Україна стає майданчиком для виробничих потужностей провідних насіннєвих компаній світу.
Український насіннєвий ринок більшості товарних культур уже багато років є імпортоорієнтованим. І, схоже, навіть фінансова криза та рецесія не в змозі радикально змінити цю тенденцію…
Справа не в якості
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено 7509 сортів і гібридів: 60–70% із них — іноземної селекції. Це, зокрема, стосується таких культур, як кукурудза, цукровий буряк і соняшник. І хоча сучасні напрацювання вітчизняних селекціонерів багато в чому не поступаються легіонерам, сільгоспвиробники з обережністю з’ясовують для себе конкурентні переваги нового українського продукту. Принаймні таке враження склалося в «АгроМаркета», коли ми поцікавилися, що саме мають намір сіяти українці наступного сезону.
«Аграрії — досить-таки консервативна спільнота: хто звик працювати, наприклад, із Monsanto, навряд чи поміняє свої вподобання», — вважає гендиректор агенції «ААА» Сергій Наливка, на думку якого, радикальних змін найближчим часом чекати не варто.
Що ж до державної політики, то в аграрному міністерстві вкотре задекларували пріоритетом «номер раз» стандарти якості. Мовляв, без новітніх технологій вирощування, інноваційних розробок у селекції та насінництві зернових культур до 2020 року неможливо вийти на показник 80–100 млн тонн зерна. І з цим, звісно, не можна не погодитися. Утім, що фактично відбувається на конкурентному насіннєвому ринку?
Як каже виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Валерій Хаджиматов, чимало вітчизняних насіннєвих виробництв припинили свою діяльність. Їхня кількість за останні 7 років, скоротилася практично вдвічі.
«Справа не в якості насіннєвого матеріалу (українські виробники мають багато гідних гібридів) — справа в супроводі, — пояснює директор інформаційно-аналітичної компанії «ПроАгро» Микола Верницький. — Коли купуєш насіння в західних компаній, то отримуєш повний сервіс. Спочатку проводиться демонстрація вибраного сорту, потім сільгосппідприємство отримує всі технологічні карти. У разі термінової заміни частини посівного матеріалу, потрібний обсяг надаються в найкоротші терміни. Такого рівня сервісу в більшості українських компаній, на жаль, поки що немає».
Будуються-розвиваються
І все ж процес розвитку насіннєвого виробництва в Україні триває. Зокрема, Компанія «МАЇС» у червні 2015-го ввела в експлуатацію новий інноваційний насіннєвий завод в селі Зайцеве на Дніпропетровщині (проектною потужністю від 500 тис. до 1 млн посівних одиниць — це 10–20% загальної потреби вітчизняного ринку) та планує будівництво ще двох в інших регіонах України. А на Харківщині наприкінці минулого року розпочав роботу насіннєвий завод групи компаній «Агротрейд», потужністю 20 тис. тонн насіння на сезон (загальні інвестиції в будівництво, що тривало близько 8 місяців, становили 13 млн дол.).
Свої насіннєві заводи на наших теренах уже збудували знані світові гранди насінництва DuPont Pioneer, Maisadour Semences та інші Кожен із них не зупиняється на досягнутому й далі інвестує у виробництво, розвиваючи його. Ще низка гравців цього ринку — Monsanto, KWS — публічно заявили про свої наміри будуватися найближчим часом. Ось так, крок за кроком, Україна стає майданчиком для виробничих потужностей провідних насіннєвих компаній світу. До речі, вони давно та плідно співпрацюють як із великими українськими виробниками («Черліс», «Райз», «Хелп Агро»), так і з невеликими аграрними господарствами й фермерами, котрі мають змогу виконувати всі вимоги з дотримання технологій у вирощуванні. І, схоже, процес розвитку насіннєвого виробництва сьогодні тільки набирає обертів.
Яка Європа? Африка!
Наприкінці травня спеціальна місія Європейської комісії проводила в Україні аудит системи сертифікації вітчизняного насіннєвого матеріалу. Попередні висновки позитивні, але офіційна оцінка буде представлена лише на початку 2016-го. У МінАПіП наголошують, що відповідність української системи сертифікації європейським стандартам, а також насіння без ГМО дозволять українській продукції вийти на європейський ринок. Натомість експерти цього оптимізму не розділяють.
Микола Верницький вважає, що український посівний матеріал швидше буде орієнтований на постачання у країни СНД, Близького Сходу, Закавказзя, Казахстану. «У ті регіони, які близькі нам за кліматичними умовами», — зауважує експерт.
