Замість радості від цьогорічного високого врожаю аграрії перебувають у розпачі та вважають, що їх у котре «підставили». Адже ще на початку літа можновладці чи не щотижня підвищували прогнози щодо валового збору зерна, казали про рекорди, планували обсяги експорту. Однак що бадьоріше звучали їх прогнози, то нижче падали ціни. Перед початком зернового сезону — 2013/2014 на основних торговельних майданчиках відбувся обвал світових цін. Червень одразу охрестили «чорним». Однак світовий «чорний» червень зі зниженням на 4–5% не йшов у жодне порівняння з «чорним» червнем по-українськи — із 35-відсотковим падінням ціни. Причина — в усіх зернових країнах цього року високий урожай. За нього завжди йде боротьба, а коли результат отримують — мають безліч проблем, багато роботи й численні збитки. Відтак, чим більше наші аграрії збирали зернових, тим голосніше з-поміж них звучало слово «катастрофа». Сільгоспвиробники шоковані, не можуть вирішити продавати чи не продавати, проте час плине, а зерновий вал лавиною суне на Україну.
Зернові тенденції
Спочатку низька ціна вдарила по ранніх зернових. Собівартість виробництва скотилася до нульової. Примітною особливістю цього сезону є те, що відбувається скорочення розриву в ціні між фуражною та продовольчою пшеницею. Україна за дуже доброго врожаю отримала якісне зерно. Як правило, у нас частка продовольчого зерна збільшується тоді, коли ранні зернові вегетують на фоні посухи, тобто за неврожаю; а фуражне зерно переважає у дощові врожайні роки. Цього ж року погодні умови створилися так, що більша частина пшениці вродила 1–4 класами — майже 65% урожаю.
Водночас світовий ринок пшениці не є таким уже однозначним. Рясні дощі у Північній півкулі прибавили врожаю, проте знизили його якість, що відповідно зменшило ціну на ринку. Крім того, попит на американську озиму м’яку та тверду пшеницю (SRW і HRW) впав. А ось попит на якісну пшеницю з високим умістом білка (13–14%), що добре для України, на початку осені почав зростати. «Високу» пшеницю цьогоріч пропонує незначна частина країн — США, Канада, Україна, трохи Франція з Австралією.
Для української продовольчої пшениці вартість форвардних контрактів із поставкою в листопаді-грудні коливалася в межах 257–261 дол. США, для фуражної — 235–243 дол. СШАза тонну. Тому на короткострокову перспективу можна зробити висновок, що варто не поспішати продавати пшеницю 1–2 класів, принаймні до ціни в портах (СРТ-порт) 1900 грн.
З другого боку, надмірне притримування пшениці є доволі небезпечним кроком. Адже, зважаючи на значний загальний обсяг вирощених зернових, можна прогнозувати й великий обсяг експорту — мінімум 30 млн тонн. Це стане справжнім випробуванням для вітчизняної логістичної інфраструктури, яка змушена буде щомісяця перевалювати й відвантажувати близько 3 млн тонн зерна. І це з урахуванням того, що експорт зерна протягом року розподілиться рівномірно. Отже, якщо аграрії почнуть усе притримувати до кращих цін, то з їх настанням ми можемо одержати ситуацію транспортного колапсу. Зрозуміло, що агрохолдинги, які мають власні трейдерські підрозділи та перевалочні потужності, опиняться в кращому стані й зможуть планувати відвантаження продукції відповідно до цінової кон’юнктури та власних потреб. Гіршими будуть перспективи для дрібніших сільгоспвиробників: якщо всі вони будуть дружно притримувати, а потім дружно (й одночасно з великими гравцями) виходити на ринок, то їх зерно виявиться незатребуваним. Тому якщо господарство може заробити на зерні вже сьогодні, то це варто робити.
Що ж до ячменю, то на цьому ринку можна буде «погратися»: на експорт піде небагато — не більше ніж, 2 млн тонн, оскільки цієї культури посіяли та виростили небагато, тому протягом усього сезону попит буде достатньо рівним і високим.
