Ханіта, Чачанська лепотіка, Стенлі, Топ Гігант Плюс та Ненька – саме такими великоплідними та стійкими до шарки сортами сливи варто нині доповнити фруктовий конвеєр кісточкових.
Ненька – новий український сорт, отриманий у Мліївському інституті садівництва як сіянець від вільного запилення сорту Ода. Від 2007 року – у «Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні». Дерево середньої сили росту, з округлою, середньої густоти кроною. Пагоноутворювальна здатність середня. Однорічні пагони середньої товщини, дугоподібні, коричневі. Забарвлення кори штамба та основи скелетних гілок сіре. Тип плодоношення – в основному на букетних гілочках та коротких, до 5–12 см, гілочках-шпорцях.
Листя середньої величини, обернено-яйцеподібної форми, темно-зеленого кольору, з округлою основою та короткозагостреною верхівкою. Листковий черешок короткий, 10–12 мм, середньої товщини. Край листка пилчасто-городчастий.
Сорт частково самоплідний, цвіте в ранні строки, дуже рясно. Квітки середньої величини, білі. Плодоношення раннє, з третього року, врожайність висока – по 55–65 кг з 10-річних дерев. Плоди великі (40 г), середньоодномірні, широкоовальної форми, часто асиметрично горбкуваті. У стадії знімальної стиглості зелено-синього, споживчої – темно-синього кольору з густим сизим нальотом. Плодоніжка коротка (10–14 мм), середньої товщини, виходить з вузької і глибокої «лійки». Вершина плоду притуплена, часто з помітною впадиною. Бічний шов малопомітний. М’якоть зелено-жовта, хрумка, досить щільна, соковита, відмінного кислувато-солодкого смаку. Кісточка легко відділяється, середньої величини, плоска, овальної форми, з тупими основою та верхівкою. За смаковими якостями та врожайністю сорт перевершує Чачанську ранню та материнський сорт Ода. Є одним з найкращих українських сортів раннього строку достигання з плодами типу «угорок». Плоди в основному споживають свіжими, однак вони придатні і для різних видів переробки. Завдяки добрій транспортабельності витримують тривалі перевезення.
Достигання раннє – в умовах Київщини припадає на 4–9 серпня, тобто на кілька днів пізніше від Чачанської ранньої, але на 5–6 днів раніше від Кабардинської ранньої; на тиждень раніше від Чачанської лепотіки, та на місяць раніше від сорту Стенлей.
Чачанська лепотіка – югославський сорт, отриманий 1961 року від схрещування Угорки Вангенгейма та Угорки звичайної на дослідній станції Чачак. За останнє десятиліття набув значного поширення у республіках колишньої Югославії, в Німеччині, Угорщині, Чехії, Болгарії та Польщі. В Україні вивчається в наукових установах. Дерево середньоросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Кути відходження основних гілок від стовбура 45–50˚. Пагоноутворювальна здатність середня. Зимостійкість – середня.
Цвіте в середні строки, дуже рясно. Плодоношення зосереджене на однорічних пагонах та багаторічних букетних гілочках. Сорт самоплідний, є добрим запилювачем для інших сортів. Плодоносить рано – на сіянцях аличі з четвертого року. Врожайність висока і регулярна – на четвертий рік після садіння – 6,7 кг на дерево, на п’ятий – 11,1 кг, на шостий – 14,7 кг, на сьомий від посадки рік врожай з одного дерева сягає 38,4 кг.
Розмір плодів – вищий від середнього, маса 32–42 г, широкоовальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. М’якоть зеленувато-жовта, середньої щільності й соковитості, доброго кисло-солодкого смаку. Однак не завжди досягає бажаної цукристості (не вища за 15,8%). Кісточка невелика (3,64% від ваги плоду), легко відділяється від м’якоті. Плоди споживають як свіжими, так і використовують для різних видів переробки і сушіння.
Достигання ранньосереднє – 10–20 серпня в умовах Київщини (на півдні – дещо раніше, орієнтовно 4–12 серпня). Має тривалий термін зберігання та добру транспортабельність.
У розсаднику сорт проявляє симптоми несумісності з сіянцями аличі. Саджанці краще вдаються на деяких вегетативних підщепах та сіянцях Угорки Вангенгейма, на яких є більш сильнорослими. За сукупністю ознак – скороплідністю, врожайністю та стійкістю до хвороб – є унікальним сортом. А компактність крони та висока щільність заповнення її плодами дозволяють формувати веретеноподібні малогабаритні дерева, з якими неважко досягти продуктивності на рівні 30 т/га.
Ханіта – новий німецький сорт, виведений 1980 року в Гоенгаймському університеті від схрещування сортів Президент та Ауербахер.
Комерційного поширення в європейських країнах, особливо у Німеччині та Польщі, почав набувати з 1992 року. Нині сорт вивчається в наукових установах України.
Дерева у перші роки росту–сильнорослі, а зі вступом у плодоношення – середньої сили росту, з округлою та розрідженою кроною, формують гострі кути відходження основних гілок від штамбу. Тип плодоношення – на довгих однорічних пагонах та коротких багаторічних пагонах-шпорцях і букетних гілочках. Листя темно-зелене обернено-яйцеподібної форми.
