Чому собівартість овочів неможливо порахувати в середині сезону

Мене часто питають про собівартість. Скільки коштує гектар буряка, яка ціна моркви «з поля», де точка беззбитковості. Я щоразу ловлю себе на думці, що не можу відповісти чесно, поки сезон не закінчився.

Для мене собівартість — це не цифра на старті і не таблиця посеред літа. Це результат усього циклу. Посіяв п’ять гектарів — ще не означає, що п’ять збереш. Один гектар можеш не встигнути, інший зіпсується через погоду. Частину заклав у сховище, щось продав одразу, щось пішло пізніше, а щось так і не пішло нікуди.

У мене був рік, коли ми вже після всього вивозили буряк назад у поле. Я заплатив за те, щоб його просто вивезти. І це теж частина собівартості, хоч у жодній презентації її не покажеш. Поки цей етап не пройшов, рахувати щось «точно» — самообман.

Ціна реалізації теж нічого не вирішує сама по собі. Ми продавали буряк на переробку по 6 грн/кг з ПДВ. Подобається ця ціна? Ні. Чи це катастрофа? Теж ні. Бо я знаю, що частину витрат я ще не побачив, а частину втрат ще не зафіксував.

Собівартість у мене з’являється тоді, коли я ставлю крапку в сезоні. Коли розумію, скільки реально продав, скільки втратив і скільки коштувало довести цей продукт до кінця. Усе інше — проміжні оцінки, корисні для планування, але не для висновків.

Буряк я сію не тому, що він завжди добре продається. І не тому, що ціна на нього стабільна. Часто вона якраз і не тішить. Але рішення сіяти або не сіяти я приймаю не з одного показника.

Мені подобається буряк як культура. Він прогнозований на старті. Він добре сходить і не так залежить від верхнього шару ґрунту, як морква. Якщо морква сіється на гребінь, то там достатньо кількох сухих днів — і вже є ризик нерівномірних сходів. У буряка цієї проблеми майже немає. Вловив вікно погоди — посіяв, і він пішов.

Бували роки, коли буряк, посіяний у середині травня, вже через два місяці можна було вибірково збирати. У сезоні 2025 року так не склалося — весна була холодна, травень і червень затягнулися. Але сам потенціал культури нікуди не зник. Якщо культура дає стабільний урожай, зрозумілу агрономію і дозволяє маневрувати зі строками збирання та зберігання, я готовий з нею працювати навіть у складний рік.

Рішення скорочувати площі я приймаю тоді, коли бачу системний ризик. А не тоді, коли просто не подобається ціна в одному сезоні. Бо сезон минає швидко, а помилки в сівозміні залишаються надовго. Ми не можемо впливати на ціну на ринку, але можемо впливати на собівартість, регулюючи технології і власні рішення та витрати.