Приємною новиною може стати збільшення імпортної квоти на кукурудзу з боку Китаю. Квота на цей календарний рік (2,88 млн тонн) уже вибрана й китайські переробники активно скуповують на зовнішньому ринку сорго. Очікування трейдерів щодо імпорту Китаєм цієї культури зросли з 800 тис. тонн до 1 млн тонн до кінця 2013 року. Сорго, на відміну від кукурудзи, не обмежено квотами, через це ціни на сорго в США на 20 дол./т вищі, ніж на кукурудзу. Із 10 млн тонн сорго, вирощених цьогоріч у США, 30–40% піде на експорт, і це не задовольнить світовий попит. Можливо, українським аграріям таки доцільно звернути увагу на цю культуру?
Олійне ковзання
Дощовий вересень збаламутив ринкову картину для виробників насіння олійних культур. На початку збирання рекордного (за очікуваннями) врожаю соняшнику олієдобувні заводи (а саме вони в Україні формують закупівельні ціни) опустили цінову планку до критичного рівня. У період збиральної кампанії ціни завжди відчутно «просідають», тому сільгоспвиробникам варто дочекатися повернення їх в адекватні «береги». До того ж, їм у цьому сприяла дощова погода: у багатьох областях України комбайни не могли вийти в поля, виникла загроза втрати врожаю. Ця ситуація не залишила байдужими переробників, що й відобразилося у рівні закупівельних цін — протягом вересня вони підросли приблизно на 10%. Отже, надалі на ціну насіння соняшнику впливатимуть такі фактори, як спроможність сільгоспвиробників без втрат зібрати врожай, висушити його та покласти на зберігання (або ж одразу продати переробникам відповідно до укладених форвардних контрактів). Матиме певний вплив на ціноутворення й світовий ринок, на якому нині спостерігається зниження ціни на соняшникову олію у зв’язку з очікуваннями високого врожаю соняшнику в основних країнах-виробниках. За прогнозами експертів, до кінця осені вартість насіння навряд чи перевищить 4000 грн/т. Подальші перепетії маркетингового року багато в чому залежатимуть від темпів й обсягів збирально-закупівельної кампанії, але все ж таки визначальним фактором, який задав ціновий тренд на весь рік, є великий вал вирощеного врожаю головної олійної культури України.
Саме різні співвідношення обсягу врожаю та обсягу переробних потужностей становлять ключову різницю між ситуацією на ринку соняшнику поточного й минулого років. Торік висока ціна під час збиральної компанії була пов’язана з тим, що очікувався вкрай низький урожай, а переробні потужності відчутно перевищували за обсягами те, що могли запропонувати сільгоспвиробники. І саме дефіцит пропозиції на тлі дуже великих переробних потужностей підігрів ціни та фактично став причиною того, що у вересні вони стартували з пікових. Цьогоріч такого не буде. Адже крім соняшнику маємо добрий урожай інших олійних і зернових культур.
Логістичний провал
Аграрії неодноразово казали про завищені ціни на перевезення та зберігання, що роблять їх зерно неконкурентним. Мало того, що ціна завелика, ще й ситуацію з наявністю зерновозів дотепер не вирішено. Вагони «Укрзалізниця» так і не закупила. На транспортування, перевалку, отримання довідок і дозволів витрачається третина експортної ціни пшениці, а українська ціна на ці послуги є втричі вищою, ніж в інших великих гравців світового аграрного ринку.
Це може зробити лише влада, котра, як ми бачимо, не виявляє особливої активності у вирішенні ситуації на аграрному ринку. Активними є лише її голосні заяви щодо намолочених мільйонів.
Петро Євич, генеральний директор ТОВ «АгроРось» (Черкаська обл.)
Втрати, що несуть вітчизняні аграрії, зростають щодня. Ціни на пшеницю стабільно низькі, якщо врожайність у господарства становить 50 ц/га, то фактично виходить збиткове виробництво. Аналогічна ситуація й по соняшнику та кукурудзі. Держава, яка дбає про свою продовольчу безпеку, у таких випадках має реагувати. У нас, на жаль, цього не відбувається. Навпаки, місцеві державні органи влади з метою наповнення бюджету вимагають збільшення орендної плати для фермерів, придумують численні перевірки й інспекції. Можновладці повинні принаймні висловити своє ставлення до цього. Зрозуміло, що бюджетних коштів немає, однак є інші форми стимулювання виробників. Не варто жити нинішнім днем, радіючи високим урожаям і низьким цінам, треба бачити перспективу наступного року. А вона є нерадісною. Заяви керівництва про закупку зерна Аграрним фондом — маркетинг чистої води. Треба щонайменше зустрітися та вислухати думку агровиробників, і не лише великих, а й середніх і малих, на яких сьогодні лежить весь тягар відповідальності за життя в сільських громадах. Адже держава давно дистанціювалася від розв’язання проблем соціальної підтримки села, переклавши її на плечі сільгоспвиробників.
