До 2008 року Дмитро Зубаха й Олег Шубрат успішно управляли бізнесом, пов’язаним із нерухомістю та будівництвом. Проте криза змусила шукати інші шляхи… і доля сама привела їх у ягідництво. Маючи 12 га невгідь у селі Рожів Макарівському районі Київської області, вони вирішили використати їх за прямим призначенням — стати фермерами. Нині підприємці вирощують високоякісні органічні ягоди, на які зареєстрували ТМ Small Fruit. Вони переконані, експортувати й продавати на внутрішньому ринку ягоди — справа, що варта і зусиль, і інвестицій.
— Ви — новачки у ягідному бізнесі. Не страшно було починати все, як то кажуть, і нуля?
Олег Шубрат: Ми взагалі люди ризикові — вирішили спробувати й вийшло! Вибір пав на ягідництво, оскільки воно не потребує великих капіталовкладень і земельного банку в тисячі гектарів. Не потрібні комбайни, трактори, інша витратна техніка. У цьому сенсі ягідництво — досить вигідний і привабливий стартап. З другого боку, є й чимало специфічних ризиків: наприклад, треба не помилитися з обранням якісного посадкового матеріалу, знайти працівників, налагодити збут тощо. Так, лише на початковому етапі нам довелося витрати близько 30 тис. доларів власних заощаджень.
Дмитро Зубаха: Кажуть, що новачкам щастить. Однак із самого початку ми дивились на ягідництво не як на повноцінний бізнес — розуміли, що знадобиться багато часу, аби ця справа стала рентабельною. Насамперед ми хотіли, аби наші родини та друзі їли нормальні продути, без хімії
— Як обирали ягідні культури для посадки?
О. Ш.: Усе почалося з облаштування території, проведення електропостачання, будівництва огорожі та приміщень для працівників. Потім висадили сидерати (люцерну, гірчицю, овес) і лише після цього почали проектувати план території. Зробили аналіз ринку й обрали для себе асортимент із трьох ягідних культур — малини, суниці садової й ожини, а також двох садових — кизилу та персика. Нещодавно також посадили інжир — хочемо провести експеримент й навчитися його вирощувати в умовах Київщини. Всі культури та посадковий матеріал обирали дуже ретельно й зупинили вибір на сортах іноземної селекції.
Д. З.: На сьогодні під суниці відведено 3 га, під малиною — понад 6 га, ще 5 га під ожиною. Цього року ми шляхом оренди розширимо площі — посадимо ще 3 га малини.
— Із самого початку орієнтувалися на органічне виробництво?
О. Ш.: Зовсім ні. Тоді ми не знали нічого про органіку та органічний рух. Земля, що нам дісталася, фактично була цілиною — на ній багато років поспіль росли самі бур’яни. Тому вирішили не руйнувати природний баланс. У 2013 році зробили розгорнутий аналіз ґрунтів, який підтвердив, що в землі немає важких металів й інших речовин. Логічно, що нам порадили звернутися до представників «Органік стандарту» й отримати сертифікат. Того самого року розпочали процес сертифікації, а 2014 року, ще до отримання першого промислового врожаю, отримали статус органічного господарства. Нам дуже пощастило, — із самого початку ми не застосовували на полях хімії, тож трирічний так званий перехідний період був непотрібний.
— Наскільки складною була процедура проходження сертифікації?
О. Ш.: Насправді це зовсім не були «пекельні кола», як чомусь заведено вважати. Ми надали фотографії поля, зібрали всі потрібні статутні документи, довідки про походження продукції та саджанців, отримали письмове підтвердження від селищної ради, що на цій землі протягом 11 років не велися сільгоспроботи, долучили відповідний аналіз із лабораторії. Далі в господарство приїхали інспектори, перевірили всі документи й весь виробничий ланцюг згідно з усталеною європейською процедурою. Сама перевірка інспектора триває один день, і якщо у виробника виникнуть якісь проблеми, дається певний час на їх усунення. Потім інспектор приїздить для перевірки знову.
— Яких специфічних вимог маєте дотримуватись як виробники органічних ягід?
