сорту Українка, дослідив морозостійкість рослин. В умовах центрального району Одещини кущі було сформовано за типом горизонтального кордону з різною висотою штамбів — 35, 70 та 120 см. У січні 1985 року мінімальна температура повітря на дослідній ділянці опустилася нижче за –24 °C. У кущів, які мали штамб висотою 35 см, надземну частинудовелося відновлювати повністю. У варіантах досліду з висотою штамбів 70 см кущі збереглися, а на них збереглося близько 20% вічок. За рахунок збережених вічок були відновлені елементи плодоношення цих рослин. У випадку формування кущів із штамбами висотою 120 см збереглося близько 60% вічок, за рахунок цього, окрім певної кількості придатних для щеплення вічок, вдалося отримати ще й гідний, на рівні 60 ц/га, урожай столового винограду.
Отже, накопичення достатнього обсягу багаторічної деревини та віддалення крони куща від поверхні ґрунту дозволяють дещо підвищити стійкість вічок винограду до морозу.
Зелені операції
Операції з вегетуючими частинами куща (обламування пагонів, підв’язування, прищипування, чеканка, пасинкування тощо) дають змогу правильно унормувати площу листкової поверхні рослини — таку, яка забезпечить поліпшення основних агробіологічних показників,накопичення органічних речовин та отримання високого врожаю ягід.
Цілком зрозуміло, що обмеження росту пагонів і, як наслідок, підтримка на певному рівні площі листків на кущі впливатиме на ступінь визрівання пагонів та зимостійкість вічок.
Зелені операції на кущах слід застосовувати з урахуванням погодних умов, підтримуючи оптимальне співвідношення між ростом і плодоношенням рослини. У різних зонах виноградарства ця операція матиме свої особливості.
Заслуговує на увагу метод підвищення стійкості рослин винограду до морозу за рахунок застосування хімічних регуляторів росту. За обробки кущів ретардантами окрім покращення біометричних показників приросту змінюється ще й направленість фізіолого-біохімічних процесів у виноградній рослині: зростає вміст крохмалю та аскорбінової кислоти, знижується інтенсивність фотосинтезу, по-різному відбуваються зміни в активності каталази та пероксидази.
Щоб підвищити морозостійкість плодоносних насаджень середньо- і сильнорослі сорти винограду одразу після цвітіння і перед дозріванням ягід обробляють 0,1%-м розчином препарату на основі хлорхолінхлориду. Деякі дослідники рекомендують дворазово застосовувати в такій самій концентрації розчину препарати на основі гідразиду або малеїнової кислоти.
Диференційоване виконання операцій із зеленими частинами куща допоможе виноградарям підвищити морозостійкість вічокв несприятливі роки.
В умовах південного Степу України видалення точок росту пагонів із наступною одноразовою чеканкою пагонів наприкінці їх росту (серпень) на глибину до 30 см або пригніченням їх росту за допомогою хімічних речовин збільшить кількість і якість урожаю, зменшить загибель вічок від морозу.
За умов механізованого збирання винограду комбайном, чеканка пагонів значно покращить умови і якість збирання врожаю, тому ця операція є обов’язковою й має передувати збиранню.
Багаторазова чеканка виноградників півдня Українизазвичай негативно відбивається на загальному прирості однорічних пагонів, розвитку листкової поверхні кущів і, як наслідок, на накопиченні пластичних речовин, що беруть участь у формуванні плодоносності і морозостійкості вічок. Така чеканка є доцільною лише в роки з великою кількістю опадів або за умови зрошення насаджень.
Живлення та волога
У південних районах виноградарства України забезпечення вологою є одним із найважливіших чинників життя рослин. Дефіцит ґрунтової вологи порушує нормальну вегетацію, гальмує вступ бруньок у стан органічного спокою, перешкоджає підготовці рослин до зими.
На гартування та вдалу зимівлю винограду негативно впливає не лише посуха, а й надлишкове зволоження ґрунту, особливо у другій половині вегетації.В цьому випадку ріст пагонів затягується, і майже на два тижні запізнюється вступ вічок у стан органічного спокою. Як наслідок затримується або відбувається неповністю накопичення вуглеводів в органах куща.
Рекомендації щодо покращення водного режиму ґрунту винограднику дуже прості. Це застосування раціональних агрозаходів (своєчасні обробіток ґрунту та зелені операції). За ґрунтом богарних виноградників слід доглядати так, щоб тим заощаджувати вологу. В поливних насадженнях слід застосовувати оптимальні режими зрошення, які забезпечуватимуть підтримку вологості ґрунту на рівні 70–100% НВ в період до початку достигання ягід. Восени в таких виноградниках обов’язково виконують вологозарядний полив.