Говорять експерти
Микола Малієнко, директор СТОВ «Перемога» (Київська обл.)
У мене, як і більшості сільгоспвиробників, вкрай негативне ставлення до ситуації із цінами. Звичайно, не можна заперечувати вплив зовнішнього ринку. Водночас можу передбачити, внутрішні причини також присутні. Наші зернотрейдери можуть погодити свої дії впродовж навіть кількох годин. Акцент робиться на загальному перенасиченні ринку. Вплинула на ситуацію й статистика, яка намагається продемонструвати, що в Україні все добре, заявляючи про обсяги, що набагато більші за реальні.
Ми — насіннєве господарство, з трейдерами не працюємо. Проте вже відчули зниження попиту на насіння. Господарства, які збиралися в нас його купляти, щоб оновити репродукцію, не мають для цього грошей. Така ситуація, поза сумнівом, позначиться на врожаї 2014 року. Це як ланцюгова реакція. Ринок сільгосптехніки завмер. На сьогодні не фіксується жодних придбань будь-якої техніки. Ринок мінеральних добрив також відреагував: якщо торік добрива продавали по 5–6 тис. грн/т, то цього року — не беруть і за 4700. Держава каже, що бідна й не здатна знайти резерви, щоб утримати ринок. Проте вона не усвідомлює, що це ще не біда, біда буде наступного року, коли продовольча безпека опиниться під загрозою.
На сьогодні усі наші склади заповнено насіннєвим матеріалом — ярою та озимою групами. На підході соя та гречка. Соняшник продаватимемо за тими цінами, що будуть на момент нашого збирання. Тримати його немає можливості — треба забезпечувати собі фінансову складову. Кукурудзу, довівши до належної кондиції, продаватимемо також одразу.
Володимир Мокляк, голова СФГ «Дослідне» (Полтавська обл.)
Поки ні зернини не продали, живемо за рахунок минулого року. Скільки вдасться — не знаю. Притримуємо і пшеницю, і ячмінь, і ріпак. Сою почали молотити, і також про продаж наразі не йдеться. Якби не кредит — трималися б може і довше, а так доведеться віддати в жертву щось із цих культур. Імовірно, першим буде ріпак. Нині за нього дають 3500 грн/т, після торішніх 4500 — замало.
Господарство виживе, проте одне діло вижити, а інше розвиватися. Я цього року купив дорогий обприскувач за 3 млн грн, були й інші витрати на розвиток господарства. Планував ще встановити сучасні ваги на 80 т та інші проекти замислювалися. Тепер скоротили всі програми, економимо. Аби раніше знати про такі ціни…
Кажуть, що це світова тенденція, однак у світі ціни знизилися не вдвічі, як у нас. Останню сою — 62 т — я продав по 6150 грн/т, а тепер пропонують 3600. Не може так бути! На мою думку, діло було так: зійшлися між собою трейдери, випили кави, домовилися — подавимо, мовляв; а профільний міністр мовчить, не відстоює інтереси фермерів. Якби аграрії зібралися й пішли до прем’єра, до президента, може щось і змінилося. А так усі сидять мовчки, між собою балакають, а справа не вирішується.
Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників
У світі ціни змінилися, але ж не до такого рівня, як у нас. На гречку та соняшник ціна впала наполовину, на третину подешевшала пшениця. Вважаю, що робиться це навмисно. На світовому ринку держава дотує селянина, відповідно, для нього такі коливання не є загрозливими. А наш аграрник не дотується, не отримує жодної допомоги та ще обкладається податками. Насідком цієї ситуації буде зменшення посівів озимих та ярих наступного року. Якщо собівартість вища, ніж ціна, то як фермерам закладати врожай наступного року?! Ми наступаємо в котре на ті самі граблі. Минулого року картопля вродила, ціна на неї впала, цьогоріч урожаю немає, будемо завозити із-за кордону, фінансуючи інших виробників.
Від такої політики стає боляче. Ми не думаємо про свою державу, про своє майбутнє, а думаємо про тимчасову наживу. Наслідки будуть плачевними.
Вікторія Розова
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2013 року
The Ukrainian Farmer