О. Ш.: До всіх органіків, незалежно від масштабів діяльності й вирощуваних культур, вимоги однакові — у жодному разі не застосовувати хімію та ретельно ставитися до всіх етапів — відслідковувати біологічне походження препаратів, боротись із бур’янами лише механічним способом тощо. Цей бізнес не є інтенсивним і підходить лише для тих, хто здатен відстежувати кожен елемент справи й ставиться до цього відповідально.
— Як обирали посадковий матеріал: завозили його з Європи чи послуговувалися вітчизняними сортами?
Д. З.: Вивчивши український ринок, не знайшли саджанців тієї якості й урожайності, яка нам потрібна. Вирішили самотужки імпортувати органічні відвірусовані польські й американські сорти ягід (in vitro). До речі, сьогодні ми вирощуємо органічні саджанці й не лише для потреб власного господарства, а й на продаж. Хочу зауважити, що такі саджанці абсолютно не створюють проблем із шкідниками та хворобами.
— Тобто саджанці, що продаєте, автоматично набувають статусу органічних?
Д. З.: Якщо підприємство вирощуватиме наші органічні саджанці на сертифікованій землі й застосовуватиме біопрепарати, то, безперечно, ягідне господарство в перший же рік плодоношення зможе набути відповідного статусу. Якщо підприємство не є виробником органіки, то це буде просто врожай ягід дуже високої якості.
— Наскільки дорогими є органічні саджанці проти, наприклад, традиційних?
Д. З.: Сьогодні ми не розглядаємо це як окремий бізнес — просто маємо два його напрями. Щодо вартості, то, оскільки ми нині на етапі становлення, наші органічні саджанці на 10–20% дешевші за традиційні. Уже в перший рік запуску супутнього напряму діяльності ми отримували немало замовлень від колег. Тепер працюємо над постачанням саджанців малини в Київську, Житомирську та Дніпропетровську області. Взагалі потенційно ми можемо вирощувати до півмільйона саджанців. Сподіваємося, що з нашою допомогою ринок виробників органічних ягід розширюватиметься. Принаймні ми докладатимемо до цього зусиль.
— Що маєте на увазі?
Д. З.: Цього року ми зареєстрували кооператив, члени якого зможуть отримати наші органічні саджанці зі знижкою 60%, а решту вартості саджанця люди можуть компенсувати майбутнім урожаєм. Крім того, надаємо їм консультаційний супровід на всіх етапах виробництва, допомагаємо налагодити збут продукції.
О. Ш.: Стати учасником кооперативу може будь-хто незалежно від віку та регіону — важливо, щоб людина була зацікавлена вирощувати ягоди органічно та мала в користуванні не менше 1 га землі.
— Однак фактично ви самотужки «вирощуєте» конкурентів?
Д. З.: Про конкуренцію казати зарано — місцевий ринок заповнений максимум на 10% потреби. У лютому ми брали участь у провідній органічній виставці Біофах у Німеччині й повернулися звідти з контрактом на постачання 1000 т замороженої малини. Самотужки сформувати таку велику партію органічної малини буде важко. Саме тому вирішили виступити до певної міри піонерами-ініціаторами й заснувати кооператив. Уже сьогодні до наших лав долучилося 10 підприємств, а до початку ягідного сезону буде ще більше. Також щороку проводимо день відкритих дверей, а також спеціальне навчання — готові поділитися з виробниками всіма набутими знаннями.
— Знаю, що на сьогодні є труднощі з кваліфікованим персоналом, зокрема агрономами. Як розв’язали цю проблему?
О. Ш.: Нині в нас на плантації в сезон працює бригада із 30 осіб — мешканців Західної України. Щорічно кількість працівників збільшується, адже кількість гектарів, що вступають у плодоношення, збільшується. Ми забезпечуємо їм гідну оплату праці, надаємо житло з вигодами, харчування.
Щодо агронома, то цю проблему, на жаль, поки що не пощастило розв’язати — доводиться робити все самим. Є непогані фахівці, але щойно вони чують слово «органіка», весь ентузіазм одразу зникає, адже «труїти» рослини хімікатами — набагато легше, ніж розкривати їх природній потенціал. З другого боку, ми не шкодуємо, що так сталося. Врешті-решт ми у такий спосіб більше обізнані з продуктом, що виробляємо, можемо особисто засвідчити його якість.
