Високої якості зерна і врожаю пшениці досягають за підживлення посіву не лише аміачною селітрою, а й карбамідом.
Пшениця поглинає азот, на відміну від інших елементів, протягом всього періоду вегетації: від початку утворення коренів до повного припинення процесу фотосинтезу та достигання зерна. Саме завдяки застосуванню на полях збалансованого плану азотного живлення можна керувати процесами формування зерна та його якості.
Традиційно в системах живлення зернових колосових культур широко використовують аміачну селітру (NH4NO3), в меншій кількості — карбамід CO(NH2)2. Виробники зерна аміачну селітру називають універсальним добривом. Її використовують під час основного внесення (під передпосівний обробіток ґрунту), для підживлення зернових у відповідні етапи розвитку рослин. За реакцією це слабокисле добриво, що піддається вимиванню у глибші горизонти, особливо на легких ґрунтах.
Карбамід (сечовина) належить до найбільш концентрованих твердих азотних добрив. При внесенні в ґрунт, тобто під відповідний його обробіток, або за прикореневого підживлення (за допомогою дискових сівалок) втрати азоту незначні. Від застосування карбаміду при підживленнях поверхневим способом ефективність менша порівняно з аміачною селітрою, що пояснюється швидкими процесами амоніфікації карбаміду під дією уробактерій, які перетворюють його на малостійку сполуку — вуглекислий амоній і, як внаслідок, втрати азоту збільшуються.
Позитивна дія аміачної селітри зумовлюється поєднанням у ній аміачного і нітратного джерела, які створюють кращі умови для живлення рослин протягом вегетації.
У карбаміді міститься амідна форма азоту, яка краще засвоюється рослинами через листкову поверхню. Отже, економічно вигіднішим це добриво є у позакореневому підживленні.
Варто зауважити, що внесення мінеральних добрив у період передпосівного обробітку ґрунту як у звичайних, так і в допустимо підвищених дозах, а також шляхом одноразового підживлення навесні не сприяє істотному підвищенню якості зерна. Пояснюється це тим, що озима пшениця споживає близько 30% загального мінерального азоту, який виноситься рослинами з ґрунту за весь період вегетації, під час формування і наливу зерна. Тому для формування високої якості зерна потрібно забезпечити достатнє азотне живлення рослин від фази виходу в трубку до кінця молочної стиглості.
У досліді на посівах озимої та ярої пшениці на сірих лісових поверхнево-оглеєних ґрунтах нашого Інституту позакореневе підживлення карбамідом проводили від утворення 2—3 міжвузль до молочної стиглості 2—3 рази за вегетацію. Дотримуючись умов внесення (спекотні дні: зранку до 10-ї години та після 17-ї; похмурі дні: без обмежень часу внесення). Дози: N20 (15% концентрації) — 45 кг/га сечовини + 255 л води або N20 (20% концентрації) — 45 кг/га сечовини + 160 л води; N30 (15% концентрації) — 65 кг/га сечовини + 370 л води або N30 (20% концентрації) — 65 кг/га сечовини + 260 л води.
Розрахункова норма добрив — N110-120P90K90 (N30 у формі аміачної селітри разом з P90K90 під культивацію + решта азоту в формі триразового позакореневого підживлення карбамідом). Основна мета такого підживлення — підвищення якості продовольчого зерна (білка, клейковини).
Весняне підживлення озимої пшениці проводили протягом 10—12 днів після відновлення вегетації рослин азотними добривами (аміачна селітра, сечовина) (N30) прикореневим способом за допомогою дискових сівалок під час підсихання ґрунту впоперек рядків на глибину 3—4 см. У результаті цього зростав вміст білка та клейковини на 0,6—1,0% та 3,3—4,1% проти відповідних показників на фоні P60K60 (10,2; 24,5%). А після додаткового підживлення під час колосіння (N30) у формі аміачної селітри поверхневим і сечовини позакореневим способом — відповідно на 1,2—1,4, 4,8—6,6%. При цьому поліпшувалися технологічні і хлібопекарські властивості борошна. Приріст врожайності був вищим після застосування аміачної селітри і становив 0,81 т/га, тоді як після карбаміду — 0,63 т/га до фону (4,04 т/га).
Зі збільшенням норми добрив до N120 з внесенням у чотири строки (до сівби, навесні, під час колосіння і в молочній стиглості) на фоні P90K90 кількість клейковини становила 30,1%. Також підвищувалася кількість клейковиноутворювальних білків (гліадинів і глютенінів) на 1,02 і 0,84%, що вказує на поліпшення хлібопекарських властивостей борошна.
Висвітлюючи результати дослідів, не можна претендувати на широке їх використання по всій Україні. Але загальні підходи, кількість підживлень по конкретних фазах розвитку та два види добрив можуть бути закладені в систему підживлень пшениць по всій Україні. Агрономам залишається тільки розрахувати дози під власні умови полів господарства.
Cвідерко Марія Стахівна, кандидат с-г наук
Болехівський Василь.Петрович, кандидат с-г наук
Інститут землеробства і тваринництва західного регіону НААНУ
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2011 року
The Ukrainian Farmer
