Ріпак уже багато років є однією з найпоширеніших та найважливіших олійних культур у світі. В Україні площі під цією культурою впродовж останніх років залишається стабільними й становлять понад 1 млн гектарів. Чинником, що впливає на стабільність, а в окремі роки й зростання посівних площ ріпаку, є висока рентабельність його виробництва проти інших культур,які вирощують в Україні.
За останні 20 років українські аграрії збільшили врожайність ріпаку більше ніж втричі: з 8,5 до майже 28 ц/га (середній показник по країні). 2025 року, за оцінкою експертів, урожайність була на 7% нижчою проти показника попереднього сезону і становила 25,4 ц/га. Водночас стійкий попит на ріпак підтримував ціну на високому рівні (середня ціна 540 дол./т на 15 серпня 2025 року) і виробники не зменшили посівні площі, попри ризики.
Під час посівної ріпаку — 2025 аграрії зіткнулися з певними викликами. Посівна була доволі тривалою: від початку серпня на Заході, у Центрі та на Півночі України до початку жовтня на Півдні. Її строки визначалися насамперед наявністю вологи.
У західних, центральних і північних областях умови для отримання сходів та початкового росту озимого ріпаку були сприятливими завдяки достатній кількості вологи в орному шарі ґрунту. У середині жовтня переважна більшість посівів була в доброму стані: рослини сформували 8–10 листків і потужну кореневу систему.
У південних областях, зокрема в Одеській, продуктивні опади випали лише в другій половині вересня, а глибші шари ґрунту були сухими. Це вплинуло на подальший розвиток рослин. Тому в регіоні багато посівів увійшли в зиму у фазі від сім’ядоль до 2–3 листків.
На початок квітня 2026 року озимий ріпак перезимував успішно на переважній більшості площ. Незважаючи на тривалі та сильні морози, достатній і стійкий сніговий покрив сприяв збереженню життєздатності рослин. Проте в деяких регіонах зафіксували локальні проблеми через погодні умови. До середини березня у всіх регіонах України стан посівів ріпаку оцінювали як задовільний та добрий. Але вже після відлиги, коливань температур та дощів, коли сніговий покрив перетворився на льодову кірку, стан рослин суттєво змінився та погіршився. Ці умови спричинили пошкодження та руйнування кореневої шийки та кореня через утворення тріщин та потрапляння інфекції. Таку ситуацію спостерігали переважно у східних областях, на лівобережжі Київщини та Черкащини, частково на Півдні. Аграрії у цих регіонах зазначали, що візуально стан поля здавався добрим, проте за детальнішого огляду було помітно потемніння тканин рослин у прикореневій зоні, розм’якшення шийки кореня, що є ознакою бактеріальних гнилей та випрівання рослин. Частину площ у цих регіонах передискували.
Після стійкого потепління та повного відновлення вегетації критичні коливання температур цієї весни не спостерігали. Проте весна була доволі затяжною та холодною, що негативно впливало на ріст і розвиток рослин.
Незважаючи на всі погодні виклики, на кінець вегетації озимого ріпаку більшість площ під час візуального огляду цьогоріч мають кращий стан, ніж минулого. Тому очікувана середня врожайність в країні є вищою.
Окрім того, ринок чекає збільшення пропозиції ріпаку. Станом на 25 червня 2026 року середня ціна на товарний ріпак становить 566 дол./т. Через пролонгований період вегетації можливе затримання збирання ріпаку на 7–10 днів, і це може спровокувати сплеск ціни за наявності термінових експортних контрактів на початку липня.
Нова посівна кампанія 2026 року почнеться вже зовсім скоро. За оцінкою експертів, очікують стабільних посівних площ з можливим розширенням. Як і кожного року, чинником, що впливає на швидкість, якість сівби та посівні площі, є наявність вологи. Через її відсутність у серпні строки сівби зміщуються до пізніших уже кілька сезонів поспіль у багатьох регіонах.
Загалом строки посівної від середини серпня до початку вересня вважають оптимальними для належного розвитку рослин ріпаку. Рання сівба позитивно впливає на розвиток кореневої системи та окремої рослини. З іншого боку, надто рання сівба підвищує ризик вимерзання через надмірний ріст і розвиток рослин. Надто пізня сівба і, як наслідок, слабкий розвиток рослин восени можуть призвести до недостатнього росту біомаси, що, відповідно, не створює передумов для високої врожайності. Проте останніми роками погодні умови восени є доволі сприятливими для росту та розвитку озимих культур, тому ріпак, посіяний до кінця першої декади вересня, а на Півдні — до кінця другої декади, має всі шанси ввійти в зиму у фазі розвитку, близькій до оптимальної. Водночас за пізньої сівби варто обирати гібриди з максимально швидким стартовим ростом восени, щоб рослини встигли сформувати листкову розетку та достатню товщину кореневої шийки на момент припинення осінньої вегетації.