Сорт самоплідний, цвіте в ранньосередні терміни, рясно, одночасно з сортом Чачакська лепотіка. Плодоношення дерев раннє – від другого року після садіння, врожайність висока та регулярна. Є задовільним запилювачем для інших сортів.
Плоди середнього івищого від середнього розміру, вагою 33–38 г, видовжено-овальної форми, темно-сині та вкриті густим сизим нальотом. Добре забарвлюються задовго до повного достигання. М’якоть зеленувато-жовта, соковита, середньої щільності, відмінного кислувато-солодкого смаку, з яскравим ароматом. Кісточка середньої величини, добре відділяється від м’якоті. Вміст цукру незвичайно високий – у середньому 17,9%, тобто цей показник близький до параметрів сорту Угорка італійська, та значно перевершує цукристість сорту Стенлі.
Достигання середньопізнє – за умов Київщини припадає на 21–25 серпня. У сортовому конвеєрі Ханіка вдало заповнює проміжок між сортами середньостиглими (Чачанська лепотіка) та пізнього достигання (Стенлі).
Плоди споживають свіжими, також сорт дає відмінну сировину для виготовлення компотів, варення, джемів, мармеладу та чорносливу.
Сорт толерантний до вірусного захворювання шарка сливи, тому має значні перспективи для вирощування в усіх сливових регіонах України, а завдяки зимостійкості – і у відносно прохолодних – південному Поліссі та Лісостепу. За смаковими якостями, скороплідністю, врожайністю та стійкістю до хвороб перевершує як материнський сорт, так і багато уже відомих сортів сливи. Крона компактна, щільно заповнена плодами, що дозволяє формувати веретеноподібні дерева.
Топ Гігант Плюс – новий німецький сорт, виведений в Гоенгаймському університеті.
У перші роки росту дерева сильнорослі, а зі вступом у плодоношення – середньої сили росту. Крона округла та рідка, гілки утворюють зі штамбом гострі кути. Листя велике, темно-зеленого кольору, блискуче. Тип плодоношення – на довгих однорічних пагонах та коротких багаторічних пагонах-шпорцях і букетних гілочках.
Плоди дуже великого розміру, масою 53–65 г, широкоовальної форми, темно-синього кольору, в густому сизому нальоті. Добре забарвлюються задовго до повного достигання. М’якоть зеленувато-жовта, малосоковита, середньощільна, з кисло-солодким пріснуватим смаком. Кісточка добре відділяється від м’якоті.
Достигання середнє, майже одночасно з Ханітою, в умовах Київщини припадає на третю декаду серпня. Сорт толерантний до шарки сливи.
Стенлі (часто вживана назва – Стенлей) – сорт,виведений ще 1913 року у США на дослідній станції в Женеві (штат Нью-Йорк), від схрещування сортів Угорка ажанська і Великий Герцог.
Вирощується в усіх країнах Європи, де є культура сливи. В Україні дає найкращі результати у степовій та лісостеповій зонах, може вирощуватися і на півдні Полісся. Право на поширення сорту та видачу ліцензій належить Інституту садівництва (м. Київ).
Дерево середньоросле, з широкоовальною кроною середньої густоти. Скелетні (основні) гілки утворюють зі стовбуром майже прямі кути, це забезпечує міцність дерева та зручність його формування. Пагоноутворювальна здатність слабка. Пагони довгі, синьо-чорні. Зимостійкість середня, сорт стійкий до шарки. Плодоношення загалом зосереджено на складних багаторічних букетних гілочках, меншою мірою – на минулорічних пагонах.
Цвіте пізно, дуже рясно – на один погонний метр дворічної деревини квіток припадає у п’ять разів більше, ніж у відомого сорту Угорка італійська. Сорт самоплідний та є добрим запилювачем для інших сортів. На сильнорослій підщепі аличі у плодоношення вступає на четвертий-п’ятий рік. На шостий-сьомий рік після садіння врожайність становить 35, а на десятий – 55–60 кг.
Групування плодів – по одному-два, що забезпечує їх одномірність та високу товарність. Середня вага плодів – 36 г, обернено-яйцеподібної форми, зі своєрідною «шийкою» біля плодоніжки та горбкуватістю по бічному шву. Темно-сині, майже чорні. М’якоть щільна, жовта, доброго кислувато-солодкого смаку. Кісточка середньої величини, за посушливих умов (особливо на легких ґрунтах) відділяється наполовину; якщо ж у період достигання ґрунт добре зволожено, то кісточка відділяється добре.
Достигання плодів пізнє – на Київщині припадає на 6–16 вересня, що на 5–6 днів раніше від Угорки італійської. У холодному сховищі плоди зберігаються добре (20–25 днів). Транспортабельність висока. Використовується у свіжому вигляді, для виготовлення чорносливу, різних видів переробки та заморожування. Сорт зі стабільною високою продуктивністю.
Опис та рекомендацію високоякісного, досить давнього і відомого сорту – Угорки італійської свідомо не наводимо через її сильне ураження вірусом шарки та групою шкідників – отримання високого врожаю плодів є малоймовірним
Василь Павлюк, канд. с.-г. наук
Інститут садівництва НААН України
журнал Садівництво по-українськи, серпень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Садівництво по-українськи з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
