Захист грушевих садів від медяниці має ґрунтуватися на доброму знанні біологічних особливостей шкідника.
Вирощування груші економічно більш привабливе, аніж виробництво плодів яблуні. Однак грушеві сади нині обсідає медяниця, і це відлякує фермерів від започаткування таких насаджень.
Шкодочинність
За активного розвитку шкідника площа листкової поверхні дерев може зменшуватися на 15–52%. Сильне пошкодження листового апарату веде до різкого уповільнення росту та ослаблення фотосинтетичних процесів. Як наслідок, рослини входять у зиму ослабленими і легко вражаються навіть невеликими морозами. Дерева пошкоджують личинки (німфи) та дорослі особини медяниці. Вони висмоктують сік із бруньок, листків та їхніх черешків, молодих пагонів, квітконіжок і плодів. Личинки виділяють липкий солодкий послід, який розтікається поверхнею рослин і заважає розвиткові їхніх тканин. На солодких виділеннях оселяється грибкова інфекція, унаслідок цього плоди, гілки та листя вкриваються чорним нальотом. За сильного заселення саду медяницею відбувається опадання листя, квіток, плодів і навіть усихання пагонів, це відображається на урожайності і товарній якості плодів.На пагонах медяниця живиться особливо активно,припинення росту пагонів та огрубіння їхньої тканини спричиняє затримку розвитку шкідника та пригнічує його розмноження.
Атаковані медяницею плоди набувають потворної форми та дерев’янистої консистенції і стають непридатними до споживання.
Є наукові дані про те, що медяниця грушева є переносником фітоплазми (Phytoplasma pyri), збудника всихання груші.
Біологія шкідника
Листоблішка грушева, або медяниця (Psylla pyri L., синонім – Cacopsylla pyri L.) належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), родини листоблішок (Psyllidae). Медяниця поширена на всій території України, монофаг. Сіра або жовто-бура комаха завдовжкиблизько 3 мм, з двома парами прозорих крил. Яйце 0,3 мм завдовжки, світло-жовте, овальне, звужене до переднього кінця, з коротким стебельцем біля основи. Личинка плоска, широкоовальна, спочатку світло-жовта з темними плямами на спині, а в наступних поколіннях – сірувато- або зеленувато-жовта без плям. Німфа зеленувато-коричнева.
Переважна більшість дорослих комах (статевозрілі самці й самиці) зимують в щілинах кори стовбурів і гілок, менша їх кількість – під опалим листям та в інших затишних місцях. Вилітають вони на початку березня, за середньодобової температури –2…–3 ºС. Якщо зима тепла, літаючих імаго часом можна спостерігати і взимку. У Центральній Україні масова поява комах медяниці в садах зафіксована в третій декаді березня – першій декаді квітня, за середньодобової температури +5,8 ºС. Імаго заселяють крону дерев, живляться соком молодих пагонів.
Після спарювання самиці відкладають яйця. Початок яйцекладки спостережено в першій половині квітня, за суми ефективних температур +37,1 °С (коли денна температура перейшла через +6 °С). На початку сезону вегетації самки відкладають яйця у зморшках кори плодових гілочок та біля основи бруньок. Після розпускання бруньок – лише на листі. У травні – з верхнього боку листка, розташовуючи їх ланцюжком уздовж центральної жилки, в червні, липні, серпні – з нижнього і верхнього боку листка хаотично розташованими групами із 7–8 яєць. У вересні й жовтні самки відкладають яйця лише на верхньому боці листя. Ймовірно, що така зміна місць яйцекладок пов’язана зі ступенем прогрівання поверхні листків. Загалом же, відкладаючи яйця, самки віддають перевагу верхньому боку листка (співвідношення кількості яєць на верхньому і нижньому боці – 2,8:1). Одна самка здатна відкладати яйця впродовж 30–45 днів, середня плодючість – 300, максимальна –530 яєць. За усихання пагонів або листя відкладені на них яйця гинуть.
Наприкінці квітня – на початку травня відродженіличинки (німфи) проникають всередину бруньок, що розпускаються, і поселяються там, а також на бутонах, квітках, молодому листі. З віком поведінка німф дещо змінюється, і вони переселяються на молоді пагони, черешки листя, квітконіжки або розташовуються на плодах у районі чашечки.
Упродовж року медяниця розвивається в 4–5 поколіннях. У Центральній Україні появу личинок першого покоління зафіксовано в третій декаді квітня, що в груші збігається з фазою рожевого бутона, другого – у період з третьої декади травня по першу декаду червня, третє покоління припадає на третю декаду червня – першу декаду липня, четверте – на третю декаду липня, п’яте – на другу-третю декади серпня. Розвиток поколінь не обмежений чітко вираженими календарними термінами, і вони можуть накладатися одне на одне. Погодні умови, а саме суха і жарка погода, впливають на прискорення розвитку фітофага. Ріст і розвиток медяниці продовжується і у вересні.
Захист
Перше обприскування насаджень проводять у фазу набрякання бруньок (фазу зеленого конуса) препаратами на основі мінерально-масляної емульсії. Вона покриває поверхню яєцьплівкою, порушує їх газообмін і водний баланс, руйнує оболонку та проникає досередини. У фазу рожевого бутона, в період відродження личинок, застосовують інсектициди на основі диметоату чи фозолону. Через 10 днів після цвітіння, до початку масового відкладання медяницею яєць, сад слід обприскати інсектицидами на основі дифлубензурону або суміші люфенорону з феноксикарбом – на медяницю вони діятимуть як регулятори росту, а для корисної ентомофауни будуть безпечними. У періоди відродження личинок, які припадатимуть на фазу росту плодів (середина липня), та після збирання врожаю сад обробляють препаратами на основі тіаклоприду, тіаметоксаму або спіродіклофену.
У садах, де запізнилися з весняними обробками, слід їх виконати відразу після збору врожаю. Мішенню обробок має стати останнє покоління медяниці яке йтиме на зимівлю. Це знизить чисельність шкідника на наступний рік.
У боротьбі з медяницею сьогодні особливо актуальним є використання біологічних методів, адже вони дозволяють значно зменшити пестицидне навантаження саду. Зокрема, польські фахівці радять використовувати для захисту від медяниці щипавок.
Гарний ефект дає застосування хижого клопа Anthocoris nemoralis, який упродовж вегетаційного періоду активно живиться яйцями і німфами шкідника. Для цього в кінці цвітіння у кроні дерев розміщують пластикові ємності з ентомофагом із розрахунку 2500 особин на гектар. Клоп Anthocoris nemoralis живиться також і іншими шкідниками груші – попелицями та пильщиками.
Найбільш поширеними природними ентомофагами, що поїдають медяниць, є сонечка, золотоочки та мухи-дзюрчалки. Корисна роль сонечок полягає у знищенні зимуючого запасу медяниць. Роль золотоочок у зниженні чисельності першого покоління грушевої медяниці незначна, зате ці хижаки помітно знижують чисельність її другого покоління. Для знищення медяниці влітку ідеально підходить фенологія щипавок, вони також знищують листокруток, шкідників з ряду лускокрилих та кліщів. За даним французьких учених 10 мг личинок щипавок щоденно знищує близько 1000 яєць грушевої медяниці.
Плануючи хімічний захист саду, слід пильнувати, щоб він не зашкодив цим корисним комахам.
Олександр Русін, зав. відділу захисту рослин
Інститут помології ім. Л. П. Симиренка НААН
журнал Садівництво по-українськи, серпень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Садівництво по-українськи з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