Пропонуємо звернути увагу на гібриди КВС ЛАУРОС, КВС АМБОС, КВС МЕРІНОС та КВС® ХІБЕРІЯ, адже вони мають найшвидший стартовий ріст восени.
Для отримання максимального врожаю ріпаку потрібно забезпечити його оптимальний розвиток до входження в зиму. Оптимальними показниками є густота стояння 25–45 рослин/м², добре розвинені рослини з 8–10, іноді до 12, справжніми листками, діаметр кореневої шийки понад 8 мм і стрижневий корінь завдовжки понад 20 см. Рослини мають зимувати у фазі розетки, з висотою стебла не більшою ніж 2 см.
За умови ранніх строків сівби, а також за широкорядного способу сівби норму висіву треба зменшувати. І навпаки, що пізніше сіють озимий ріпак, то більшою має бути норма висіву. За міжряддя 15 см норма висіву має становити 400–450 тис./га в оптимальні строки і до 500 тис./га — в пізні. За ширини міжряддя 35–45 см на 1 м погонний має бути не більше 8–10 рослин, оскільки оптимальна відстань у рядку для рослин ріпаку становить від 10 до 15 см. Тому за такої ширини міжряддя норму висіву слід зменшувати до 300–320 тис./га в оптимальні строки і до 350–370 тис./га у разі сівби в пізні строки.
Точний висів має переваги завдяки оптимальному розподіленню площі на одну рослину. Це сприяє кращому росту й розвитку, конкуренція рослин зменшується і покращується їх гілкування, вони краще живляться та стійкіші до хвороб.
Після завершення сівби озимого ріпаку через кілька тижнів постає питання захисту посівів та регуляції росту рослин. Контроль бур’янів восени треба провести максимально якісно, адже весняне внесення завжди завдає додаткового стресу культурі. Застосування регуляторів росту восени має кілька цілей: зменшення ризику вимерзання, покращення розвитку кореневої системи в результаті обмеження росту стебла, покращення утворення бруньок бічних пагонів у фазу 4–6 листків.
На схильність ріпаку до стеблування впливає загальний розвиток в умовах довгого дня з понад 12-годинним світлом, що триває до кінця вересня. Що більше розвинений ріпак до цього часу, то раніше виникає і сильніше проявляється схильність до видовження стебла. Якщо до останнього тижня вересня ріпак не утворив шість листків, то навіть за тривалої м’якої осені він не почне передчасне видовження стебла. Водночас що більшою є густота рослин на полі, то меншу площу живлення має кожна рослина і тим раніше та інтенсивніше розпочинається видовження.
Якщо після отримання сходів ріпаку випали сильні опади, рекомендовано провести регуляцію росту в стадії 3–4 листки, застосувавши азоли. Якщо регулятор росту застосували пізно або не дотримали норми внесення, може знадобитися повторна обробка. Її проводять за таких умов: після першого внесення минуло понад два тижні, ріпак утворив 10 листків, пагін став довшим ніж 3 см, а попереду очікується ще щонайменше два-три тижні вегетації із середньодобовими температурами понад 7 °С.
Мета компанії KWS — створити сучасні гібриди, адаптовані до різних агрокліматичних умов. Щороку ми проводимо десятки польових і селекційних досліджень та випробовуємо понад десяток нових гібридів озимого ріпаку. Найкращі з них будуть доступними для товарного виробництва через кілька років.
Цього року ми додали до портфоліо «КВС-Україна» чотири нові гібриди: КВС ДОМІНГОС, КВС® ХІБЕРІЯ, КВС СКОРОС і КВС ВАМОС. Також і далі впроваджуємо у виробництво КВС ГАРТУРОС, КВС ТАЛЕНТОС, КВС МЕРІНОС і КВС® ГАРВАРД, які були новинками минулого сезону. Кожен з них цікавий для виробника специфічною генетичною стійкістю до хвороб, а також різними агрономічними характеристиками, що дають змогу обрати гібрид, оптимальний для певних кліматичних умов і технологій вирощування.
Зміна клімату, пошук технологічних рішень для мінімізації ризиків, складне ринкове середовище — це лише частина викликів, з якими стикаються українські аграрії. Сподіваємося, що цьогоріч погодні умови будуть сприятливими, а рішення — вдалими для отримання найвищих показників урожайності озимого ріпаку 2027 року.
The Ukrainian Farmer