Результати досліджень дають підстави сподіватися, що змінюючи поживний режим кореневмісних шарів ґрунту (за рахунок внесення мінеральних сполук із урахуванням їх дефіциту в конкретному ґрунті), можна позитивно вплинути на зимостійкість винограду. У справі підвищення морозостійкості виноградних кущів велике значення має внесення калію (Wilhelm, 1963). Австрійський учений Ленц Мозер (1971) також спостеріг, що в підвищенні стійкості винограду до морозів домінантну роль відіграє внесення підвищених доз калію як основного добрива. Натомість надлишкове внесення азоту на перезимівлю кущів впливає негативно.
Також заслуговує на увагу позакореневе підживлення кущів добривами, що впливають на зміну структури рослинних тканин — такі агрозаходи здатні підвищити стійкість вічок до морозу, та обсяг і якість урожаю винограду.
Для позакореневого підживлення рослин фосфором і калієм традиційно рекомендують використовувати 5%-й розчин суперфосфату та 2%-й розчин калійної солі. За умов комбінованого внесення листкових добрив концентрацію суперфосфату зменшують до 4%, калійної солі — до 1,5%.
Мікроелементи слід уносити за 5–7 днів до цвітіння та в період посиленого росту ягід: бор у вигляді борної кислоти розчином із концентрацією 0,03%, цинк — у вигляді 0,05%-го розчину сірчанокислого цинку, марганець — у вигляді 0,1%-го розчину сірчанокислого марганцю, молібден — у вигляді 0,05%-го розчину молібденокислого амонію.
Нині на ринку є велика кількість комплексних макро- та мікродобрив як імпортного, так і вітчизняного виробництва, що містять набагато більшу кількість елементів живлення, часто й у хелатній формі.
Урожай і час його збирання
Існує думка, що на умови перезимівлі кущів також впливають терміни збирання врожаю. Дослідами молдовського вченого Івана Кондо (1960) встановлено, що терміни збирання врожаю, так само, як і рясне плодоношення кущів, у районах із тривалим вегетаційним періодом і за належного агротехнічного догляду на умовах перезимівлі кущів не позначаються.
Захист насаджень
Достеменно відомо, що успішній перезимівлі винограду має передувати надійна система захисту насаджень від шкідників і хвороб.Також не слід забувати про позитивний вплив на перезимівлю рослин підвищення вологоємності ґрунту за рахунок глибокого обробітку його в міжряддях винограднику та періодичного (раз на чотири роки) оновлення плантажу. Обов’язковим також має бути вкривання на зиму молодих одно- та дворічних кущів винограду шаром ґрунту (20–25 см).
Ефективність захисту від морозів
Описані агрозаходи й особливо їх комплексне застосування дадуть змогу дещо підвищити морозостійкість зимуючих вічок плодоносних виноградників так, щоб рослини витримували на 0,5–1,5 °C нижчі ніж зазвичай температури. В окремі роки цього вистачить для отримання гідних урожаїв винограду. Проте за зниження мінімальної температури повітря до критичних значень (–24 °C та нижче), надійного захисту від морозу для більшості європейських сортів винограду ці заходи не забезпечать.
У місцевостях, де повторюваність критичних для винограду температур спостерігається частіше двох разів за десятиріччя слід уживати інших способів боротьби з морозами: укривати кущі на зиму, це є темою окремої публікації.
Найголовніше, що виноградарям слід усвідомити: найважливіший аспект застосування того чи іншого агрозаходу — економічний. Відсутність паритету цін на паливно-мастильні матеріали, засоби захисту та добрива, з одного боку, і ціни на виноград (переважно технічних сортів) — з другого, майже щорічно призводить до збитковості виноградарства.
Чи десь таке бачено, щоб вартість сировини (винограду) становила лише 4–5% вартості основної продукції (пляшки вина)?
Таке можна спостерігати лише в нашій державі, де завдяки героїчним зусиллям відповідних державних чиновників, незалежно від їх політичного забарвлення, виноградарство протягом останніх десятиріч стало однією з найзбитковіших галузей сільськогосподарського виробництва. Тому цілком зрозуміло, чому сьогодні вітчизняні фермери кидають напризволяще свого часу випестувані ділянки винограду.Якщо підхід до виноградарства в державі не зміниться, то в найближчі п’ять років вирощування технічного винограду збережеться лише в потужних виробників винопродукції.
Сергій Микитенко, канд. с.-г. наук, консультант,
Олександр Дяденко, вчений-агроном
журнал “Садівництво по-українськи”, жовтень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