Д. З.: Нещодавно мені довелося спробувати в Німеччині органічну полуницю, і не без гордості скажу: ягода, що вирощена в нашому господарстві, у сто разів краща й ароматніша! Ми піклуємося про кожен саджанець, відслідковуємо кожен етап. Відповідно, результат, який отримуємо, приносить не лише гроші, а й величезне задоволення.
— Як розвиватимете інфраструктуру підприємства?
Д. З.: Незабаром плануємо збудувати для потреб кооперативу цех із пакування та заморозки ягід. 2014 року змушені були його орендувати, але найбільші труднощі полягали в тому, щоб наші ягоди в жодному разі не контактували та не перемішувалися з іншою, неорганічною ягодою. Також поступово будемо розширювати площі під культурами й насамперед це стосуватиметься малинових плантацій, щоб поступово вийти на зумовлені експортні обсяги постачань.
— Отже, логотип органіків — «зелений листок» — став для вас справжньою перепусткою на зовнішній ринок?
О. Ш.: Протягом кількох сезонів, доки ми нарощували обсяги, то працювали винятково на внутрішній ринок: продавали ягоди через спеціалізовані магазини й у загальнонаціональних торгових мережах.
Торік спробували поставити нашу малину у ЄС — партія була відносно невеликою, а запропонована ціна майже вдвічі вищою, за українську. Дійсно, коли є «листок», працювати значно простіше — ви нікого не маєте більше переконувати в якості своєї продукції та надавати будь-які інші документи. Однак, знову ж таки, сертифікат не гарантує наявність клієнтів — шукати замовлення потрібно самостійно та постійно. На сьогодні у Європі до органіки з України склалося упереджене ставлення, бо раніше траплялися випадки невиконання зобов’язань українськими постачальниками, а це наводить тінь решту виробників. Проте, «завдяки» девальвації ціна на нашу продукцію дуже конкурентна, так звана «органічна націнка» у нас становить лише 30–40%, тоді як у європейських плантаторів — 50–60%. Тому трейдери й далі шукатимуть фахові ягідні господарства в Україні.
— Які органічні ягоди можуть бути потенційно цікавими для вирощування як на внутрішньому ринку так і для експорту?
О. Ш.: Усі можуть бути потенційно цікавими. Наприклад, сьогодні думаємо над доцільністю вирощування червоної смородини (порічок) й аґрусу. Якщо казати про зацікавленість клієнтів на виставці Біофах, то їх більше цікавили великі партії малини.
— Ви працюєте з вітчизняними торговими мережами. Наскільки важко поставити на полицю саме органічний продукт?
О. Ш.: Звичайно, про великі обсяги постачань органічних ягід поки що не йдеться, і я бачу цьому два можливих пояснення. По-перше, органічні ягоди — продукт, що швидко псується й потребує більшої уваги; по-друге, споживачі все ще не зовсім розуміють, чим органічне відрізняється від звичайного і чому варто за це платити більше. Проте перспективи цього сегмента величезні.
Розмістити в мережі продукт не важко, проте досить часто за це вимагають «відкати», а ми, як чесні виробники, із цим незгодні. Спочатку самостійно виходили на представників великих супермаркетів і пропонували купити в нас продукцію, а сьогодні все частіше до нас звертаються саме вони. Працюємо із LеSilpo, GoodWine, «Екоклубом», OrganicLife, «Органик Форест» тощо. Таким чином, наш досвід засвідчує — якісний продукт завжди знайде свого покупця й без додаткових фінансових вливань.
— Які специфічні вимоги до органічної продукції висувають торгівельні мережі?
О. Ш.: Щоб стати на полицю з продукцією, багато не потрібно. Швидше наші вимоги були вищими — адже розміщувати органічну ягоду поруч із традиційною — неможна. На жаль, багато торгових мереж нехтують цим загальноєвропейським принципом.
— Чи будете поступово переорієнтовувати підприємство на зовнішні ринки?
О. Ш.: Так, наше основне завдання на перспективу — експортувати на європейські ринки українську органічну малину, суниці садові й ожину. Здавалося б, європейці бояться війни та нестабільності в Україні, але в нашому разі мені здається, все абсолютно навпаки: український ягідний бізнес європейці підтримують щиро, бо бачать у ньому велику перспективу.
Ірина Глотова
журнал “Плантатор”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