Досить скептично до перспектив експорту українського посівного матеріалу ставиться й Сергій Наливка. «Аудит — це, здебільшого, бюрократія. Сучасне насінництво й так послуговується американськими та європейськими технологіями. У нас до 95% імпорту олійних культур. Західні компанії просто вироблятимуть насіння в Україні й вивозитимуть його. Це дешевше, ніж виробництво у тій самій Європі», — каже експерт. На його думку, не варто очікувати буму появи на українському ринку нових насінницьких компаній: «Хіба що хтось може з’явитися з Аргентини чи Австралії. З Європи всі, хто хотів, уже давно зайшли». Насіння української селекції, на думку аналітика, може бути цікаве Туреччині, Арабським Еміратам, Африці, СНД.
Маємо свою нішу
Звісно, вітчизняним селекціонерам, буде важче вийти на інші ринки. І все ж, неабиякі конкурентні переваги має насіння озимої пшениці української селекції. Її частка на ринку, як кажуть експерти, становить щонайменше 90%(!). Утім ця культура вимагає чіткого районування. «На практиці зернові можна самостійно вирощувати аж до третьої репродукції. Важливо — вибрати доброї якості еліту, або першу репродукцію. Такий підхід практикують багато агрохолдингів», — пояснює директор «ПроАгро» Микола Верницький. За його даними, є прецеденти закупівлі зернових за кордоном, проте не завжди сорти районовані й добре витримують зиму. Відтак, потіснити українську селекцію у цій ніші буде важко.
Як вважає аналітик агенції «УкрАгроКонсалт» Андрій Кім, завдяки нижчій ціні й досить високим якісним показникам українські сорти й гібриди зернових культур можуть завоювати нові горизонти. Тим паче, що чимало з українських підприємств й інститутів — зокрема Селекційно-генетичний інститут з Одеси чи Інститут рослинництва ім. Юр’єва з Харкова — мають тісні партнерські відносини не лише в Україні, а й за кордоном.
Відкритим текстом
«Наші гібриди — утричі дешевші
Віктор Шеремета, ФГ «Геркулес» (Київська обл.)
– Третину площ під кукурудзою засіваю гібридами вітчизняної селекції — останнім часом вони добре себе виявляють, даючи врожай по 8–9 т/га (іноземні — по 10 т/га). Не приховуватиму: найперше, що приваблює мене у вітчизняних гібридах, — вони нині втричі дешевші за іноземні. Їх не шкода сіяти на гірших землях і застосовувати на них дешевшу систему захисту та живлення. Натомість за врожайністю вони вже майже на рівні іноземних. Не раз чув від своїх колег, що вітчизняні гібриди в них показували кращу врожайність проти імпортних, причому на гірших землях. Хоч і живлення, і захист були гіршими.
«Не бачу особливої різниці»
Сергій Савостьянов, АФ «Петровського» (Дніпропетровська обл.)
– Для нас важливо, щоб гібрид був стійким до ґрунтової та повітряної посухи, до хвороб, мав високий потенціал урожайності. Цим вимогам українські гібриди соняшнику відповідають. Ми вже кілька років випробовуємо їх у демопосівах, аби згодом висівати в товарних. Позаторік один із таких українських гібридів показав рекордний урожай 31 ц/га, що є дуже добрим результатом для нашої зони (імпортні вродили по 29–28 ц/га). Власне, особливої різниці між імпортними й нашими гібридами я не бачу. А наступного року до 1000 га (30% площі під соняшником) засіватимемо українським насінням.
«Немає гарантій якості: купуєш і боїшся»
Віктор Кухарчук, агрохолдинг «Мрія» (Тернопільська обл.)
Я б із задоволенням сіяв кукурудзу вітчизняної селекції, але цього року її вже не було на ринку. Ми сіяли кілька років по 15–20% площ під кукурудзою насінням вітчизняної селекції. За врожайністю воно практично не поступається імпортному (ми отримували по 10–11 т/га), як і за показниками вологовіддачі (різниця всього у 2%). Головна проблема вітчизняного насіння кукурудзи — немає гарантії якості: купуєш і боїшся — а раптом придбаєш кота в мішку. Тому, економлячи по 40 доларів на гектарі (за дешевше насіння), можеш втратити значно більше. Вітчизняне насіння може не відповідати стандартам за лінійністю, гібридами тощо. Утім, якщо нам підійде щось по ФАО в нашому регіоні, можемо засіяти пару тисяч гектарів.
Ольга Воздвиженська, Олена Косовська, Людмила Морозова
газета “АгроМаркет”, серпень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
