Молодий підприємець Олексій Романченко з Київщини з усмішкою називає себе аматором із великими амбіціями — раніше він і гадки не мав, що сільське господарства стане справою його життя. Успішно працював у галузі будівництва та залізничних перевезень, але, піддавшись імпульсу, вирішив збудувати модну сучасну теплицю. Про те, що із цього вийшло, а також чи варто братися новачкам за вирощування органічної зелені, він розповів читачам «Плантатора».
— Чому вирішили запровадити тепличний бізнес?
— Три роки тому, 2012 року, збудував у Київській області теплиці, як кажуть, «із нуля». Господарство заснував на власній приватизованій ділянці. Розпочав із невеликої теплиці, сьогодні ж маю 2000 м² «плівки» і ще 3,2 га овочів у відкритому ґрунті. Зелень розміщується в спеціально спроектованих лотках по 7,5 м кожен. Цікаво, що лабораторний аналіз показав, що нітратів у моїй продукції у 20 разів менше за допустиму норму. Тож вирішив, не втрачаючи часу, подати документи для надання моїй продукції статусу органічної.
Один рік тривав так званий перехідний період, під час якого зробив відповідні аналізи ґрунту, заповнив і надав у сертифікаційний орган установлені процедурою документи. Вже 2013 року отримав на руки сертифікат.
— Розкажіть, будь ласка, які види продукції та у яких обсягах ви сьогодні пропонуєте споживачам?
— Ми поступово розширювали асортимент і працювали над збільшенням обсягів. Адже коли починав справу, стабільного попиту на органічну продукцію ще не було. Мені навіть доводилося здавати зелень за ціною звичайної, хоча і зусиль, і грошей у неї було вкладено в рази більше. Проте не жалкую — це був корисний досвід. Із часом навчився планувати урожайність й обсяги продукції — не вирощую більше, ніж можу продати.
Сьогодні маю доволі широкий великий асортимент органічної зелені: кінзи, руколи, щавлю, петрушки, кропу, зеленого салату тощо. Недавно доволі успішно почали вирощувати органічний огірок. Якщо говорити про обсяги, то на місяць вирощуємо по 15 кг кожного виду зелені. Зелених салатів виробляємо більше — віднедавна це улюблена українцями зеленна культура, навіть узимку ми продаємо її по 80–100 кілограмів на місяць.
— Багато виробників відходять від будівництва теплиць, мовляв, не рентабельно, а ви, навпаки, нарощуєте потужності. Чому так?
— Так, я сам довго шукав оптимальне рішення для теплиці, адже підібрати температурний режим для органіки взимку важко: треба постійно підтримувати температуру всередині +18…+22 °С, а зважте ще на витрати для спеціального освітлення… І на сьогодні можу сказати, що технологія, за якою облаштовано мої теплиці, дозволяє отримувати оптимальну собівартість продукції. Всіх деталей і технологічних рішень розкривати не хочу, проте скажу, що в мене теплиця так званого північного типу — вона частково вкопана в землю. Для неї не потрібно так багато опалення, як для звичайної. Крім того, встановив специфічні котли, комбіную різні види опалення. В теплицях із зеленню послуговуюся повітряним опаленням, а для огірків — підлоговим, водяним.
— Розкажіть, чим органічні підходи до тепличного бізнесу відрізняються від звичайних?
— Усе просто й складно водночас — ви повинні покласти чисте насіння в чисту землю й застосовувати лише дозволені для органіки препарати. Ну, і найголовніше — вирощувати органічну продукцію має право лише той підприємець, який пройшов аудит й отримав відповідний сертифікат виробника органічної продукції. Далі виробника вносять до переліку, і він має щорічно підтверджувати своє звання «органіка». Дуже важливо також забезпечити простежуваність продукції, тобто всі операції на підприємстві мають бути чітко задокументованими й готовими в будь-який час до перевірки. Це, певно, найбільша відмінність, адже в неорганічних господарствах облік ведеться без будь-якої системи. У нас у теплиці дуже багато ручної праці починаючи від садіння, збирання, поливу — на жаль, автоматизувати весь виробничий процес поки що неможливо. Органічні овочі та зелень — продукти дуже примхливі. Також додам, що ретельно слідкую за якістю води — вона подається зі свердловини, на яку додатково встановлено спеціальну очисну систему.
— Чи дійсно контроль із боку сертифікаційних органів є настільки суворим?
— Так, і я мав нагоду у цьому переконатися. Наочний приклад: кожних два місяці купую із сусіднього домогосподарства декілька бочок коров’ячого гною І змушений був надати сертифікаційній установі довідку про те, що в домогосподарстві дотримуються всіх санітарних норм, а на луках, де випасається корова, немає хімікатів.
— Чи є проблеми з посівним матеріалом? Адже, наскільки можна зрозуміти, воно також має бути органічним?
— Так, із насінням дійсно є певні проблеми, адже жодного сертифікованого виробника органічного посівного матеріалу в Україні немає. Тому або домовляюсь із представництвами іноземних насіннєвих компаній, або привожу його з-за кордону самостійно. Для сівби можна використовувати спеціальне не протруєне насіння, проте треба довести його походження й те, що воно не зберігалось і не змішувалось зі звичайним, не має ознак ГМО тощо. Як здогадуєтеся, це проблематично, витратно й потребує часу.
— Які вимоги до ґрунту в органічних теплицях?
— Землю потрібно було зробити придатною під теплиці. Що маю на увазі? Річ у тім, що ґрунт потрібно вирівняти за багатьма показниками, зокрема кислотністю й складом. Можна додавати чистий без домішок торф і пісок для пухкості землі, а також перегній для удобрення — і це все. Врахуйте, у теплиці має бути різний pH під різні культури. Тому дуже багато роботи було саме у цьому напрямі — брав чорнозем, змішував із землею на ділянці, розкислював спеціальними біопрепаратами, проводив аналізи ґрунту. В органічних теплицях взагалі не можна застосовувати кокосовий й інші види субстратів — тільки натуральна земля.
— Наскільки внутрішня ринкова ціна на органічну зелень відповідає європейській? Вона більша чи менша?
— Я не настільки ретельно відслідковую європейські ціни, але, наскільки мені відомо, вони практично однакові. Вартість сильно варіюється хіба що від сезонності та від якості пропонованого товару. Якщо порівнювати ціни на неорганічну й органічну продукцію, то в нас остання рівно вдвічі дорожча за звичайну, а у Європі «органічна націнка» на зелень приблизно 20–30%.
— Чому ми відстаємо за собівартістю?
— Незважаючи на дешевизну робочої сили, собівартість органічного виробництва в нас значно більша, бо немає відповідних українських біопрепаратів і насіння. Тож майже на 50% ціни кінцевого продукту — це прямі видатки. Якщо розібратися з капіталовкладеннями, то маржа в органіці навіть менша за звичайну. Крім того, в нашому бізнесі дуже високий ризик втрати врожаю через хвороби. Наприклад, якщо препарат не спрацював належним чином, то зелень вже не врятуєш, доведеться розчищати ділянку чи теплицю й починати все спочатку.
— Який вид органічної продукції можете назвати найприбутковішим?
— Найрентабельнішим, як не дивно, є тепличний органічний огірок. Конкуренції у цьому сегменті фактично немає. Тож у майбутньому плануємо нарощувати обсяги його виробництва.
Водночас, якщо казати про найпримхливішу тепличну зелень, то це, без сумніву, кріп. Здавалося б, він є найпоширенішим, проте отримати товарну зелень дуже важко. Будь-яка технологічна проблема, і на зелень одразу нападає борошниста роса, ніжки чорніють і буквально за шість годин красиві посадки перетворюються на нетоварку. Тому сіємо його дуже мало й розташовуємо подалі від «сусідів» — він не любить ніякої іншої зелені поряд.
— Тобто поступово будете переходити із зелені на тепличні овочі?
— Так, у цьому бачу перспективи. В Україні сьогодні немає жодного органічного господарства, яке б пропонувало органічні помідори й огірки в промислових обсягах, натомість клієнти готові за них платити. Міркуйте самі — культура споживання зелені в Україні не така розвинена, її не з’їси більше за норму, а огірок — більш традиційний, і попит на нього стабільний.
— Чи плануєте ви подальші інвестиції в господарство? Яким чином будете це здійснювати?
— Нині перебуваю в активній фазі пошуку інвесторів. Якщо все вийде так, як планую, то розширення буде швидким і масштабним. Якщо ні, то робитиму все власними силами, але повільніше.
— Як вибудовували свою систему збуту? Чи можна побачити органічну зелень на прилавках наших звичайних магазинів?
— Незважаючи на те, що останнім часом ритейл «повернувся обличчям» у бік виробників органіки, і їх товари стають доступнішими для пересічних покупців, органічної зелені на полицях українських супермаркетів ще не зустрінеш. Мій досвід підказує, що з мережами супермаркетів дуже важко працювати в плані фінансових повернень, адже органічна зелень — не та категорія товару, яку можна продати ще раз. Нині зелень від ПП «Романченко» можна купити в магазині GoodWine, а також у кількох інтернет-магазинах. Ми активно працюємо з оптовими компаніями та ресторанами.
— Ну, і наостанок. Чи варто фермеру-початківцю вирощувати органічну зелень, чи є сенс звернути увагу на якийсь інший сегмент?
— Коли розпочинав вирощувати зелень, мене активно відмовляли, мовляв, краще овочі. Проте на той час конкуренції в сегменті не було, тож вирішив ризикнути. Зі свого досвіду можу сказати, що вирощувати зелені культури слід систематично, якщо є асортимент і постійні покупці. В іншому разі й запрягатися не варто. Ще дуже важливою є практика, адже знання в органічному сегменті не можна отримати з книжок. Тому разом із моїм першим агрономом ми «набивали ґулі», але все одно отримали бажаний результат. Сьогодні я повністю задоволений тим, як просувається справа.
Ірина Глотова
журнал “Плантатор”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
